"Історії, що надихають": у Києві презентували виставку проєкту "Портрети Маріуполя"

Через рік після окупації Маріуполя його мешканці продовжують говорити: про рідне місто, про горе, про життя під бомбами. Проєкт “Портрети Маріуполя” об’єднав історії людей, які вижили під час блокади, а зараз намагаються відновити все наново. 

27 історій маріупольців та маріупольчанок

Ідея створення проєкту зародилася ще минулої весни, коли маріупольці та маріупольчанки масово виїжджали з блокадного міста, каже координаторка проєкту “Портрети Маріуполя” Алевтина Швецова. Тоді, через інформаційну блокаду окупантів, світ не знав повною мірою, що відбувалося у місті. Тому й досі для маріупольців одне з завдань – це продовжувати говорити про злочини росії.

“Мешканців Маріуполя позбавили житла, речей, дому. У багатьох згоріли родинні, дитячі, весільні фотоальбоми, про що люди шкодували навіть більше, ніж про втрату житла. Тому у нас ідея висвітлити їхні історії, створити портрети маріупольців та маріупольчанок. І ці фотопортрети стануть початком їхніх нових фотоальбомів”, – розповідає Алевтина Швецова.

Роботу над проєктом виконала громадська організація “Простір Марії”, членкині якої теж є переселенками з Маріуполя. Команда відвідала три міста України – Львів, Київ та Тернопіль. У кожному були записані історії та зроблені фотопортрети.

Пані Алевтина каже, окрім створення портретів героїв та героїнь, було важливо показати процес адаптації переселенців та переселенок у нових громадах, їхню нову діяльність, карʼєру, плани на майбутнє. Так проєкт висвітлює тему того, як почати життя з нуля, коли в тебе нічого не залишилось.

На відкритті виставки організатори та організаторки проєкту вручили учасникам та учасницям їхні надруковані фотопортрети, які й повинні стати початком нових фотоальбомів. 

Окрім цього, на заході відбулася презентація документального фільму про зйомки та підготовку проєкту “Портрети Маріуполя”.

“У січні 2022 року закінчили ремонт у квартирі, готувались до появи донечки”

На виставці маріупольці та маріупольчанки розказали історії свого життя до повномасштабного вторгнення, виживання під час блокади та евакуації з міста. У кожного був свій шлях та випробування. Вони втратити усе, що нажили протягом довгого часу і що було таким цінним.

Альбетрас до повномасштабного вторгнення працював у маріупольській міській раді, його дружина Валентина – у районній раді. У січні 2022 року подружжя закінчило ремонт у квартирі – готувалося до появи довгоочікуваної дитини. Родина провела у блокаді 22 дні, після чого вирішила виходити з міста пішки. Валентина була на п’ятому місяці вагітності.

“17 березня ми вирішили, що потрібно йти. Далі знаходитись у місті не було сенсу. Ми почули, що можна вийти через порт. Йшли пішки до селища Моряків, далі через блокпости окупантів дійшли до Портівського. Потім нас підібрали добрі люди та довезли до Коси. Там ми переночували й рушили далі”, – розповідає Альбетрас.

Під час блокади в Альбетраса загинула бабуся. У будинку подружжя з шести підʼїздів згоріло чотири. Зараз родина мешкає у Києві та виховує вже десятимісячну Олівію. “Маріупольчанка без Маріуполя” – так Альбертас каже про свою донечку.

Валентина каже, в ініціативі вирішили взяти участь, щоб більше людей дізналось, що насправді відбувалось у Маріуполі минулої весни:

“Про це треба говорити, необхідно говорити. Про Маріуполь, про те, що сталося з людьми. І найголовніше, що всі ці люди, яким вдалося врятуватися, вони продовжують жити, продовжують будувати життя заради себе, заради своїх дітей. І взагалі, Маріуполь – це люди. Зараз нашого міста практично немає, але є люди, які зберігають пам’ять про своє улюблене місто”.

 “Кожен день для мене зараз – це пекло”

Вʼячеслав Долженко був відомим у Маріуполі, адже тримав свій власний Музей старовинних речей, де зберігались десятки унікальних експонатів. Серед них – німецькі каски, друкарські машинки, картини, дерев’яні макети кораблів, 150-річне австрійське фортепіано і навіть кам’яна половецька баба. Музей був облаштований у підвалі пʼятиповерхівки, де Вʼячеслав проживав разом з мамою. Цю історію “Східний Варіант” розповідав раніше.

“Усе життя я збирав цей музей, 35 років. Я не знаю тепер, як жити. Кожного ранку я прокидаюсь, і кожен день для мене – це пекло. Він стоїть перед моїми очима… Горіли ікони, старовинні меблі. Німецькі меблі старовинні я 20 років просив у людей. Камʼяна баба у мене була скіфська, їй тисяча років, я пилинки з неї здував, а вона розсипалася від великої температури”, – розповідає Вʼячеслав. 

Після початку повномасштабної війни Вʼячеслав тягнув лежачу 92-річну маму до підвалу, щоб сховатись від обстрілів. У родини згоріло все. Мама Вʼячеслава була у холодному підвалі в одній сорочці, чоловіку довелось засипати її сміттям, щоб хоч якось зігріти. Через чотири дні Вʼячеслав посадив маму на кравчучку та повіз до залізничного вокзалу. Там вони знайшли прихисток у сараї. 

“Ми провели 200 днів в окупації. Перед “референдумом” нас вивезли волонтери. Мама моя не ходить, самі ми б не виїхали”, – каже Вʼячеслав. 

“Я хотіла сказати, що Маріуполь – це не просто промислове місто”

Індіра Урусова займалась активною діяльністю та волонтерством у Маріуполі, навчалась в університеті. У дівчини був свій власний проєкт, який показував культуру Маріуполя. Хлопець Індіри – військовий “Азова” та захисник Азовсталі, нещодавно він нарешті повернувся додому з ворожого полону.

“Їх (бійців Азов – ред.) дуже давно не міняли, ще з вересня. Ці 40 людей, які повернулися, це було щастя. Я досі у моменті ейфорії. Це було дуже складно, але їм було складніше. Ми робимо все, щоб вони себе краще почували. Зараз він проходить реабілітацію, але думками він все ще у Маріуполі”, – каже Індіра.

Родина дівчини проживає зараз у Києві. Її батько – теж військовослужбовець, зараз знаходиться на Бахмутському напрямку. 

Індіра продовжує займатися активною громадською діяльністю. Зараз дівчина координує проєкт “Крилаті”, у рамках якого проводять лекції про Донеччину.

“У своїй розповіді для “Портретів” я хотіла сказати, що Маріуполь – це не просто промислове місто. Це місто, в якому була культура, своє життя, талановиті люди. І зараз я чую ці історії,  і це неймовірно – як люди йдуть уперед,  переживши усе це”, – розповідає Індіра. 

***

Прийти й подивитись історії “Портретів Маріуполя” можуть усі у Національному музеї історії України в Києві. 22 травня презентація виставки пройде у Львові. Окрім виставок, в рамках проєкта проводять й тематичні події, про які детальніше можна дізнатись ТУТ.

***