Ексклюзив
Мешканка про ворожі атаки: Краматорськ і Слов’янськ окупанти перетворюють на руїни

Олена Куцаєнко, мешканка Слов’янська в евакуації, виїхала з міста наприкінці літа. Вижити вдалося дивом, оскільки вона з чоловіком могла загинути під час однієї з атак КАБами.
Про це жінка розповіла Східному Варіанту
«Біля паспортного в канцелярії роздрукувала платіжку, чоловік у машині залишився. Я вже зібралася виходити, коли почула звук КАБа і крикнула дівчинці, робітниці, “Біжи!”. Кинулася в кінець кімнати, удар — і все. Одна думка тільки, як там чоловік, і хто тепер допомагатиме синові. І темрява! Опритомніла від голосу чоловіка. Він кричав, кликав мене, але я була сильно завалена, а робітниця вище за мене. Я їй кричу: "Клич, це мій чоловік, він допоможе", а сама відчуваю, як задихаюся. Диво, що зупинилися військові й незважаючи на те, що лежав КАБ, який з волі випадку чи з Божої милості не рвонув за 2 метри від нас, вони почали відривати нас і вчасно допомогли», — пригадує жінка.
Олену Куцаєнко дістали з-під завалів першою.
На той момент вона уже почала синіти: повітря бракувало, жінка задихалася. Посиніли навіть кінцівки — це було помітно через шорти та футболку, яка не приховувала, наскільки ситуація була небезпечною для життя.
«Я відбулася, можна сказати, легким переляком: садна, гематоми по всьому тілу, розриви тканин на голові. Дівчинка-працівниця постраждала більше, її склом посікло сильно. Мені сказали, вона досі в лікарні, але йде на поправку. Після того у мене такий страх всередині, панічні атаки, з якими я не можу впоратися. Такого раніше не було. Я казала раніше, що сильна, але не витримала. І моя порада: їдьте звідти, якщо є можливість. Росіяни нам життя не дадуть, вночі взагалі жесть, спати не можу, прислухаюсь постійно. Той, хто потрапляв під обстріл і вижив, мене зрозуміє», — каже мешканка Слов'янська.
Жінка зауважує: уже зараз Краматорськ і Слов’янськ руйнуються настільки, що зовсім трохи — і їх окупанти перетворять на руїни. Тож чим швидше люди усвідомлять це й евакуюються — тим швидше адаптуються на новому місці, бо вцілілого дому більше не залишиться.















