Супертато: як шахтар з Золотого сам вирощує п'ятьох дітей

Золоте — невелике містечко в Попаснянському районі Луганської області. Якщо вбити цю назву в рядок пошуковика, одразу ж посиплються новини про обстріли.

Саме тут, за декілька кілометрів від війни, де віддалений гуркіт снарядів місцеві жителі вже просто не помічають, живе Василь Мінус і його велика сім'я.

3 синів і 2 дочки

«Від нас до “нуля”, до лінії розмежування, ну кілометрів 7», — уточнює чоловік.

Розповісти про своїх близьких Василь погоджується одразу. Хоча він зовсім не багатослівний — звик не патякати, а робити все своїми руками. Він працює на шахті Карбоніт, у вільний час (а його дуже мало) підробляє зварювальником, адже на рахунку кожна копійка. 52-річний чоловік сам виховує п'ятьох дітей.

Вони — його найбільший скарб і опора. Це 16-річний Богдан, 15-річна Аліна, 9-річний Данило, 7-річний Давид і 6-річна Каміла. Але історія у сім'ї непроста. З уже колишньою дружиною Василь прожив понад півтора десятка років. Два роки тому пара розійшлася.

«Відносини не склалися. Їх мама пішла, спершу забрала всіх п'ятьох. Але там були не дуже гарні обставини, вони зі співмешканцем випивали, ображали дітей. Старші самі повернулися жити зі мною», — згадує Василь.

"Вони всі виросли у мене на руках"

З дружиною він жив у цивільному шлюбі, дітей повертати довелося через суд. Приблизно пів року тяглися розгляди.

«Фактично, всі разом ми живемо з початку карантину. Раніше молодших дітей, які жили з мамою, вона часто залишала у бабусі. Коли через коронавірус закрили школи, старші діти залишилися вдома. Я ж продовжував ходити на роботу. Потім забрав маленьких у бабусі, якраз старші за ними доглядали», — розповідає Василь.

Навіть не дивлячись на те, що для двох молодших дітей він не є біологічним батьком, Василь ні хвилини не сумнівався у своєму рішенні забрати всіх малюків. І ні секунди про нього пошкодував.

«А який вибір міг бути? Хіба він був? Так вийшло, що ми з дружиною ще раніше не жили два роки. Вона народила двох дітей не від мене. Але виросли ж вони фактично у мене всі на руках. Я ж не можу трьох забрати, а двох залишити. Вони ж брати та сестри, ну як їх ділити», — говорить він.

5 тисяч на шістьох

Тепер день шахтаря розписаний буквально по хвилинах. Доводиться розриватися між побутом і роботою. Ранній підйом, нагодувати, зібрати всіх на навчання. Зручно, що і школа, і робота тата буквально за сотню метрів від будинку.

«Якщо мені потрібно на 6 ранку йти на наряд, вся відповідальність на Аліні. У старших по 7 уроків буває. Я іноді з роботи раніше приходжу. Керівництво на шахті нормальне, розуміє мою ситуацію, відпускають, якщо потрібно. Але якщо якась аварія, я можу вийти й вночі», — ділиться він.

Про складнощі багатодітного батьківства Василь говорити не дуже любить. Намагається перевести розмову на жарт:

«У вас є діти? Один? Ну ось те ж саме, такі ж клопоти, тільки помножте на 5. Хтось встає та одного збирає до школи, а я п'ятьох. Все як у всіх. Звичайно, складно».

Сім'я живе в приватному будинку, спільними силами обробляють 6 соток землі. Зарплати тата не вистачає катастрофічно:

«Якщо є можливість підробити, я точно відкладаю всі інші домашні справи і йду заробляти: на хліб, на булочку, на котлету. У мене зарплата 6 тисяч гривень “брудними”. Мінус прибутковий. Це 5 тисяч на шістьох. До школи ледве одяглися. Звичайно, це треба бачити».

Незважаючи ні на що, Василь не втрачає віру — в себе, в людей і своїх дітей.

«Мені допомагає віра в майбутнє. У те, що вони виростуть, знайдуть своє місце в житті. Діти — це сенс. Тепер вони мене мотивують рухатися далі. Хочеться, щоб вони здобули освіту. Були здорові. А решта — як складеться доля. Думаю, є хтось зверху, хто цим всім керує», — упевнений він.

"Виросту і куплю татові "Жигулі"

З молодшими дітьми татові багато в чому допомагає дочка Аліна. На городі завжди напохваті старший син Богдан. Як і багато його ровесників, він любить грати в футбол, покатати «танчики» на комп'ютері. Уже замислюється про майбутнє, планує вступати до інституту і вчитися на автомеханіка.

«Зароблю грошей і куплю татові машину. Йому потрібна. Хоча б для початку «Жигульку», — розповідає хлопець про свою мрію.

Василь подав на аліменти, але поки грошей не отримує. Мама живе неподалік, але з дітьми спілкується, в основному, телефоном або через ноутбук (і та, і та техніка — в одиничному екземплярі та на всіх).

«Я їм спілкуватися не забороняю. Сам спочатку дзвонив, але бере трубку її співмешканець. Мені з ним нема про що розмовляти», — зітхає Василь.

Допомога для супертата

Немає у них і статусу багатодітної сім'ї, хоча раніше він був у мами. Поки батько сімейства тільки шукає час, щоб звернутися в управління соціального захисту. Тоді вони зможуть отримати пільги: 50 відсотків на оплату комунальних послуг, безкоштовний проїзд в громадському транспорті та оздоровлення.

Поки ж сім'ї допомагають благодійники, періодично вони привозять продукти або засоби гігієни.

Допомога для великої родини збирає і благодійна організація «Голоси дітей». Потрібен одяг, взуття, канцелярія.

Підтримати Василя і його п'ятьох школярів можна тут.

Вони будуть безмежно вдячні за будь-яку підтримку!