Ігор Зозуля — тренер секції «Історичне фехтування». Культурою середньовіччя він захопився, коли йому було 15 років. Тепер він очолює одне із відділень харківського клубу історичної реконструкції та середньовічного бою «Шарухань» у рідному місті. На тренування приходять усі: і дівчата, і чоловіки, і діти. Що являє собою даний вид спорту і звідки бере своє коріння — дізнався«Східний Варіант».
Ігор Зозуля родом із Сєвєродонецька. Він поділився, що займається історичними боями зі шкільної лави.
Ігор Зозуля родом із Сєвєродонецька. Він поділився, що займається історичними боями зі шкільної лави.
«Як зараз пам'ятаю, сидів на уроці біології. До мене підсідає однокласник і каже: “У лісі хлопці збираються. Вони відіграють середньовіччя, б'ють один одного сокирами. Ходімо подивимося”. Я, звичайно, погодився», — каже спортсмен.
За його словами, побачене не залишило його байдужим.
«Це був початок 2000-х. Ми називали своє спортивне захоплення “рольовими іграми”, а себе “толкіністами”. Ми бігали лісом, відігравали магів і чарівників», — згадує він.
Викладач історичного фехтування розповів, що тоді він закохався в історичні середньовічні бої: активно тренувався, згодом став брати участь у кубках України.
За словами тренера, таке захоплення однодумців згодом розділилося на кілька напрямків: реконструктори та бійці.
«Реконструктори влаштовують тематичні фестивалі, вони шиють собі речі та аксесуари за музейними експонатами. Їх цікавить винятково реконструкція. Наш напрямок цікавить силовий та спортивний аспект: поборотися, поспарингуватися», — пояснює Ігор.
Ігор розповів, що як спорт історичні середньовічні бої (ІСБ — ред.) з'явилися у 2010-му році, коли було проведено перший чемпіонат світу у м. Хотин, що у Чернівецькій області.
За його словами, змагання проходили у дуже атмосферному місці — на території Хотинської фортеці.
Спортсмен уточнив, що у першому такому чемпіонаті брали участь чотири збірні: Україна, Білорусь, Росія та Польща. У 2011 році міжнародні змагання проходили також у м. Хотин. До списку країн-учасниць додалися Німеччина, Італія та Канада.
«З 2010 по 2021 рік проведено 10 чемпіонатів світу з історичного середньовічного бою. Наразі такі міжнародні змагання називаються “Битва Націй”. Проводяться вони у різних країнах», — пояснює Ігор.
Він доповнив, що з кожним роком кількість країн, які беруть участь у чемпіонаті світу з історичних середньовічних боїв, зростає. Географія спорту величезна. Серед країн-учасниць Австрія, Мексика, Бразилія, США та інші. З 2017 року став брати участь навіть Китай. І Україна – у лідерах цього виду спорту.
“У 2017 році українська збірна стала золотим призером. В Іспанії ми взяли перше місце на чемпіонаті світу. Україна протягом усієї історії існування турніру "Битва націй" посідає провідні позиції. А бійці збірної відомі поза нашою країною”, — зазначає Ігор.
Тут можна побачити, як це було.
Він доповнив, що 11-й чемпіонат світу з історичного середньовічного бою «Битва Націй 2022» відбудеться у Румунії на території Орадійської фортеці у м. Орадя.
Спортсмен розповів, що у світовій класифікації цей вид спорту має назву HMB (History Medieval Battle). За його словами, є світова федерація, коріння якої «сидить» у Монако.
«Князь Монако Альбер II є великим фанатом HMB. Він має свою команду. Князь очолює світову федерацію Історичних середньовічних боїв та спонсорує її», — каже він.
За словами Ігоря, спортивна асоціація Монако включила ІСБ до офіційного списку видів спорту, представлених та визнаних у князівстві.
Тренер уточнив, що окрім чемпіонату світу існує такий чемпіонат, як Бугурт Ліга.
«Це як ліга чемпіонів у футболістів, коли беруть участь топові клуби світу. У Бугурт Лізі беруть участь найсильніші клуби світу з HMB», — пояснює Ігор.
Він уточнив, що до світової «десятки» найсильніших команд входять дві українські команди — «Воїни світла» та «Taurus MBC».
«Капітан нашого клубу “Шарухань” Сергій Мороз бореться за “Воїнів Світла”», — каже спортсмен.
Ігор розповів, що клубу «Шарухань» вже 17 років. До нього входить п'ять відділень. Одне з таких відділень знаходиться у Сєвєродонецьку. Ще чотири знаходяться у таких містах, як Харків, Київ, Черкаси та Полтава.
«Також відділення “Шарухань” є у Франції. І нещодавно відкрилося відділення у Швеції. Але все починалось у Харкові. Там знаходиться перший та основний клуб», — пояснює він.
Спортсмен розповів про історичні згадки, в яких йдеться, що на місці м. Харкова знаходилося поселення кочівників під назвою Шарукань.
Засновники клубу змінили букву К на першу букву їхнього міста і вийшла назва клубу «Шарухань».
За його словами, клуб має своє лого — вогнерогу лань і свій гімн. Наноситься вона на щити та клубні накидки. Також клуб має свою майстерню з виготовлення обладунків, яка одягає своїх та інших бійців.
Спортсмен уточнив, що всі клуби України займаються реконструкцією зброї європейського зразка 12-го та 13-го століття. Бійці практично всіх клубів борються в обладунках європейського типу. Клуб «Шарухань» займається реконструкцією «монголів», часів Золотої Орди.
«Всі бійці клубу борються в обладунках східного зразка, що власне сильно виділяє наших на тлі інших клубів», — зазначає він.
Ігор уточнив, що в їхньому клубі є три напрямки:
«Турнірники» або «фехтувальники» — це хлопці, які займаються турнірними номінаціями: «1×1». У номінації «1×1» заборонено удари руками та ногами. У турнірній номінації бій іде на рахунок до 10. Десять разів потрапив у супротивника — ти виграв.
Професійні бої або повноконтактні бої масові «3×3», «5×5», «12×12». У цих номінаціях також можна бити мечем, щитом, сокирою, але удари не рахуються. Основне завдання — завалити супротивника на землю. Це жорсткіші силові номінації. Це називається «бугурт» або «бугуртні бої».
НЕМА (Historical European martial arts) — це більш куртуазне фехтування, де основний акцент йде на «уколи». Це схоже на класичне фехтування. Але різниця в тому, що в класичному фехтуванні лише одна шпага, а в НЕМА є і рапіри, і шаблі. Є номінація «шабля зі щитом».
Ігор поділився, що у нього була мрія, щоб у Сєвєродонецьку, як і в інших містах України, з'явився клуб історичного середньовічного бою. І здійснилася вона завдяки його синові Ромі.
«Мій син почав активно цікавитись ІСБ. Каже: “Я хотів би займатися тим, тату, чим займаєшся ти, тільки ніде”. Якось так прийшло рішення створити секцію самотужки», — розповідає спортсмен.
Ігор розповів, що у нього була відкладена певна сума: хотів збирати гроші на машину. Але витратив цю суму на спорядження. Спортсмен розповів, що у Сєвєродонецьку він у команді з іншими однодумцями організував секцію у 2015-му році.
«Спочатку ми купили чотири комплекти м'якого спорядження. Потім підкупили залізо. У нас є татамі, груші, маківари, штанги. Ми набрали екіпіровки на свої гроші та почали тренуватися», — ділиться з нами тренер.
За його словами, спочатку на тренування приходили дорослі. Через сарафанне радіо стали й діти приходити.
«У нас був дворічний період співпраці із сєвєродонецьким дитячо-юнацьким комплексом “Юність”. Ми провели 2 відкриті кубки міста разом з ними», — каже Ігор.
Він розповів, що через обставини прийшло рішення припинити співпрацю. Після чого Ігор якось вів секцію самостійно.
«Я повіз наших хлопців вперше на турнір до Харкова. Саме клуб “Шарухань” організовував турнір. Ми там познайомились. Потім ще було кілька турнірів, де ми перетиналися. І якось так надійшла пропозиція, від якої я не зміг відмовитись. Цією пропозицією було стати відділенням клубу у Сєвєродонецьку. Я вирішив, що хочу бути частиною чогось великого», — пояснює спортсмен.
Ігор розповів, що представники клубу «Шарухань» дуже допомогли сєвєродонецькій секції спорядженням та програмою тренувань.
«Хлопці періодично приїжджають до нас: проводять відкриті тренування, майстер-класи. І ось так прийшла ідея стати частиною клубу Шарухань. Нам одразу допомогли екіпіруванням та орендою зали. Хлопці допомогли нам, щоби ми стали міцно на ноги», — каже тренер.
Ігор розповів, що його син Рома займається вже понад 4 роки. Найбільша його перемога була на чемпіонаті світу у Ризі у 2019-му році. З 86 учасників він боровся за третє місце. Програвши лише одне очко, посів четверте місце.
«Для першого разу зайняти четверте місце на чемпіонаті світу для дітлахів до 18 років у принципі непогано. У жовтні цього року ми були на фестивалі середньовічного бою “Поклик героїв”. Рома там виграв три перші та три другі місця у різних номінаціях. А загалом у нього за 4 роки з різних кубків областей, кубків України вже понад 50 медалей. У цьому плані я від нього сильно відстаю», — зазначає спортсмен.
Викладач ІСБ зазначив, що одним із найважливіших клубних завдань є залучення та прокачування дітей. За його словами, будь-який клуб відчуває голод щодо кількості бійців.
«Ті клуби, які зробили ставку на дітей років 6 тому, зараз пожинають чудові плоди. У них виросло покоління дітей, прокачаних на м'якому екіпіруванні, прокачаних фіз навантаженнями та досвідом змагань. Наразі цим дітям по 19-20 років, і вони в залізі показують феноменальні результати», — каже Ігор.
На його думку, жоден дорослий, який прийде в зал і одягне на себе залізо, не покаже таких результатів, як боєць, який 5-8 років бився і навчався на м'якій екіпіровці, а потім просто змінив на залізо.
«Саме зараз, нині народжуються бійці, які ще заявлять про себе світові. І всі вони мають базу за спиною в кілька років тренувань у м'якій екіпіровці. Їм 20, їх розпирає здоров'ям, вони вже мають великий турнірний досвід», — переконаний спортсмен.
Ігор уточнив, що разом із командою «Шарухань» вони намагаються просувати ІСБ особливо серед молоді.
«Ми влаштовуємо відкриті турніри міста з ІСБ у м'якій екіпіровці для дітлахів. Уже третій рік ми проводимо культурно-історичний фестиваль “Східний бастіон”», — каже він.
Ігор уточнив, що цей вид спорту не для всіх. Не кожен витримує такий темп і готовий миритися із болем. Але водночас секцію середньовічного історичного бою відвідують і дівчата. За словами тренера, вони набагато витриваліші, ніж хлопці, які лише прийшли на заняття.
«На турнірах люди бачать лише вишеньку, вершину айсберга, коли пафосні пацани борються у залізі. А на тренування треба ходити тричі на тиждень. Треба бігати, стрибати, потіти. Буває, що люди приходять, отримують синець, без якого ніяк, і йдуть. Статистика: 1 із 10 залишається», — зазначає спортсмен.
За його словами, з України багато сильних і серед дорослих, і серед дітей. Багато хто, хто закінчує шлях бійця, їде до інших країн тренувати клуби. Ігор поділився, що особисто знає такі приклади, коли українці стали тренерами клубів у Британії та Франції.
«Бажання — це найголовніше. Якщо людина має бажання, то все інше додасться. Витривалість з'явиться. Сила також з'явиться. Поки людина хоче, у неї все виходитиме», — пояснює тренер.
Стежити за подіями сєвєродонецького відділення клубу «Шарухань» можна на сторінці фейсбук.
У місті Мирноград Покровського району працює великий притулок для тварин. Його утримує місцева жителька, голова… Read More
Анастасія Прокопенко — громадська діячка, родом з Донеччини. З юності була активною та долучалась до… Read More
Перші 100 днів минули з того моменту, як на окупованій Луганщині чергові ділки, які звуть… Read More
Одне з найменш знаних міст на Луганщині – це промисловий Алчевськ. За часів незалежності місто… Read More
Фортеця Бахмут – це словосполучення, яке не може лишити байдужим жодного українця. Місто, яке стало… Read More
10 років тому, 9 травня 2014 року, проросійські силовики намагалися захопити будівлю міського управління внутрішніх… Read More
This website uses cookies.