«Жити тут страшно, але що, якщо там буде гірше?»: сьогодення Слов’янська під атаками окупантів

У Донецькій обласній військовій адміністрації повідомили, що на підконтрольній українській владі території області лишаються проживати понад 140 тисяч людей. Серед них — 8063 дитини. Чи не найбільша кількість — у Слов’янській громаді, яка вже є територією активних бойових дій. Звідси вже активно евакуюють неповнолітніх, проте досі лишаються родини, які продовжують зволікати з виїздом, при цьому живучи у найбільш небезпечних районах громади.

У тих умовах забезпечити дитинство неможливо, як і облаштувати відносно спокійний та комфортний побут. Східний Варіант бачив, як живуть люди у прифронтовому Слов’янську, до якого наближається війна все ближче.

Перспективи вціліти упродовж дня — мінімальні, особливо у віддалених мікрорайонах Слов’янська

1 вересня росіяни, як і щодня до того, атакували місто. Цього разу під атаку потрапила центральна частина Слов’янська, де щонайменше одна жінка поранена. Точна кількість постраждалих невідома. Проте відомо, що внаслідок авіаудару постраждали десятки багатоповерхівок і приватних та державних закладів. Більшість із них не працюють, однак і відновити їх у таких умовах неможливо.

Крім того, лише за минулу добу у Слов’янську результаті ворожих обстрілів поранено 5 людей. Зокрема, пошкоджено понад три десятки багатоповерхових будинків, готель, дитсадок, база відпочинку, АЗС, приватні будинки, автівки.

«У Слов’янську є світло, вода, газ, працює транспорт та медзаклади. Після обстрілів комунальники оперативно ліквідовують наслідки пошкоджень. Капітально відновлювати зруйновані будинки неможливо, тому пошкоджені будівлі консервують», — повідомив голова Слов’янської МВА Вадим Лях.

У Слов’янську залишаються близько 39 тисяч людей — у місті досі працюють лікарні, магазини, банки та комунальники. У громаді — ще близько чотирьох. Обстріли щодня руйнують інфраструктуру, яку доводиться ремонтувати під бомбардуваннями рф. Але досі серед цивільного населення лишається понад три тисячі дітей.

Крім того, у Донецькій обласній військовій адміністрації під час брифінгу повідомили, що на підконтрольній українській владі території області лишаються проживати понад 140 тисяч людей. Серед них — 8063 дитини.

Наприкінці серпня через два авіаудари удари окупантів з застосуванням ФАБ-250 по Билбасівці двоє людей загинули. Серед них — 13-річна дитина. Ще двоє людей отримали поранення. Десятки будинків пошкоджені ще двоє — зруйновані вщент.

Мешканка Слов’янська Маргарита обурюється: через постійні атаки росіян жити у місті неможливо. Сховку через авіабомби немає ніде: більшість укриттів — у центрі й поодинокі, які не вмістять і частини людей, які перебувають поблизу них.

«А з урахуванням того, що немає укриттів, електроенергії, газу у Билбасівці, люди елементарно не знають, куди й що летить! П’ять днів у нас немає зв’язку і всього, що перерахувала раніше. І жодного укриття немає. То яким чином нам взагалі жити, і якщо навіть погодитися на евакуацію, то як знайти, куди їхати? Ми тут, на Билбасівці, покинуті й нікому не потрібні», — скаржиться жінка.

Залишитися у місті — все одно, що позначити себе ціллю для росіян

Олена Куцаєнко, мешканка Слов’янська в евакуації, виїхала з міста наприкінці літа. Вижити вдалося дивом, оскільки вона з чоловіком могла загинути під час однієї з атак КАБами.

«Біля паспортного в канцелярії роздрукувала платіжку, чоловік у машині залишився. Я вже зібралася виходити, коли почула звук КАБа і крикнула дівчинці, робітниці, “Біжи!”. Кинулася в кінець кімнати, удар — і все. Одна думка тільки, як там чоловік, і хто тепер допомагатиме синові. І темрява! Опритомніла від голосу чоловіка. Він кричав, кликав мене, але я була сильно завалена, а робітниця вище за мене. Я їй кричу: "Клич, це мій чоловік, він допоможе", а сама відчуваю, як задихаюся. Диво, що зупинилися військові й незважаючи на те, що лежав КАБ, який з волі випадку чи з Божої милості не рвонув за 2 метри від нас, вони почали відривати нас і вчасно допомогли», — пригадує жінка.

Олену Куцаєнко дістали з-під завалів першою. На той момент вона уже почала синіти: повітря бракувало, жінка задихалася. Посиніли навіть кінцівки — це було помітно через шорти та футболку, яка не приховувала, наскільки ситуація була небезпечною для життя.

«Я відбулася, можна сказати, легким переляком: садна, гематоми по всьому тілу, розриви тканин на голові. Дівчинка-працівниця постраждала більше, її склом посікло сильно. Мені сказали, вона досі в лікарні, але йде на поправку. Після того у мене такий страх всередині, панічні атаки, з якими я не можу впоратися. Такого раніше не було. Я казала раніше, що сильна, але не витримала. І моя порада: їдьте звідти, якщо є можливість. Росіяни нам життя не дадуть, вночі взагалі жесть, спати не можу, прислухаюсь постійно. Той, хто потрапляв під обстріл і вижив, мене зрозуміє», — каже мешканка Слов'янська.

Жінка зауважує: уже зараз Краматорськ і Слов’янськ руйнуються настільки, що зовсім трохи — і їх окупанти перетворять на руїни. Тож чим швидше люди усвідомлять це й евакуюються — тим швидше адаптуються на новому місці, бо вцілілого дому більше не залишиться.

***

Без ліфтів та під постійними обстрілами: як сьогодні виживає Краматорськ на Донеччині

У Краматорську, який віднедавна офіційно зарахували до зони ведення активних бойових дій, жити щодня стає важче. Окрім того, що цивільна інфраструктура визначена центральною ціллю росіян, навіть у рідкісні моменти «спокою» доводиться боротися за комфорт. З кожним днем його стає все менше, і чим ближче до похолодань – тим гіршими ставатимуть умови. Зокрема, уже зараз перебої з водопостачанням та електроенергією у місті регулярні, а покращення не передбачається. Як за таких умов забезпечити опалю

Східний варіант | Новини сходу України | Донецька і Луганська областіАліна Шевчук