"Формують викривлену реальність": начальник Сєвєродонецької РВА Роман Власенко про російські фейки

«Дуже багато брехні, неправди, постановочних відео, які формують викривлену реальність»

— Добрий день, Романе Геннадійовичу. Зустрічаємо багато фейків про Сєвєродонецьк та Сєвєродонецький район від російських пропагандистів. Хотілося б про це поговорити. Та для початку хочеться дізнатися загальну ситуацію про окупований район. Чи відомо, скільки там зараз залишається людей?

— За нашими підрахунками, у районі залишається приблизно 20 % від того населення, яке проживало там до повномасштабного вторгнення. Можливо трошки більше по громадах. Якщо взяти Сєвєродонецьк безпосередньо, то там перебуває плюс-мінус 30 тисяч людей. З них, я думаю, приблизно половина — це безпосередньо мешканці Сєвєродонецька, які були там до повномасштабного вторгнення. Інша половина, яка там проживає, — це приїжджі росіяни, це гастарбайтери, які приїхали туди працювати, це родини російських військових, самі військові.

Сам факт того, що місто заселене на 20%, це показник, з одного боку, того, що інфраструктура не готова до повернення людей, а з другого боку — немає для чого повертатися. Тому що там немає ні роботи, ні якісних послуг. Ті ролики, які вони (росіяни — ред.) записують, вони формують картинку того, що життя повертається, що відбудова триває, що люди повертаються. Але насправді для відбудови вони беруть будинки, які не дуже постраждали, а ті, що постраждали сильно, не відновлюють.

Опалення в цю зиму не працювало на належному рівні. У домівках людей було холодно. Зима була для людей важкою.

Медичних послуг практично немає. Щоб отримати якісь медичні послуги, необхідно їхати в Луганськ.

Міф про повернення людей — теж більш такий пропагандистський. Вони (росіяни — ред.) у контексті підготовки до виборів заселили Сєвєродонецьк немісцевими для того, щоб сформувати враження, що люди туди повертаються. Тому дуже багато брехні, неправди, постановочних відео, які формують викривлену реальність.

— Активно розповсюджується в російських новинах тема про відновлення Сєвєродонецька. Так звані чиновники окупаційної влади кажуть, що щось уже відновили, або що відновлювати будуть найближчим часом. Тобто намагаються сформувати цю картинку «відновлення», але більша частина міста залишається зруйнованою, так?

— Тут можна різні оцінки давати. Я ж кажу, що для відновлення беруть тільки ті будинки, які не сильно постраждали. Тільки за останні місяці видно, що почали брати більш серйозні обʼєкти в роботу. Але це 10–20 % від усіх тих руйнувань, які отримала інфраструктура міста. Якщо по електроенергії, воді та газу ситуація більш-менш нормальна, то опалення — другу зиму люди фактично були без опалення.

Якщо взяти інші населені пункти, ситуація там ще гірша. Попасна без жодних комунальних благ. Проживає там, за різними підрахунками, від 200–400 людей. Місто — це фактично база російських найманців. Там декілька тисяч російських найманців. Місто більше закрите, ніж відкрите, для мешканців. Люди отримують там якусь гуманітарку, мають декілька генераторів на місто, щоб заряджати можливо якісь пристрої, щоб мати якусь електроенергію.

Лисичанськ найменше постраждав із громад Сєвєродонецького району й тому там відновлювальні роботи мають більш інфраструктурний характер: вода, електроенергія. Але все ж таки з водою вони питання не вирішили, по Лисичанську тільки підвіз води роблять. По газу, по електроенергії більш-менш ситуація стабілізована. Дуже складна ситуація в Рубіжному, Гірському, Кремінній. Кремінна — це ще й поле активних бойових дій, там усе ще буває «бавовняно», скажемо так. Тому ситуація значно гірша, ніж вона в роликах російської пропаганди.

— У лютому окупанти повідомили, що вони змогли відновити газо-, водо- та електропостачання в Сєвєродонецьку. Чи відповідає це дійсності?

Це відповідає дійсності, але питання в можливостях і в потужностях. Якщо по воді та газу, ми розуміємо, що ситуація нормальна в Сєвєродонецьку, там власні джерела водопостачання. По газу, у принципі, великих проблем не було. А по електроенергії, я думаю, що пропускна можливість тих потужностей, які на місто приходять, вони дуже обмежені. Їх (росіян — ред.) трошки рятує те, що не дуже багато людей усе ж таки в Сєвєродонецьку проживає, і потужність споживання електроенергії незначна. Ну і плюс, я ж кажу, що все одно в них немає успіхів, принаймні цієї зими з опаленням. 

Тому навантаження на мережу перевищувалися, від цього були пориви, від цього були пожежі й так далі. Щодо опалення вони (росіяни — ред.) завіряють, що вони його дійсно запустили, дуже багато було інформації, що мережу вони дійсно ремонтували, але я ж кажу, налаштувати опалення повноцінно в цю зиму було неможливо. Люди скаржилися, що в хатах було холодно й батареї були ледь теплі.

«Зараз основним етапом російської пропаганди стало саме питання відновлення»

— Хочеться повернутися до маніпуляцій росіян. Коли Сєвєродонецьк тільки окупували, то російські пропагандисти розповсюджували такий ролик із випускником однієї сєвєродонецької школи, який розповідав про те, що наче як забороняли казати в сєвєродонецьких школах російською мовою взагалі, тобто не тільки на уроках, а взагалі в школі. Як можна до цього міфу ставитися, тобто це ж повністю є видумкою росіян?

— Ну, я думаю, що так. Люди, особливо молодь, по-перше, там схильні до пропаганди, по-друге — тиску, по-третє — не сформована особистість, можливо, моральні неустої. Тому люди намагаються бути корисними, «вислужитися», можливо тому і вигадують різні нісенітниці. Я думаю, що ні для кого не секрет, що Луганщина була доволі російськомовна, особливо великі міста. Ми розуміємо, що є Слобожанщина, де в основному невеличкі села, де дійсно люди повністю україномовні. Але Сєвєродонецьк, Лисичанськ, Рубіжне — це в основному російськомовні території.

І ми розуміємо, що, з одного боку, у школах у нас уже давно викладання відбувається державною мовою, але в побуті ніхто нікому нічого не забороняє. Є норми закону, де визначено, що суб’єкти підприємницької діяльності мають у своїй роботі користуватися виключно українською, викладання виключно українською, а в побуті люди самі вирішують, якою мовою спілкуватись. Тому я думаю, що все це міфи, перебільшення і не відповідає дійсності.

— Які ще фейки ви зустрічали про Сєвєродонецький район від окупантів?

Складно систематизувати. Але, як я казав, вони (росіяни — ред.) дуже багато розповідають про успіхи, яких насправді немає. До смішного доходить, коли вони знаходять видання наших міжнародних партнерів USAID та ПРООН та визначають це як пропагандистську літературу.

— На вашу думку, Романе Геннадійовичу, чому російським пропагандистам так важливо формувати ці фейки та маніпуляції про захоплені території Луганщини?

— По-перше, треба розрізняти, що таке тоталітарна держава, і що таке демократична держава. російська федерація де-факто — тоталітарна держава. Це тоталітарний режим, де формується суспільна думка саме пропагандистською машиною. На це витрачаються великі гроші й саме формуванням суспільної думки займається дуже багато організацій рф. Усі ми розуміємо, що люди в російській глибинці дивляться телевізор, слухають радіо й саме звідти черпають інформацію про те, що відбувається. Саме там формується думка, що ми тут усі нацисти, що ми тут збираємось нападати на рф. І тепер вони малюють картинку того, що відбулося наче як «воссоединение исконно русских территорий», що «ми все відбудуємо», «що Маріуполь і Сєвєродонецьк зруйнували не ми, а українські нацисти».

Зараз основним етапом російської пропаганди стало саме питання відновлення. Я думаю, що є таких два символи, у Донецькій області — це Маріуполь, у Луганській області — це Сєвєродонецьк. У Маріуполі з погляду картинки, я думаю, є що показати. Тому що місто в тилу й дійсно багато коштів туди вкладається, багато проєктів реалізується. То на Луганщині, окрім Сєвєродонецька, особливо похвалитися нічим. Тому вони (росіяни — ред.) намагаються максимально використовувати Сєвєродонецьк у своїх пропагандистських цілях.

— Дякую вам за розмову та пояснення.

— Дякую і вам.

***