Актуально
«НеБезПравні»: маріупольці створили ініціативу за права переселенців із ТОТ та прифронту
Небайдужі переселенці розпочали флешмоб у соціальних мережах на підтримку прав українців, які вимушено залишилися без житла через початок повномасштабного вторгнення росії. Вони кажуть: триває 5-й рік великої війни, однак держава досі не розробила механізм компенсації переселенцям, які втратили житло або доступ до нього на тимчасово окупованих (ТОТ) та прифронтових територіях.
Як проходить флешмоб, хто до нього долучився та чого вимагають учасники — дізнався Східний Варіант.
«Ми не бачимо іншого шляху, окрім розголосу»
Через початок російської воєнної агресії у 2014 році мільйони українців залишилися без житла. Ситуація значно загострилася після початку повномасштабного вторгнення. російська федерація перейшла до відкритих бомбардувань та обстрілів цивільних будинків, значна частина міст та сіл були окуповані. Мирні люди під загрозою затримань та смерті виїжджали на підконтрольні території України, сподіваючись на підтримку від держави в скрутний момент.
Якщо на кінець грудня 2021 року в Україні налічувалось майже 1,5 млн переселенців, то в лютому 2026 цей показник зріс до 4,6 млн внутрішньо переміщених осіб. За кордоном, за попередніми оцінками, перебуває ще 5,6 млн українських переселенців. Найбільше переселенців зі східних областей — Донецької, Луганської, Дніпропетровської, Харківської.
У перші місяці після повномасштабного вторгнення для людей, які виїхали з окупації, пропонували місця тимчасового розміщення. Здебільшого це були спальні місця в школах чи дитячих садках, кімнати в гуртожитках. Ті родини, хто мав фінансову можливість, орендували житло. Хтось залишався на невизначений термін у родичів. Коли стало зрозуміло, що війна триватиме довго, більшість переселенців почало орендувати житло, щоб мати належні умови. Однак на це йде чи не весь заробіток родини.
Наприклад, станом на липень 2026 року середня вартість оренди 1-кімнатної квартири в Києві становить 19 тис. грн, 2-кімнатної — 28 тис. грн, 3-кімнатної — 45 тис. грн. Водночас середня зарплата в столиці зараз приблизно 35 тис. грн. Така ж ситуація спостерігається в інших великих містах. Виходить, що більша частина заробітку переселенців уже 5-й рік йде на оренду житла. Більшість із них мали свою нерухомість на ТОТ. Однак вона або була знищена під час боїв, або доступ до неї втрачений через окупацію.
На 5-й рік повномасштабної війни та на 12-й російсько-українського протистояння, держава не прийняла механізм, який дозволив би всім, хто залишився без житла, отримати за нього компенсацію. Програми, які вже існують, здебільшого пропонують кімнату в гуртожитку або іпотеку, яку далеко не кожен ВПО може собі дозволити.
Це стало однією з головних причин, чому переселенці з Маріуполя та інших окупованих населених пунктів України заснували ініціативу «НеБезПравні». Мета — донести до людей про важливість компенсацій тим, хто залишився без житла через російську воєнну агресію. А також об’єднати більше переселенців, які сам на сам залишилися зі своєю проблемою.
Переселенки з ТОТ об’єдналися після знайомства в соціальних мережах. Згодом створили спільну телеграм-групу, розробили план дій і організували флешмоб із запису відео, у яких наголошують про відсутність компенсацій за житло для ВПО з ТОТ. Адже переконані, що публічний розголос залишається чи не єдиним способом бути почутими.
«Протягом 5 років люди надсилали листи до Міністерства соціальної політики, Прем’єр-міністра та інших державних органів. Але нас не чують. Ми бачимо, що в країні фінансуються різні програми. Як, наприклад, гуманітарна допомога, «Будинки в селі для ВПО», соціальні гуртожитки від Маріупольської міської ради, однак це не вирішує нашу головну проблему. А якщо скласти витрати на цю допомогу по грошах, то частина переселенців на них уже могла отримати своє житло і йти далі по життю. Бо на оренду житла йде багато ресурсів, орендодавці постійно підвищують ціни. А зарплати такі ж. Ми в розпачі», — розповідає одна з організаторок ініціативи «НеБезПравні» та переселенка з Маріуполя Анна Зубова.
Організаторки зізнаються, що вже бачать значний відгук на свій флешмоб. Їхні відео та дописи сумарно зібрали вже понад 3 мільйони реакцій та переглядів. До них звертаються переселенці з такою ж проблемою. Дехто з тимчасово окупованих територій, а дехто — з прифронтових. Адже доступу до прифронтових територій частіше за все немає через бойові дії, тому власники пошкодженого чи зруйнованого житла також не отримують компенсацій.
«Ми звертаємося, але нас не чують»
Анна Зубова розповідає, що соціального житла на всіх не вистачить, а іпотеку може собі дозволити далеко не кожен переселенець. Більшість із тих, хто вимушено покинув свої домівки, орендують житло за великі гроші і змушені економити на ліках та продуктах. Найважча ситуація в людей старшого віку, які є самотніми.
«Я працюю психологинею. Моя зарплата — 11 тисяч гривень. У моєї мами, яка має інвалідність ІІ групи, пенсія 4 тисячі гривень. Квартиру ми орендуємо за 16 тисяч. Питання: де ми беремо гроші? А це ті гроші, які були з минулого довоєнного життя, які були відкладені. Але вони не безкінечні. І така ситуація багато в кого», — каже Анна.
Такої ж думки ще одна організаторка ініціативи та переселенка з Маріуполя Наталія Гаєцька. Вона каже: перший час переселенці з ТОТ мали терпіння, розуміли, що на компенсації треба час, а країна переживає важку війну, яка потребує щодня мільйонних ресурсів. Згодом держава розпочала ряд проєктів, доцільність та корисність яких викликає питання. Наприклад, зимова виплата громадянам в 1000 грн, на яку виділили 14,4 млрд грн.
Соціальні гуртожитки та квартири для переселенців із Маріупольської громади також не закривають повністю потребу в житлі. Таке рішення є тимчасовим. Кімнати не належать людям, яким їх видають. А гуртожитки за фактом орендуються на певний час і не належать Маріупольській громаді.
«Виділяються кошти на гуманітарну допомогу для переселенців. Однак це було актуально після початку повномасштабного вторгнення. Зараз я мало кого знаю, хто отримує цю допомогу. Кошти, які виділяють на це, на соціальні гуртожитки, на будівництво соціальних квартир — усі вони могли піти на компенсації населенню з ТОТ, яке залишилося без житла. Ми мали своє житло раніше, ми будували, робили ремонти, готували затишні куточки для себе. Та в нас це відібрали, не з нашої волі. І вже 5-й рік немає жодної реальної допомоги від держави», — каже Наталія Гаєцька.
Одна з причин, чому досі не прийняли механізми компенсації переселенцям із ТОТ, і на яку посилаються чиновники, це неможливість дистанційно визначити стан житла. Наталія Гаєцька на це відповідає: на супутникових знімках тимчасово окупованого Маріуполя чітко видно, яке житло зруйновано. Деяке вже знесли окупанти, а на його місці збудували нове. Така ж ситуація з Бахмутом, Волновахою, Соледаром, Марʼїнкою та іншими містами.
Нещодавно Уряд анонсував проєкт «Будиночки в селі для ВПО», за яким переселенці можуть отримати в безплатне користування будинок у селі. Анна Зубова наголошує: це не буде власністю родини, яка там проживатиме. До того ж більший вибір роботи та більша зарплата спостерігаються саме в містах, що не менш важливо для переселенців.
Організаторка ініціативи «НеБезПравні» Любов Товкач із чоловіком вимушено покинула Маріуполь через окупацію та нищівні бої. Жінка має ІІ групу інвалідності. Вона зізнається: Маріупольська МВА дійсно пропонували їй кімнату в гуртожитку, однак вона відмовилася:
«Такий варіант підходить не всім людям з інвалідністю. Мені потрібні певні умови. До Білої Церкви, коли побудують квартири, ми теж не зможемо зірватися. Адже в місті, де живемо зараз, вже є робота. Такий варіант теж не для всіх людей. У нас був свій будинок, ми його втратили. Ми не маємо до нього доступу через окупацію. Тому я вважаю, що людям потрібна компенсація за втрачене житло. Дехто пише: «Візьміть іпотеку». Але в мене ІІ група інвалідності, а чоловік працює на мінімальну зарплату. Нам її не погодять».
Анні Зубовій та її мамі, яка має ІІ групу інвалідності, також пропонували соціальне житло. Однак вони відмовилися через неналежність умов для людини з інвалідністю старшого віку.
«А коли моїй мамі зателефонували й запропонували будинок у селі, вона, чесно кажучи, розридалася. Для неї це таке приниження. Ціле життя вона працювала в Маріуполі. Мала все, гарну роботу — працювала кухарем у гарному ресторані, її поважали і знали в місті. Вона прекрасно себе почувала. А тепер їй, людині з інвалідністю, у 75 років пропонують поїхати жити в село», — розповідає Анна Зубова.
На першому етапі ініціативи «НеБезПравні» організаторки планують обʼєднати якомога більше людей. А далі готові виходити на фізичні протести, щоби привернути якомога більше уваги до своєї ситуації.
«Ми вбачаємо можливим створити певний фонд для компенсації за житло переселенцям із ТОТ та прифронту. Туди можуть йти всі ці кошти, які зараз витрачають на незрозумілі програми, які не дадуть людям головного — свого житла. На нашу думку, це стане одним із перших кроків до вирішення питання житла тих, хто обрав Україну, і виїхав з окупації», — каже Наталія Гаєцька.
Які рішення щодо житла держава пропонує переселенцям зараз?
Після виїзду з окупації чи прифронту частина переселенців отримує розміщення в місцях тимчасового проживання. Це, переважно, місця в гуртожитках або облаштовані кімнати в державних установах без індивідуальних умов. Однак правозахисники наголошують: таке рішення мало би бути дійсно тимчасовим. Попри це, люди живуть там уже 5-й рік.
Є приклади місцевих програм, направлених ніби як на подолання проблеми житла для переселенців. Наприклад, Маріупольська міська військова адміністрація, яка зараз працює на підконтрольних територіях, розпочала проєкт «ЯМаріуполь. Житло». За кошти місцевого бюджету через тендери громада ремонтує старі державні гуртожитки, орендуючи їх, а після — заселяє туди людей. Зараз такі соціальні гуртожитки для переселенців із Маріуполя працюють у Дніпрі, Києві, Чернівцях. Минулого року Маріупольська МВА анонсувала проєкт побудови житлового кварталу з 8-ми будинків у Білій Церкві. Частина квартир буде здаватися в оренду переселенцям із Маріуполя по пільговій ціні, ще частина — буде доступна для придбання в іпотеку, також по пільговому відсотку.
Деякі адміністрації з ТОТ пропонують своїм переселенцям пільгові кредити або програми компенсації першого внеску іпотеки. Наприклад, переселенці з Луганської області можуть оформити пільговий довгостроковий кредит на придбання житла. Або мешканці Сіверськодонецької громади можуть отримати 50 % відшкодування першого внеску за єОселею.
Зараз реалізується проєкт надання житлових ваучерів для ВПО з ТОТ, хто має статус УБД або інвалідність унаслідок війни. У травні фінансування у 2 млн грн отримали 3300 заявників. Усього ж на той момент було погоджено понад 29 тисяч таких заяв.
Минулого місяця Уряд анонсував нову програму «Будиночки в селі». Згідно з нею, переселенці самостійно обиратимуть будинок у селі, який громада викупить у власників та передасть їм у соціальне користування.
Однак перераховані вище програми охоплюють далеко не всіх вимушено переміщених осіб і житло залишається однією з найбільших та найперших потреб після виїзду з тимчасово окупованих або прифронтових територій.
Наприкінці 2024 року Верховна Рада ухвалила законопроєкт № 11161, за яким компенсації мали б отримати всі переселенці з ТОТ: і ті, у кого зруйновано житло, і ті, у кого воно вціліло, однак залишається недоступним попри окупацію. Документ відправили на підпис Президенту України. Попри встановлені терміни підпису законів Президентом в 15 робочих днів, він досі не підписаний (півтора року з моменту прийняття Верховною Радою).
Отже рішення, які існують зараз, переважно пропонують або місце тимчасового розміщення (гуртожиток, модульний будинок), або іпотеку на нове житло, що може дозволити не кожен переселенець. Більшість ВПО й досі сам на сам залишаються зі своєю проблемою і вимушено орендують житло за великі гроші.
***
Інга Павлій
