Сланцева паніка. Чого бояться мешканці Донбасу і чи є реальна загроза

Так, на півночі Донецької області заговорили про забруднення води в Сіверському Дінці нібито через видобуток газу. Тему підхопили російські журналісти та ЗМІ, підконтрольні угрупованням «ЛДНР».

Все це почалося після того, як 14 січня «Нафтогаз України» і його дочірня компанія «Укргазвидобування» повідомили про запуск в розробку першого родовища газу щільних порід — Святогірського. Воно знаходиться на Юзівській площі, на рубежі Донецької та Харківської областей. Згідно з релізом компанії, подача добутого палива в систему магістральних газопроводів вже почалася.

«Східний варіант» вирішив на власні очі побачити, що ж відбувається на Святогірському родовищі газу насправді. А ще дізнатися, чи є небезпека і чим незадоволені місцеві жителі.

Це триває вже 15 років

У селі Яремівка Ізюмського району нас зустрічають подружжя Петрових. Спочатку в цьому селі у них була дача, а з 2007 року сім'я вирішила тут повністю облаштуватися. Всі ці роки Вікторія та Олексій ведуть боротьбу за збереження екології району.

Перша зупинка. Безмежне засніжене поле. З бетонних плит викладені заїзд і невеликий майданчик. Поруч стоїть газова установка з пофарбованими в яскраві кольори трубами.

«Раніше всіх цих плит не було. Всі вантажівки просто місили чорнозем. Те ще видовище», — показує місцевість Олексій.

Ця газова установка з'явилася тут не місяць і не пів року тому. Все почалося 2006 року, згадують подружжя. 

Саме тоді, приблизно за пів кілометра від села, була пробурена перша експериментальна свердловина.

За словами Петрових, всього поблизу села встановлено 4 газових вежі. Оброблену рідину для буріння почали зливати в котловани без будь-якої ізоляції від ґрунту.

«Коли ми прийшли просто на екскурсію, ми побачили котлован з незрозумілою рідиною розміром з футбольне поле. Схоже було на солярку, з незрозумілим запахом. Декому навіть ставало погано. Пізніше екологи нам розповіли що на цьому місці підвищений радіаційний фон. Бурять досить глибоко, 3-5 км. Тут є якісь свердловини 6 км, якісь 4 км. Нам не вистачає кваліфікованих фахівців, юристів, які б допомогли громаді розібратися з офіційними проєктами», — згадує початок газової епопеї Вікторія.

Жителі села впевнені: тут проводять гідророзриви. За словами активістів, у документах компанії використовується термінологія «прострелювано-вибухові роботи». Але фактично застосовуються різні методи видобутку газу.

Від екологів жителі Яремівки дізналися, що в цій місцевості ущільнений піщаник і тут є якась тріщина води. Тобто, коли йде гідророзрив, немає ніяких гарантій, що те, що там пробурено на глибині 5-6 тисяч метрів, не потрапить в колодязі. За словами місцевих, у багатьох з них вже немає води, не дивлячись на близькість розташування до Сіверського Дінця.

На запрошення місцевих жителів на місце виїжджали співробітники Національного екологічного центру. У спеціальному захисному костюмі еколог спускався прямо в котлован і брав звідти рідину на аналіз. У результатах виявилася серйозна концентрація отруйних речовин.

Лабораторно перевірили якість води в колодязях і навіть джерелі.

«У нас немає якихось лабораторій, які могли б стежити за моніторингом та якістю проведених процедур. “Нафтогаз” не відкриває своїх секретів, ми не знаємо що вони туди ллють. Контролю за виконанням бурових робіт в державі немає. Механізм відсутній», — каже подружжя.

Далі ми проїхалися до газорозподільної станції. Тут вже зведені конструкції виглядали більш переконливо. Все обгороджено парканом з колючим дротом, на посту охорона.

Подружжя розповідає, що громадські слухання, на яких повинні були затвердити будівництво станції, провели вже після її зведення. До того ж в сусідньому селі. Активісти просто не змогли на них потрапити.

«На нас намагалися тиснути. І по Студенку, і по Яремівці ходили представники СБУ разом з головою. Залякували людей, викликали нібито на співбесіду. Тоді у нас була дуже сильна підтримка, але після цих візитів багато хто злякався і відійшов в бік», — згадує Вікторія.

Наступним нам показують Шебелинське відділення бурових робіт. Картина вражає навіть в умовах туману: котловани, вежі, агресивні працівники, які відразу ж кинулися забороняти фото і відеознімання. Просто біля відділення поля, а в декількох сотнях метрів — база відпочинку «Донецький юрт».

Поспілкуватися з нами виходить начальник охорони праці.

Назад проїхали повз свердловину. Навколо вантажівки, кипить робота. За словами Олексія Петрова, на наших очах відбувався гідророзрив.

«Про гідророзриви ми знаємо не з американських фільмів. Ми спілкувалися з екологами, які їх безпосередньо проводили. У приватній бесіді нам сказали, що це дуже небезпечно. Наслідки віддалені, але через 20-30 років ми будемо пити цю всю хімію і чим це обернеться невідомо», — вважає Вікторія.

Далі ми вирушили до соснового бору між селами Студенок і Синичено. Тут на нас чекають активісти Дмитро та Олег. За їх спинами вирубана для фур широка дорога. Вона веде до розчищеного майданчика. 

На цьому місці буде нова свердловина, впевнені місцеві.

«Від вежі кілометр до Сіверського Дінця. Це буде “подарунок” всьому Донбасу. Екокатастрофа, новий Чорнобиль насправді. Навіть якщо такої технологічної катастрофи не буде, то все одно закид за допомогою гідророзриву. Це реальність. Проблема не тільки Студенка, а всього Донбасу. В Україні ще ці роботи не проводилися, такий ось експеримент», — говорить Олег.

У Студенку також вважають, що гідророзриви на родовищі проводяться давно.

«Ми були на вежі й дивилися як це проводиться. Іноземна компанія, все упаковано, ніхто не знає яка хімія там міститься. Приїхали, зробили свою роботу і згорнулися. У Яремівці гідророзриви робила інша, якась румунська компанія. І причому це всім відомо. Ці ж румуни жили на квартирах у жителів Яремівки», — додає активіст.

Майданчик в лісі почали вирубувати в кінці осені. Тепер по трасі, що утворилася, важкі вантажівки перевозять будматеріали.

«Чому ми думаємо що майданчик саме під нову свердловину. Це питання спливало в розмові з газовиками. Тут поруч залізниця і зупинка 390-ий км. До Дінця всього менше кілометра», — показує рукою Дмитро.

На стовпчиках є позначки, так лісники зазначають вирубку. Тут написано “інша вирубка”, тобто, на замовлення. Тільки не знають на чий.

Тут же місцеві працівники лісництва вивозили дрова. На наші запитання відповідей у ​​них не знайшлося.

Не знайшли що відповісти й в Харківській обласній адміністрації. З питань вирубки лісу Департамент захисту навколишнього середовища направив в обласне і районне лісництва. Негативний вплив на стан води в річці Сіверський Донець тут також заперечують. І загалом, за їхньою оцінкою, видобуток газу шкоди не несе.

Компанія «Нафтогаз» нам підтвердила — свердловині бути.

«2019-го року компанія отримала результати 3D сейсмічних досліджень (сучасний метод геологічних досліджень для пошуку газових покладів, основою якого є сканування земної поверхні), на основі яких 2020 року компанія спроєктувала і почала буріння ще однієї, нової свердловини в зоні найбільш імовірної концентрації вуглеводнів (sweet spot). Результати буріння очікуються в поточному році, на їх підставі прийматиметься рішення про подальшу програму робіт», — так відповіли в компанії на наш інформаційний запит.

Чи справді сланцевий газ почали добувати на Донбасі?

Голова «Нафтогазу» Андрій Коболєв відзвітував у своєму Facebook про запуск в роботу першого родовища газу щільних порід. 13 січня розпочалася подача в систему магістральних газопроводів газу зі Святогірського родовища, яке знаходиться «всередині» нещодавно придбаної компанією Юзівської площі.

Після цієї заяви ЗМІ почали активно поширювати інформацію, що «у Святогірську добувають сланцевий газ». Це породило нову хвилю обурення і хвилювання серед місцевих жителів.

Однак голова Донецької облдержадміністрації Павло Кириленко чутки спростував.

«Деякі ЗМІ поширюють перекручену інформацію, нібито у Святогірську почали добувати газ щільних порід. Це не правда. Насправді у Святогірську газоконденсатне родовище, розробку якого запустив НАК «Нафтогаз України», розташоване в Ізюмському районі Харківської області. За інформацією керівника «Нафтогазу» Андрія Коболєва, на Харківщині дійсно почали подавати в систему магістральних газопроводів газ з родовища, яке знаходиться всередині великої Юзівської площі», — прокоментував ситуацію він.

За його словами, ніяких дозвільних документів на видобуток сланцевого газу наразі ні у кого немає.

«Те, що говорять, видобуток газу планується шляхом проведення гідророзриву, це стосується сланцевого газу, — видобуток не ведеться, дозвільних документів на це немає ні на території Донецької області й безпосередньо Святогірської громади, так і, наскільки мені вірогідно відомо, на території Харківської області», — підкреслив голова Донецької ОДА.

Що ж таке сланцевий газ?

Газ ділять на кілька типів: традиційний, твердих порід пісковиків і сланцевий. Відрізняються технології видобутку блакитного палива. Гідророзрив пласта «оживляє» свердловини, що простоюють, на яких видобуток нафти або газу традиційними способами вже неможливий або малорентабельний. У свердловину закачують суміш з води, піску і частково хімікатів, яка застосовується для розриву твердих порід. Це переважно газоносні сланці. Все відбувається під гідравлічним тиском на великій глибині. В процесі з щільної породи вивільняється природний газ і починає надходити на поверхню.

У 2013 році добувати сланцевий газ в Україні планувала британсько-голландська компанія «Shell». Тоді Україна підписала угоди на Юзівському родовищі Донецької та Харківської областей та Олеської площі на Західній Україні.

Екоактивісти досі негативно ставляться до такої технології. А тоді, 7 років тому, всю країну охопили протести. Тема була використана російською пропагандою для розгойдування ситуації в Україні та послужила основою для «антимайдану».

Яскраво протестували в той час на Донбасі. Наприклад, в Слов'янську можна було спостерігати унікальну картину: співпраця комуністів з націоналістами.

Жителі Яремівки також виходили на протести. Можливо через це, або через бойові дії на Донбасі 2014 року свердловина була законсервована, і роботи тимчасово зупинилися до 2017 року.

Зараз тему видобутку сланцевого газу продовжують використовувати політики.

«Питання дуже політизується. Як тільки ми десь виступаємо, так відразу ми стаємо сепаратистами, “прокремлівськими”. Виходить ти повинен мовчати, бо моментально це все може проти тебе повернутися. А те, що екологія руйнується, нікого не хвилює», — говорить Вікторія Петрова.

Що ж відбувається на Святогірському родовищі?

Компанія «Нафтогаз» детально відповіла на питання нашого інформаційного запиту.

Всього на родовищі пробурено 4 пошуково-розвідувальні свердловини глибиною 4-5 тисяч метрів. Їх спорудження проводили в період 2007-2015 роки на основі результатів 2D сейсміки, отриманих 2005 року. Промисловий приплив газу компанія змогла отримати лише після проведених 2018 року операцій з інтенсифікації видобутку на трьох раніше пробурених свердловинах.

Після цього компанія прийняла рішення про будівництво установки комплексної підготовки газу (УКПГ) і газопроводу для підготовки й транспортування газу зі свердловин Святогірського родовища. Підключення свердловин і запуск УКПГ відбувся в січні 2021 року в рамках початку дослідно-промислової розробки Святогірського родовища.

«Нафтогаз» підкреслює: тут, в Харківській області, ведеться видобуток газу центрально-басейнового типу.

«Розвідка та буріння на Святогірському родовищі почалися ще понад 10 років тому і ведуться з дотриманням всіх державних екологічних і безпечних стандартів. Для розробки таких покладів компанія бурить нові свердловини й виконує операції з інтенсифікації, які довели свою ефективність на других родовищах в різних областях України», — пише Департамент з інтегрованих комунікацій НАК.

З 4-х підключених до УКПГ свердловин очікуваний добовий видобуток становить 50 тисяч куб. метрів газу. Зараз фахівці компанії проводять додаткові технічні заходи, спрямовані на збільшення видобутку на цих об'єктах, пишуть в "Нафтогазі".

Представники газової компанії підкреслюють: в Україні ніколи не здобували сланцевий газ і планів на це немає. Гідророзрив на Святогірському родовищі не застосовується.

Чи існує небезпека? Думки експертів та місцевих жителів

Як ми пояснювали вище, гідравлічний розрив або фрекінг це спосіб інтенсифікації припливу у свердловину. У пласті порід формується тріщина, під великим тиском подається рідина і це дозволяє отримати раніше недоступний запас природного газу.

У разі традиційного видобутку газу на свердловині також проводять гідророзриви. Приблизно раз на декілька років, щоб «активувати» газоподачі. За технології видобутку сланцевого газу гідророзриви проводяться набагато інтенсивніше. На одній свердловині по кілька на рік. Одна свердловина може працювати максимум 5 років, значить вся використана площа обробляється гідророзривами.

Які ж можуть бути ризики?

Голова екологічної організації «Мама 86» Галина Олейнікова 15 років вивчає тему газовидобутку в регіоні. За її словами, під прицілом може опинитися головна водна артерія Донбасу — ріка Сіверський Донець.

«Будь-який газовидобуток це вже порушення екологічного середовища. Близькість видобутку до річки це забруднення джерела питної води. Її використовують під час газовидобутку дуже велику кількість, додаються хімікати. На півночі Донецької та в Харківській області є багато підземних джерел, їх теж використовуватимуть. Проте, в нашому регіоні завжди була проблема з якістю питної води», — вважає Галина.

Головне питання куди будуть зливати використану у виробництві воду.

«На глибині в цю воду потрапляють розчинені солі. Тому відкачану рідину необхідно збирати, а не зливати. Якщо чітко дотримуватися законодавства, то ризиків як розгерметизація свердловин або утилізація використаної води, можна уникнути», — говорить кандидат технічних наук Геннадій Рябцев.

На поверхню вода повертається не тільки з хімікатами, а й підвищеним радіаційним фоном. Технологій очищення цього немає.

Зараз на Святогірському родовищі, як запевняє «Нафтогаз», фрекінг не застосовується. Але рано чи пізно це доведеться зробити. На думку Геннадія Рябцева, видобуток газу щільних порід центрально-басейнового типу в великих масштабах без гідророзривів неможливий.

«Наступна свердловина ставитиметься у приток Дінця. Це величезна загроза для річки, а це ж єдине питне джерело для Донбасу. Потрібно брати це під охорону. Газ потрібен Україні, але в цих заповідних місцях, де живуть червонокнижні птахи, де ховаються тварини бурова діяльність лякає їх. Тут поруч національний парк Святі гори, Теплинський ліс, Синиченський заказник. Дуже багато рідкісних тварин і тут вони розмножуються. Це все є несумісним. З кожним роком ліси висихають, вода йде. Замість того, щоб взяти природу під охорону, тут ведеться несумісна з зеленими місцями діяльність», — міркує мешканка Яремівки Вікторія Петрова.

«Так часто система господарювання обманює людей, іноді дмуть на холодне, а не на гаряче. Якщо щось видобувається, будується, то це не зрада, це розвиток економіки. А далі треба вже розібратися: чи він з дотриманням природоохоронного законодавства, або проігнорували участь громадськості. Чи аналізувався цей вплив на водні горизонти, на повітря, ґрунт і т.д.», — вважає виконавча директорка БФ «Екологія-Право-Люди» Олена Кравченко.

Що може зробити громада?

Спочатку написати запит до обласного департаменту екології та природних ресурсів: чи приходили документи від суб'єкта діяльності, чи проходив він оцінку впливу, чи було отримано дозвіл на видобуток корисних копалин.

Якщо зв'язатися з департаментом не вдається, написати в Міністерство екології. У запиті у вільній формі поставити питання: чи проводилася оцінка впливу на навколишнє середовище і якщо так, попросити надати висновок або вказати де саме воно знаходиться в реєстрі.

Це спеціальний реєстр оцінки впливу на навколишнє середовище. Там зафіксовано кожен крок: від першого, коли суб'єкт захотів вести діяльність і до громадських обговорень, звітів, слухань і висновків.

Коли всі процедури пройдені, Міністерство або департамент видає дозвіл на видобуток корисних копалин. Якщо виробництво стосується небезпечних відходів, то видається ліцензія, яку видає міністерство.

Масу корисної інформації ви можете почерпнути на сайті БФ «Екологія-Право-Люди».

Існує думка, що тема видобутку газу зараз піднята спеціально на тлі тарифних протестів. Заспокоїти людей, показати що в Україні є власні ресурси, а значить ціни на паливо можуть знизитися. Але водночас видобуток газу ведеться вже не перший рік і на ситуацію загалом по країні це не впливає.

Будь-яке виробництво дає нові робочі місця і видобуток газу не виняток. Це, безумовно, плюс. Тільки ось під час нарощування виробничих потужностей і, відповідно, масштабів виробництва, мінуси відчує вже наступне покоління українців. Забруднення ґрунту, води може мати незворотні наслідки.

Читайте також: Скарб або порохова бочка? Чим обернеться видобуток цирконію під Маріуполем