Вкрадені підприємства: що відбувається з шахтами на окупованій Луганщині. "Білоріченська"

Шахту “Білоріченська” ввели в експлуатацію у 1957 році. Вона розташована в однойменному селищі Білоріченський, що у 20 км від Луганська. Саме селище також ще з 2014 року перебуває під російською окупацією. До приходу “руського міра” шахта “Білоріченська” була однією з найбільших підприємств вугледобувної галузі України.

В Луганській обласній державній адміністрації розповіли Східному Варіанту, що вугільна промисловість — це витратна та дотаційна сфера видобутку, тож вона перебувала у стагнації ще до війни, розв'язаної росією. 

“Початком кінця для вуглевидобування на Луганщині став 2014 рік. Виключна більшість території вугільного басейну була захоплена російськими «проксі». Вони одразу розпочали вивозити добуте вугілля та підземне обладнання до рф”, —  зазначили в Луганській ОДА.

У червні 2014 року шахта припинила постачання вугілля на підконтрольну Україні територію. До початку російської війни проти України на державній шахті працювало близько 2700 осіб. Через росію ці люди залишились без виплат і роботи. 

Організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ) у своєму звіті від липня 2015 року писала, як директор шахти повідомляв про те, що працівники вже понад рік не отримували заробітну плату. Багато з тих, хто працював до 2014 року, ще продовжували ходити на роботу попри те, що фактично залишались лише роботи щодо технічного обслуговування. 

Після російської окупації українських земель “Білоріченська”, як і інші шахти на окупованих територіях, почала занепадати. У 2017 році Головне управління розвідки МО України повідомляло, працівники шахти “Білоріченська” та Лутугинського науково-виробничого валкового комбінату в Луганській області готували страйк через зниження рівня життя місцевого населення. За даними розвідки, незаконне керівництво підприємств намагалось запобігти цьому за допомогою місцевих силових структур і представників фсб рф. До того ж ініціаторів страйку попереджали про можливість застосування жорстких репресивних заходів у разі невиконання “рекомендацій”.

“В умовах посилення Україною економічної блокади тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей окупаційна “влада” виявилася неспроможною забезпечити функціонування промислових підприємств тільки за рахунок допомоги рф, що призвело до зниження рівня життя більшості місцевого населення”, — повідомляли тоді в пресслужбі ГУР.

У березня 2017 року бойовики у Луганську оголосили про “націоналізацію” заводів і шахт. Незабаром голова ДТЕК Максим Тімченко в інтерв’ю Економічній Правді розповів, що Зуївська ТЕС працює на вугіллі з шахти “Білоріченська”. Тобто, шахта на окупованій частині Луганщини поставляла сировину для теплоелектростанції у місті Зугрес Донецької області, яка теж була окупована з 2014 року.

Пізніше, навесні 2020 року, у так званій “лнр” провели “реорганізацію” вугільної промисловості, за якою шахта “Білоріченська” увійшла в склад нового підприємства “Востокуголь”. Так звана “реорганізація” викликала обурення працівників шахти — в групах в соціальних мережах вони були проти підпорядкування і жалілись на низьку оплату праці.

Тоді “Востокуголь” очолив Володимир Шатохін. До цього Шатохін керував іншою вугледобувною компанією “Ровенькиантрацит”.  Нове ж підприємство мало складатись з 17 шахт. Ватажки так званої “лнр” тоді голосно обіцяли, що створення “Востокугля” забезпечить підвищення заробітної плати працівникам. Але очікувано цього не сталось.

У квітні 173 гірники іншої шахти оголосили страйк, оскільки їм з січня не виплатили 240 млн рублів (на той час близько 96 млн грн) заробітної плати. Гендиректор “Востокуголь” Володимир Шатохін привіз на шахту близько 5 млн рублів. При цьому він погрожував шахтарям: або вони припинять страйк, або їхні банківські картки будуть заблоковані, а на самих них чекатимуть проблеми від так званого “міністерства державної безпеки лнр”. 

Вочевидь погрози Шатохіна тоді не спрацювали, бо того ж вечора він був змушений пропонувати виплату зарплати за два місяці та обіцяти виплату за інші місяці теж. Але як тільки шахтарі повернулись до роботи, про обіцянки “керівництво” забуло. Щобільше, згодом знизило розцінки на працю. І коли влітку страйки відновились, Шатохін цинічно заявляв, що нібито стабільна робота  “Востокугля” дозволяє своєчасно виплачувати заробітну плату шахтарям.

Коли в листопаді 2020 року Володимир Шатохін помер, очолив “Востокуголь” Костянтин Скрипнік. Про нього ми вже згадували в першому матеріалі про шахту “Червоний Партизан”. Скрипнік був не новим обличчям ні у вугільній галузі, ні у Луганському регіону. Наразі за членство у так званій “народній раді” так званої “лнр” і дії, які підривають територіальну цілісність, суверенітет і незалежність України, Костянтин Скрипнік перебуває у санкційному списку ЄС, Канади, Швейцарії, Великої Британії та Японії.

Не дивлячись на аварійні умови, окупанти продовжували отримувати з шахти “Білоріченська” максимальну кількість вугілля. З початком повномасштабного вторгнення до критичного стану додалась ще проблема примусової мобілізації великої частини працівників. Бойовики у своїх заявах і самі підтверджували інформацію щодо мобілізації.

У січні 2024 року окупаційна влада заявила, що так зване “мінпаливенерго лнр” підписало договір про оренду вугільних шахт та обладнання, що дозволить “інвестору” почати працювати в регіоні. Зокрема йшлось про оренду майна шахти “Білореченська” та однойменної гірничо-збагачувальної фабрики, а також виробничого підрозділу “Краснодонське вантажно-транспортне управління”. Вкотре через зміни в структурах окупанти обіцяли нібито “збільшити заробітні плати та забезпечити розвиток підприємств”.

Проте насправді передача в оренду фактично означатиме кінець вугільної промисловості в Білоріченському і не лише. Як зазначали у Луганській обласній державній адміністрації, долю вугледобувних підприємств, які окупаційна влада віддає за безцінь і без торгів, вирішують виключно інвестори з рф. На шахті “Білоріченська” і однойменній збагачувальній фабриці росіяни збираються демонтувати обладнання. Розробка лав (очисних гірничих виробок) окупантам не потрібна. Тобто, за планом місцевої “влади”, до січня 2028 року права на володіння або користування майновими комплексами підприємств вугільної галузі можна буде передавати росіянам без проведення торгів.

Луганська ОВА в коментарі Східному Варіанту повідомила, що співробітники вугледобувних підприємств, які нещодавно були передані за безцінь і без торгів новим інвесторам, вже звертаються до центрів зайнятості на окупованій Луганщині.

“Зокрема це шахти «Східвугілля» та ГЗФ «Білоріченська». Цих осіб попередили про звільнення за  ініціативи роботодавця”, — зазначили в адміністрації.

Як стало відомо з пропагандистських медіа, “інвестором” стала АО «Промышленная група “Родина”, яка зареєстрована в Москві, а акціонер підприємства — Олександр Клименко.  Він — уродженець Макіївки та ексміністр доходів та зборів України за часів Януковича. Український громадський рух “Чесно” вказує, що Клименко був членом так званої “сім’ї” Януковича. Так називали близьке політичне та бізнесове оточення експрезидента України Віктора Януковича та його сина Олександра. “Сім’я” була не чим іншим як фінансовим олігархічним кланом.

Клименко вже встиг “відзначитись” в Україні своєю діяльністю, через яку у 2014 році він отримав підозру від СБУ через зловживання владою або службовим становищем.У 2017 році СБУ оголосила, що він підозрюється у завданні збитків державі на суму 96 мільярди гривень, а у 2023 році його і зовсім позбавили українського громадянства. За часи Януковича Клименко, за попередньою змовою з іншими особами, організував в 4 областях так звані “програмні” підприємства, метою яких було надання послуг з розмитнення товарів на території України за значно заниженою митною вартістю.

А зараз Клименко, вже у вигляді “інвестора” розповідає гірникам на тимчасово окупованій території Луганщини казки про збільшення заробітної плати та  бажання, щоб “Білореченська” стала “яскравим флагманом вугільної промисловості Донбасу”.

Водночас окупанти й нові “інвестори” заявляють про великі показники видобутку, які вони хочуть досягти. Проте технічні можливості шахти “Білоріченська” лише погіршувалися за весь час окупації. 

У Луганській ОВА пояснюють, чому нове російське керівництво обрало для своїх схем цієї шахти.

“Це достатньо розвинутий шахтний комплекс, який не потребує значних інвестицій, як, до прикладу, багато інших окупованих у 2014 році шахт. Тим більше, на придбання грошей витрачати не потрібно було”, — зазначили в Луганській ОДА.

Східний Варіант поспілкувався з Валерієм Новиковим, головою Луганського обласного правозахисного центру “Альтернатива”. Він розповів, що окупанти користувались діяльністю шахт на тимчасового окупованій Луганщині по максимуму, при цьому нехтуючи правилами та рекомендаціями у вугледобувній сфері.

“На шахтах Луганщини не відбувалось відкачування води, яке мало відбуватись постійно. Наприклад, мало працювати п'ять насосів, а працював один. І, відповідно, шахтні води розтікались під грунтом і це спричиняло негативні екологічні наслідки. Частина цих вод потрапляла в річку Сіверський Донець і забруднювала її, інша частина — підмивала будівлі в населених пунктах, які знаходились поруч, і там відбувались зсуви грунтів”, — пояснює Валерій.

Стратегії перебування окупантів на українських територіях повторюється з року в рік ще з 2014 року. Все, до чого може дотягнутись їхня “рука”, знищується, викрадається, закривається. Змінюються лише “причини”, які вигадують маріонетковий уряд та росія, у спробі виправдати свої дії. І без того регіон зі складною сферою, перетворюється у все більш депресивний район, на якому окупаційна влада по максимуму намагається “нажитись” на ресурсах.

***

Нагадаємо, що Східний Варіант запустив гарячу лінію “HelpPrint” для мешканців прифронтових і тимчасово окупованих територій. На цей канал зв’язку можуть звернутися люди, які потребують підтримки, допомоги або ті, хто бажають безпечно поділитися інформацією чи своєю історією. Також у Східного Варіанта працює сайт-дзеркало, який обходить блокування російських окупантів без VPN.