Закриття шахт: що очікує Донбас через 20 років

Розповідаємо про ситуацію з вугільною промисловістю регіону і перспективи приватизації шахт

Про проблеми Донецької області можна говорити довго. І одна з них – мономіста, де більша частина населення залучена у вугільній промисловості. Для людей цього регіону вугілля – не просто порода, воно - джерело існування всього міста. 

Завдяки тому, що більшість населення працює у вугільній промисловості, навколо шахт сформувалася певна інфраструктура: ринки, церкви, ферми, школи тощо. А також виникли певні складнощі – пригнічений стан екології (один з найгірших в Україні), безробіття через відсутність інших підприємств і деградація шахт.

Прем’єр-міністр Денис Шмигаль на питання о закритті вугільних шахт в етері «Свобода слова» відповідає:

"Ми не говоримо про закриття шахт. Ми маємо говорити про розвиток вугільних регіонів. Поки я як керівник уряду не маю відповіді, де (шахтарям, - ред.) працювати, ми не будемо вести розмову про закриття шахти".

Тобто влада поки не приймає рішучих дій на Донбасі. Енергетична стратегія України передбачає закриття збиткових державних шахт до 2035-2038 рр. і приватизацію шахт вже до 2021 року.

1/3 «Новогродівська» працює понад півстоліття та її запасів вистачить ще років на 40. Це напівдержавна-напівприватна шахта. 

Вугільні пласти орендує підприємство. За словами Миколая, який з 2014 року встиг пропрацювати на державній шахті «Котляревського» та 1/3 «Новогродівській», держава виділяє дотації (*грошові надходження) на підтримку вугільної промисловості. Гроші з рахунків списуються, але те, що шахта дійсно потребує, не постачається.

На 1/3 «Новогродівська», за словами шахтарів, працювати краще. За законом зберігається 6-годинний робочий день, два вихідних на тиждень, доплати за вечірні та нічні зміни, пільги тощо. Працівники забезпечені всім необхідним обладнанням: рятівниками, вогнегасниками. Працює вентиляційна система, робляться заміри газу. 

Андрій Козлов, прохідник шахти 1/3, працює на ній вже 12 років. Він розповідає, що затримки зарплати періодично відбуваються не більше двох тижнів.

Після приватизації держава припинить фінансування збиткових шахт і заощадить бюджетні кошти. Адже вугільний бізнес – це велика корупційна схема. Тому, скільки б грошей не списувались з державного рахунку, умови праці та видобуток навряд чи зміняться в кращій бік. 

Мінус приватизації – монополізація вуглевидобувних підприємств. У 2011 році до складу «ДТЕК» увійшли два найпотужніші об’єднання Луганської області – Ровеньки та Свердловантрацит. Воєнні дії на Донбасі ослабили державний вугільний сектор. Станом на 2017 рік частка «ДТЕК» перевищувала 67% від загального видобутку. Це дозволяє маніпулювати цінами на вугілля, сприяє децентралізації галузі та призводить до її не конкурентоспроможності.

Забруднення навколишнього середовища, вичерпність природних ресурсів, а також складність пошуку роботи та професійної реалізації жінки у цьому регіоні змушує замислитися.  

Ще кілька років тому використання вугілля вважалося більш економічно доцільним. Зараз країни Європи взяли курс на відновлювані джерела енергії. І Україна планує закрити шахти до 2035-2038 років. Але, за словами прем’єр-міністра, чіткого плану немає. 

По-перше, держава повинна подбати про створення нових робочих міст. Наприклад, залучити інвесторів або надати податкові канікули для малого та середнього бізнесу.

По-друге, перекваліфікувати шахтарів.

По-третє, потрібно подбати про правильне закриття шахт, щоб уникнути екологічної катастрофи.

Опитані шахтарі поки погано уявляють інше життя, без шахт.

Соледар – місто в Донецькій області, де видобувають в шахтах не вугілля, а сіль.

Ігор Зелений – депутат і місцевий активіст міста Соледара позначив кілька варіантів розвитку регіону на його думку:

Туризм

У Донецькій області багато міст для досліджень. В Соледарі це «Соляна симфонія» – санаторій, а також соляні шахти, в яких можна розмістити футуристичні інсталяції і проводити екскурсії. Саме у соляних шахтах у 2011 році почався проєкт відомого на весь світ китайського художника Гая Гоцяна – 1040 м під землею – серія порохових малюнків на полотнах.

Відоме також і соляне озеро, яке утворилося внаслідок підтоплення соляної шахти, глибиною 300 м.

Варіантів багато. Ігор пропонує створити електронну карту громади, щоб було що подивитися: «Тут байбаки живут, тут вирощують коней, є страусина ферма, сироварня, міста для риболовлі. Щоб по карті можна було подивитися не тільки, як машиною проїхати, а й по велодоріжках».

Серед цікавих туристичних об’єктів у Донецькій та Луганській областях є бахмутський завод шампанських вин, комплекс Святогірськ, Блакитні озера, кургани.

Сільське господарство

Потрібно створити конкурентоспроможний ринок. Тоді ціни зменшаться і країна буде повністю себе забезпечувати, а люди зможуть купувати власну продукцію. Для збереження якої, в свою чергу, потрібна сучасна логістика.

Харчова та легка промисловість

Будь-який бізнес зможе вижити за умови допомоги з боку держави. Хтось вміє бити тату, інший хоче продавати воду зі свердловини або відкрити квітковий магазин (в Соледарі такого ще немає).

Фермер з міста Новогродівка Роман вважає Донецьку область не настільки історично цікавою для створення чисто туристичного місця і вважає, що економічно вигідніше було б розташувати тут промисловість та сільське господарство. Також він запропонував розвивати екобізнес, переважно влітку. 

Тож можна посперечатися про суїцидальність Донецького та Луганського регіонів. Їх доля залежить не тільки від держави. Справжня сила – в руках людей, що живуть на цій землі. Бути обізнаним у справах країни, сміливим у боротьбі за свої права, ініціативним у власних планах. 

Все це може звучати занадто оптимістично. Зрозуміло, що проблеми вугільної промисловості багаторівневі. Вирішити їх за п’ять років не вдасться. Але у нас перед очима є приклад іноземних держав і розроблені програми по реабілітації шахтарських містечок. Тому у нас є всі шанси повторити їхній досвід – головне діяти.

Дарина Голубнича