Евакуйоване правосуддя: як в умовах війни працюють суди на сході України

Практично всі суди з Луганської та Донецької областей евакуювали у безпечніші регіони України. Особливо це стосується судів з тимчасово окупованих росією територій. 

Однак, до повномасштабного вторгнення в судах вільної території Луганщини та Донеччини розглядали важливі справи щодо ймовірних зрадників та колаборантів, тих хто фінансував тероризм і вчиняв держзраду. Зрозуміло, ці справи мають закінчитися вироками  і  розв’язана росією повномасштабна війна не має цьому завадити. 

А крім цього в судах залишилася величезна кількість інших справ — як кримінальних, так і цивільних. 

Журналісти «Східного варіанту» дослідили, як і де працюють суди Донбасу, а також пригадали основні справи щодо воєнних злочинів, які в них розглядали, та склали інструкцію з користування сервісом «Електронний суд» в умовах війни. 

Найвідоміший процес — суд над Олександром Єфремовим

Одна з найбільш резонансних справ, яка слухалася на Донбасі —  «регіонала» Олександра Єфремова у Старобільскому районному суді. Єфремова обвинувачували у фінансуванні тероризму, зокрема у захопленні будівель ОДА та СБУ в Луганську на початку російської агресії у 2014 році.

Розглядати цю справу у Старобільську почали ще у 2017 році. Тоді Єфремов ще сидів у місцевому СІЗО. Згодом, 2019-го, зміг вийти на волю, оскарживши рішення суду в апеляції. 

Цей процес у Старобільську запам’ятався ще й тим, що під час нього прокурори відкрили кілька нових справ. За їх словами, Єфремов та його оточення погрожували свідкам та учасникам процесу. 

Останнім часом перед повномасштабним вторгненням засідання суд проводив у режимі онлайн. Єфремов брав участь у суді з Києва. Протягом трьох місяців після вторгнення засідань у цій справі ще не було. Та і чи залишився Єфремов на території України наразі невідомо. 

Тож, як і де зараз буде слухатися справа Єфремова та інші важливі справи?

Куди переїхали суди

Ще шостого березня Верховний суд України вирішив евакуювати деякі суди з Луганщини, Донеччини та інших областей. Юридичною мовою — ці суди змінили підсудність. 

Так, 16 судів Луганщини та сім судів Донеччини перемістили на Дніпропетровщину. При цьому всі суди Луганщини, крім апеляційного, переїхали в область. А суди Донеччини — в обласний центр Дніпро. 

Якщо ж ви мали справу в якомусь із судів, то в переліку нижче можете знайти, куди його перемістили. 

• Луганський апеляційний суд — Дніпровський апеляційний суд;

• Біловодський та Білокуракинський районні суди — Першотравенський міський суд;

• Кремінський районний суд — Межівський районний суд;

• Лисичанський міський суд Луганської області — Петропавлівський районний суд;

• Марківський та Міловський районні суди — Покровський районний суд;

• Сєвєродонецький міський суд — Новомосковський міськрайонний суд;

• Новоайдарський районний суд — Тернівський міський суд;

• Старобільський районний суд — Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

• Попаснянський та Новопсковський районні суди — Васильківський районний суд;

• Троїцький та Старобільський районні суди — Синельниківський міськрайонний суд;

• Сватівський та Рубіжанський районні суди — Павлоградський міськрайонний суд;

• Станично-Луганський районний суд — Юр'ївський районний суд.

Донеччина:

• Волноваський районний суд — Красногвардійський районний суд м. Дніпра; 

• Володарський районний суд — Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпра;

• Жовтневий районний суд м. Маріуполя — Жовтневий районний суд м. Дніпра;

• Іллічівський районний суд м. Маріуполя — Кіровський районний суд м. Дніпра;
• Орджонікідзевський, Приморський та Першотравневий суди Маріуполя —  Ленінський районний суд м. Дніпра.

Як мають працювати суди в умовах воєнного стану

Справді, війна змінила підхід судів до організації процесу. Тепер вони мають більше можливостей для дистанційного розгляду, строки давності справ «заморозилися» на період воєнного стану, а бюрократія зменшилася. 

Ось, про що говорять листи та рекомендації Ради суддів. 

✅ Запобіжні заходи:

У випадку кримінальних справ першочергово суди мають розглядати запобіжні заходи для обвинувачених та підозрюваних. Суддям рекомендують зважати на «нові ризики» — фігуранти можуть переховуватися на окупованих територій, яких після 24 лютого тимчасово побільшало. 

У обвинувачених, яких суд відпустив під заставу, з’явилася нова опція: вони можуть пожертвувати всю суму застави на потреби ЗСУ. Тоді суд змінить запобіжний захід на особисте зобов’язання.   

Також тим обвинуваченим, які сидять під домашнім арештом у зоні бойових дій, суди мають змінювати запобіжний захід на особисте зобов’язання, аби дати можливість людині евакуюватися. 

Якщо ж суддя у справі не може вчасно розглянути продовження запобіжного заходу якомусь з обвинувачених, це дозволяється зробити іншому судді. 

✅ Дистанційний розгляд:

Якщо хтось з учасників не може з’явитися до суду з об’єктивних причин, пов'язаних із війною, то суддям радять допускати таких учасників у режимі відеоконференції. При цьому в такому випадку достатньо «власних технічних засобів». 

Коли справа розглядається колегіально, але колегія суддів не може зібратися в одному приміщенні, суддям дозволяють включатися онлайн з різних приміщень. 

✅ Терміни:

У переважній більшості судових справ є обмежений термін давності — тобто час, за який суд може розглянути справу. Якщо цей час виходить — справу мають закрити. Так от на період воєнного часу цей термін «заморозили», і він не рахується у строки давності. 

✅ Зменшення бюрократії:

Якщо раніше учасники повинні були подавати до суду тони паперових документів, то зараз суддям рекомендують не вимагати від людей різні копії та скани, а дозволяти надсилати їх на електронні адреси. 

Також учасникам рекомендують користуватися сервісом «Електронний суд» та подавати позови та інші документи через нього. 

А як це робити — читайте далі в нашій невеликій інструкції. 

Як користуватися електронним судом

Перший крок, який потрібно зробити для входження в систему «Електронний суд» -  оформити електронний цифровий підпис (якщо його ще немає). Процедура нескладна. Найпростіше оформлювати підпис в особистому кабінеті на сайті www.privat24.ua. Для цього варто просто слідувати інструкції. 

Коли підпис готовий, заходимо в «Електронний суд», завантажуємо підпис та вводимо пароль. 

Потім з’явиться поле з особистими даними. Ті, яких не вистачає, треба додати.

Після реєстрації доступними стають усі опції сервісу. Наприклад, можна подати позов до суду. Для цього варто відкрити розділ «Заяви». У системі є шаблони, які можна заповнювати. Усередині шаблону як правило треба обрати регіон, суд, дані свого представника, відповідача, інших учасників та подати власне текст заяви. 

Коли заява подана, але до неї треба додати інші матеріали, потрібно відкрити розділ «Мої справи» та у відповідному вікні завантажити файли. Кожен розділ супроводжується відеоінструкцією. 

Далі — бути на зв’язку з судом та виконувати їх рекомендації.

Що ще цікавого слухалося на Донбасі

Війна на сході триває ще з 2014 року, а тому назбиралося вдосталь справ щодо ймовірних воєнних злочинців.

Вадим Жилін

Зокрема, у Марківці Луганської області наприкінці минулого року почали судити Вадима Жиліна. Він був так званим «начальником» Слов’яносербської виправної колонії «ЛНР». Там Жилін, за свідченнями потерпілих, катував людей, а деяких чоловіків змушував служити в так званій «армії ЛНР». Тим, хто відмовлявся, погрожував розстрілами. 

Його справу розслідували понад два роки, й лише в травні 2021-го оголосили підозру, а через пів року передали до суду. 

На відміну від Єфремова, Жиліна судили заочно — він продовжує перебувати на окупованій території. Та  й окрім підготовчого засідання в суді провести нічого не встигли. 

Юрій Барбашов

Ще одного «посадовця» так званої «ЛНР» судили у Сватовому. Він працював на «державній телерадіокомпанії ЛНР». А з початку 2021 року  брав участь у мінських переговорах, представляючи псевдореспубліку.

Обвинувачували Барбашова в створенні терористичної організації. Ще в 2017 році Сватівський суд почав розглядати його справу. Доказів вини було предостатньо — Барбашов сам не раз публічно розповідав про свою діяльність. Та й власне участь у переговорному процесі на боці окупантів була красномовною. 

На посаді переговорника він кілька разів зривав зустрічі, не з'являючись на неї у складі «делегації».

Ігор Захаревич

Так званий мер окупованого Дебальцевого Ігор Захаревич свого часу «прославився» тим, що подарував директору місцевого дитсадка кухонний вінчик, який коштував приблизно 40 грн.

Та судили Захаревича у Костянтинівському міськрайонному суді, звісно, за інше. Він, за даними прокуратури, налагодив систему фінансової мотивації окупантів. З місцевих жителів Захаревич стягував податки, й на ці гроші організовував «матеріальне забезпечення» бойових підрозділів так званої «ДНР». 

Крім того, саме Захаревич переоформив кілька великих промислових об’єктів на користь окупантів — упевнені у прокуратурі. 

Ще до повномасштабного вторгнення справа Захаревича не мала значних успіхів у суді. Зараз — тим більше. 

***

Підсумовуючи зазначимо, що війна поставила на паузу ледь не усі судові процеси, що слухалися на Луганщині та Донеччині. Але підстав вважати, що справи можуть безповоротно  “загубитися” або залишитися без розгляду немає. 

До того ж війна не скасовує право людей на правосуддя. Кожен може розібратися з нескладним сервісом «Електронний суд» та звернутися до суду, або ж додати необхідні документи, заяви чи клопотання без фізичної присутності.