Артур Прихно
Нові виклики: чи готові суди Луганщини та Донеччини до перехідного правосуддя
Зараз Україна перебуває на порозі потужної хвилі нових судових справ, які раніше не розглядалися. Мова йде перехідне правосуддя. Чи готові до цього суди Луганщини та Донеччини?
Уряд та правозахисники вже не один рік говорять про необхідність запровадження перехідного правосуддя, яке визначить, як житимуть нині окуповані Росією території Луганської та Донецької областей після деокупації.
Зараз в парламенті вже лежить законопроєкт про перехідний період, а в разі його прийняття українські суди зіткнуться зі справами, які до цього не зустрічалися в судовій практиці взагалі, або зустрічалися зрідка. Особливо це стосується судів Луганської та Донецької областей.
Журналісти “Східного варіанту” побували на форумі суддів та зібрали думки експертів і суддів-практиків щодо того, як підготувати суди до перехідного правосуддя, та з якими справами нині стикаються ці суди.
“Цинічно виглядає, коли держоргани відмовляють людям лише тому, що вони не можуть отримати якусь довідку”
На думку суддів з Луганщини та Донеччини, українські державні органи інколи досить формально підходять до питань людей зі статусом ВПО та тих, хто проживає на окупованій території. Зокрема, відмовляють людям в державних послугах з надуманих і необгрунтованих причин, що стає потім предметом судових розглядів.
Суддя Шостого апеляційного адміністративного суду Оксана Епель родом з Донеччини та майже все свідоме життя там прожила.
“Літо та осінь 2014 року були надзвичайно складними, і дякуючи волонтерам та небайдужим, хто кинувся допомагати переселенцям, надаючи притулок у своїх власних приміщеннях, тимчасово задовольнялися найголовніші базові потреби вимушених переселенців. Тоді перед державою постало дуже багато питань щодо захисту прав ВПО, учасників АТО/ООС, переведення закладів та установ на підконтрольні території”, — зазначила Оксана Епель.
На думку судді, держава відреагувала на виклики та прийняла необхідні законодавчі акти, які дають людям зі статусом ВПО додаткові гарантії та підтримку, зокрема отримання грошової допомоги, безоплатне тимчасове проживання, соціальні виплати.
“І в таких умовах дуже цинічно виглядає, коли державні органи відмовляють людям лише тому, що в них немає можливості отримати якусь довідку. Або через те що людина взагалі не має довідки про місце проживання. Пенсіонерів перевіряють за місцем проживання і позбавляють виплат. Як суддя адміністративного суду, я щодня стикаюсь з такими порушеннями. Коли я бачу відмову у нарахуванні пенсії чи отриманні інших гарантій від держави, я навіть не можу уявити, як люди почувають себе в таких ситуаціях”, — наголосила суддя Оксана Епель.
Вона навела приклад людей, які переїхали з окупованої території та час від часу переїжджали в пошуках місця, де оселитися. А коли вони звернулися до пенсійного фонду, їм відмовили, оскільки факт проживання за вказаною ними адресою був не підтверджений. Суддя називає це формальним підходом.
Ще один приклад: люди, які проживають на окупованій території часто не можуть оформити виплати за втрату годувальника.
Наприклад, коли чоловік помирає, а дружина звертається до органу соцзахисту, щоб оформити виплати, вона має довести, що проживала разом з чоловіком. Часто підтвердити це можуть лише свідки, наприклад, сусіди. Але надати такі докази з непідконтрольної території досить складно і людям іноді не оформлюють виплати.
“Я дивуюсь, які винахідливі у нас органи соціального захисту, які законодавчі норми вони вигадують. Рано чи пізно ці спори знайдуть вирішення в судах, але чому люди мають втрачати час, нам важко зрозуміти”, — зазначила суддя Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ Ольга Ступак.
Тут важлива ремарка: оскільки такі справи доходять до вищих судів, це означає, що суди першої інстанції також не поспішають відновлювати справедливість.
Нестача суддів і знань — проблема судів Луганщини та Донеччини
99% судових справ щодо війни на сході, які з'являтимуться після прийняття перехідного правосуддя, розглядатимуться саме в українських судах. Левова частка з них — в судах Луганщини та Донеччини. І лише масштабні справи про порушення прав людини потраплятимуть до міжнародних судів. Таку оцінку дав юрист-міжнародник Олексій Плотніков.
ООН провела в Україні дослідження: опитали суддів Луганщини та Донеччини щодо того, як потрібно організувати правосуддя в умовах перехідного періоду. Серед варіантів відповіді були такі: залишити існуючу форму правосуддя, створити спеціальний трибунал чи судову палату, віддавати справи в міжнародні суди.
“Більшість суддів сказали, що достатньо української системи, але потрібно залучати міжнародний досвід”, — зазначив Олексій Плотніков.
Він назвав основні потреби суддів у підготовці до правосуддя перехідного періоду.
По-перше, це навчання. На думку юриста, суддям з Луганщини та Донеччини зараз не вистачає знань з основ правосуддя перехідного періоду, міжнародного права, практики щодо справ, пов’язаних зі збройним конфліктом.
Крім того, судді мають оволодіти психологічними навичками, необхідними для роботи в справах, де є жертви з-поміж вразливих груп, жертви статевих злочинів чи неповнолітні.
По-друге, недостатня кількість суддів. Така потреба, за словами Олексія Плотнікова, вже зараз є доволі гострою, оскільки брак суддів у Донецькій та Луганській областях призводить до затягування розгляду справ. А коли цим судам передадуть ще й нові складні категорії справ, то ситуація взагалі може стати критичною.
По-третє, відсутність почуття безпеки для суддів Луганщини і Донеччини, а також їхніх родин. Мова йде про випадки, коли родичі суддів проживають на окупованій території. у такому випадку, приймати рішення проти бойовиків може бути небезпечно.
Те ж саме стосується і потерпілих та свідків. Автори дослідження звертають увагу на недосконале законодавство щодо захисту жертв злочинів та свідків.
Критикуєш — пропонуй. Що потрібно робити вже зараз
Щоб підвищити фаховість суддів Луганщини та Донеччини, які найчастіше стикатимуться з новими категоріями справ, експерти пропонують відправляти їх на навчання. Зокрема, знайомити з досвідом інших країн.
“Досвід держав колишньої Югославії цікавий деякими паралелями в обставинах збройних конфліктів, а також тим, що впровадження правосуддя перехідного періоду в них відбувалося на тлі євроінтеграційних прагнень”, — йдеться в дослідженні.
Також корисним, на думку експертів, може бути досвід Хорватії. Зокрема, в організації центрів захисту свідків та виконанні вимог від Європейського Союзу щодо запровадження правосуддя перехідного періоду.
Для безпеки свідків та потерпілих у Європі активно використовують спеціальне технічне забезпечення, яке дозволяє приховувати особистість людини під час допиту.
Також експерти пропонують створити спеціальну психологічну службу або укладати договори з професійними психологами, які за потреби працювали б із жертвами злочинів.
А ось дефіцит суддів у судах Луганщини та Донеччини може вирішити виключно держава, призначивши нових суддів до цих судів.
“Українські суди мають торувати собі шлях самі, бо в нас немає готового рецепта. Саме суди матимуть механізми того, аби конфлікт більше не повторився”, — зазначив Олексій Плотніков.
При цьому він відзначив позитивні моменти, наголосивши, що судді Луганщини та Донеччини вже навчилися розглядати нові для них категорії справ, такі як встановлення фактів народження і смерті на непідконтрольній Україні території, а також виплати компенсації за зруйноване внаслідок бойових дій житло.
Читайте також: Разом змінюють український суд. Як переселенці та жителі ОРДЛО відстоюють свої права і над чим ще потрібно працювати
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
2123
