Невидимі діти України. Як юні жителі ОРДЛО намагаються довести, що вони — українці

Українське законодавство виявилося абсолютно неготовим до колізій, які створила війна. Коли дитина хоче бути громадянином України, а батьки проти. Коли діти готові працювати, як дорослі, щоб накопичити на поїздку в Україну для отримання українських документів.

Ще в травні українські ЗМІ писали, що у Верховній Раді планують спростити систему видачі паспортів дітям з ОРДЛО і Криму. Але на ділі зрушень немає.

Зате є успіхи у видачі свідоцтв про народження. Тепер жителі окупованих територій можуть отримати свідоцтво про народження дитини, не виїжджаючи на підконтрольну територію, а його паперовий варіант забрати у зручний час.

«Східний варіант» докладно розібрав різні проблеми, з якими стикаються жителі ОРДЛО під час спроби отримати українські документи. А ще — підготував інструкції, які стануть в пригоді для оформлення документів.

Історія 15-річного Данила з Донецька ще сумніша. Його батьки вже пів року збирають гроші, щоб поїхати на підконтрольну територію і зробити Данилу ID-паспорт.

«Нам знадобиться десь 40 тисяч гривень. На дорогу туди й назад за двох осіб приблизно 13-14 тисяч гривень доведеться заплатити. Оформлення ID-карти коштує грошей. І мені, і синові потрібно оформити закордонний паспорт, тому що в'їхати на територію Росії ми не зможемо без закордонного, українська прикордонна служба не пропустить. Це ще 2 тисячі гривень», — розповідає мати Данила Маргарита.

Ситуацію ускладнює ще й те, що чекати оформлення закордонного паспорта переселенцям доводиться довше, ніж іншим українцям. Міграційна служба додатково перевіряє їх особу за різними реєстрами. Процес іноді розтягується на місяці.

«Жити нам практично ніде. Перший час поживемо у знайомих в Маріуполі, а потім винаймемо житло і будемо платити за оренду. Не знаю, у скільки це обійдеться. Можливо, вкладемося в 12 тисяч за три місяці. А ще і їсти щось треба. Напевно, можна було б знайти роботу тимчасову в Маріуполі, хоча б листівки роздавати», — прикидає Маргарита.

Вона з гіркотою визнає, що цими грошима могла б оплатити майбутню освіту сина, купити йому новий комп'ютер або поїхати на відпочинок з сім'єю.

«Багато сусідів нам тут говорять: "Залишайтеся, куди ви поїдете?! Здалася вам та Україна". А я дивлюся, як молодь тут тихенько "вмирає" і не можу дозволити, щоб мій син теж це переживав. Роботи немає, можливостей немає, та нічого немає», — спересердя говорить мама.

Друг Данила Степан в ще складнішій ситуації. Хлопець хоче вступати до медичного в Україні, але батьки категорично проти переїзду сина в Україну. Батько працює в місцевих «держструктурах», а мама хоче переїхати в Росію.

«У нього в Україні живе тітка. Вона не проти взяти племінника до себе, ростити його, ну, практично, як рідного сина. Але батьки "вперлися рогом". Вони не хочуть, щоб Стьопа жив в Україні. А без їх дозволу він нічого не може зробити, поки йому не виповниться хоча б 16 років. Тоді він зможе виїхати без їх супроводу. Але як він паспорт український отримає без паспортів батьків?» — запитує Маргарита.

На жаль, законодавство України не готове до таких випадків, коли батьки проти українського громадянства дитини, а сама вона цілком за.

Вікторії — 20 років. Зараз більшість її однокласників з луганської школи навчаються вже на 3 курсі ВНЗ. А сама вона ще навіть не вступила. Проблема проста — немає українського паспорта. Без нього в Україні не можна вступити до українського ВНЗ.

Відразу після школи вони з мамою збиралися виїхати в Україну, щоб отримати український паспорт, але мама дівчини захворіла і поїздку довелося відкласти. Тоді вона вирішила влітку попрацювати офіціанткою в луганському кафе.

«Зарплата була не супер, звичайно, але офіціанти ніде особливо не заробляють мені здається. Паралельно я вчилася візуального дизайну. Близько 11 вечора приходила з роботи, сідала за комп'ютер, вчилася вимальовувати картинки та лінії. І поступово стала брати замовлення на різних сайтах», — розповідає дівчина.

Вона завела картку російського банку і їздила раз на декілька місяців, щоб зняти гроші. Для себе Віка вирішила, що поки є робота з заробітком вище середнього, то можна не вступати до ВНЗ.

«Я зустрічалася з подругами, ми розмовляли про гроші і я розуміла, що їх стипендія — це взагалі ні про що. А водночас їм ще й працювати треба, якщо хочуть жити окремо від батьків», — пояснює Віка.

Згодом вона вирішила, що взагалі не хоче вступати до ВНЗ. Але в Україну все-таки переїде і забере маму. Але для початку потрібен паспорт. Ще до карантину вона з мамою поїхали на підконтрольну територію, щоб подати заяву на отримання паспорта в одну з міграційних служб Луганщини.

«Взагалі-то держструктури ніде не відрізняються одна від одної. Скрізь людям плювати на твою долю. Ми з мамою показали все, що у нас було — моє свідоцтво про народження, мій ІПН, мамин паспорт, мою лікарняну картку. Спочатку начебто погодилися, а потім сказали привести свідків. Я вийшла, сіла на сходинку перед міграційною службою і стала ридати», — розповідає дівчина.

Мама Віки знайшла в переселенській групі у «ВКонтакте» оголошення «Зробимо паспорт дитині з "ДНР/ЛНР" недорого і швидко». Довелося заплатити 5 тисяч гривень людині, яка допомогла «оформити» документи.

«Я так розумію, у нього якісь зв'язки з паспортним столом або щось таке. Нам сказали, можна через два місяці й забрати паспорт. Ми поїхали до Луганська. А потім почався карантин. Нещодавно мені подзвонили з міграційної служби й запитали, чи збираюся я взагалі свій паспорт забирати або їм відправляти справу в архів», — розповідає Віка.

Забрати паспорт вона не може, тому що потрібно їхати в Україну, а зробити це без українського паспорта практично нереально.

«Я вже будувала плани, де ми з мамою будемо жити. І думаю, що треба було не їхати тоді назад до Луганська. Почекати два місяці, познімати квартиру довше. Досі себе звинувачую», — розповідає дівчина.

Не всі історії настільки негативні, як дві наведені вище. Наприклад, родина Надулічних, переселенців з Луганська, які зараз живуть в Сєвєродонецьку, зуміла швидко оформити паспорт своєму синові.

Коли хлопчикові виповнилося 14 років, його мама, Інна Надулічна прийшла з сином в паспортний стіл, щоб зробити ID-карту.

«У нас попросили тільки свідоцтво про народження, ідентифікаційний код і довідку переселенця сина», — розповідає Інна.

Вона також вирішила замінити свій старий паспорт — в ньому вже злегка надірвалася обкладинка і діти розмалювали деякі сторінки. Процедура, за словами Інни, пройшла без проблем.

У паспортному столі сказали, що документ буде готовий протягом 20 днів, однак паспорт вдалося забрати вже через 15 днів.

«Вони ще пропонували нам довідку для перетину КПВВ на час заміни паспорта, але нам вона не потрібна, ми не їздимо через них. Також цією довідкою не скористаєшся ні в банку, ніде», — коментує Інна.

Так само швидко отримала паспорт і її знайома, яка проживає в окупованому Луганську.

За її словами, все пройшло коректно і безпроблемно. Іноді навіть не доводилося стояти в черзі.

Переселенці та жителі ОРДЛО мають різний досвід в отриманні документів. Міжнародні гуманітарні організації у своїх звітах описують проблеми, які зустрічаються найбільш часто. Про них нам розповіли й експерти правозахисних організацій.

«Це вже перешкода, тому що такий паспорт потрібно оформляти, витрачати час і гроші. Також можуть бути проблеми з Прикордонною службою України, де розуміють, що без паспорта "ДНР" дитина не могла виїхати, значить десь він у неї є при собі. Цей паспорт будуть намагатися знайти та вилучити», — коментує юрист благодійного фонду «Право на захист» Руслан Беретелі.

Але він також підкреслює, що людина не повинна нести відповідальність за наявність документів «республік», оскільки окупаційна влада фактично змушує її користуватися такими документами.

«Що стосується правового поля, то Україна не має права перешкоджати повернутися додому громадянам своєї країни. Дитину без українського паспорта немає підстав вважати "не громадянином" України», — пояснює юрист.

«У міграційної служби України є доступ до Державного реєстру виборців та Єдиного державного демографічного реєстру. За ним вона може перевіряти відомості, що надаються громадянином для отримання паспорта. Але дуже часто вони користуються незнанням законів людьми, які до них звертаються. Або є якісь інші причини, за якими вони це роблять і відмовляють людині у видачі паспорта», — зазначає Руслан Беретелі.

Якщо ви відчуваєте, що процес штучно затягується, сміливо телефонуйте на Гарячу лінію ДМС за номером (044) 279-98-99 або в обласний підрозділ (їх контакти за посиланням).

«Важливо отримати відмову від співробітників не на словах, а в письмовій формі, щоб потім відмову можна було оскаржити в суді», — радить юрист.

Звичайно, всі ці складності з отриманням паспорта зовсім не допомагають в реінтеграційних процесах.

«У цей же момент активно відбувається паспортизація РФ. Робиться все, щоб діти на непідконтрольних територіях отримували російські паспорти в політичних цілях Росії», — резюмує Віра Ястребова.

На початку цього тижня Міністерство цифрової трансформації опублікувало інструкцію, в якій описано, як жителі тимчасово непідконтрольних українській владі територій можуть оформити українське свідоцтво про народження дітей в онлайн-режимі.

Послугою через сервіс «єМалятко» скористалися вже понад 125 000 сімей по всій Україні.

Батьки дітей у віці до 18 років, народжених на тимчасово непідконтрольних Україні територіях, які ще не отримали українське свідоцтво про народження, тепер можуть скористатися сервісом «єМалятко».

«Батькам буде дійсно набагато простіше. Раніше для цього вони повинні були б приїхати на підконтрольну українській владі територію і самостійно звертатися до суду, пред'являти документи в паперовому вигляді й так далі. Якщо ж у них буде можливість ці документи засканувати й в електронному вигляді відправити в суд, то, звичайно це великий крок», — коментує начальниця відділу проставлення апостиля з Міністерства юстиції України Ольга Почекіна.

Під час отримання свідоцтва про народження через «єМалятко» також можна отримати номер платника податків, унікальний номер запису в реєстрі (УНЗР) і визначення приналежності дитини до громадянства України, допомогу при народженні дитини.

Але для всього цього необхідний електронний цифровий підпис. Як багато жителів ОРДЛО мають його — велике питання.

Юрист Руслан Беретелі вважає, що якщо жителі ОРДЛО і користуються цією послугою, то за паперовим свідченням навряд чи їздять зараз, коли так важко перетнути лінію розмежування.

«За моїми спостереженнями виїжджають люди, яким це вкрай необхідно — або лікування, або хвороба близьких родичів. А ось так, щоб їхати оформляти або вже отримати свідоцтво про народження — такі люди категорично відсутні», — говорить юрист.

Ольга Почекіна зазначає, що з 21 лютого 2016 року по 30 квітня 2021 року новонародженим з непідконтрольних територій видано понад 37 тисяч українських свідоцтв про народження. Але перевірених даних про те, скільки дітей народжується в окупації, у Мін'юсту немає.

Можна зробити це в спеціальних установах (пологовий будинок, ЗАГС, ЦНАП).

Для цього знадобляться такі документи:

- паспорт одного з батьків, що реєструє (або обох);
- заява;
- медична довідка, що підтверджує факт народження дитини;
- свідоцтво про шлюб (за наявності).

Зазвичай свідоцтво видається того ж дня.

Щоб отримати свідоцтво в онлайн-режимі, необхідно мати електронний цифровий підпис та кваліфікований електронний підпис.

Насамперед потрібно подати заяву про встановлення факту народження дитини через Електронний суд. До заяви потрібно додати такі документи:

- копії документів, що підтверджують народження дитини: медичне свідоцтво про - народження і/або медичні довідки;
- копії паспортів та ідентифікаційних кодів батьків;
- копію свідоцтва про шлюб (за наявності);
- інші докази факту народження дитини (за наявності).

Отримавши номер судового рішення подайте заяву на отримання комплексної послуги «єМалятко» на порталі «Дія». Підписати заяву «єМалятко» також потрібно своїм електронним підписом.

Вперше ID-карту отримують в 14 років.

Для цього в міграційну службу потрібно подати такі документи:

- оригінал і копію свідоцтва про народження;
- ідентифікаційний код;
- довідку переселенця;
- паспорт одного з батьків або законного представника;
- якщо у батьків і дитини різні прізвища, потрібно пред'явити свідоцтво про шлюб;
- виписку з будинкової книги (останнім часом сперечаються про те, чи потрібна вона, оскільки у міграційної служби є доступ до різних реєстрів, щоб перевірити місце проживання людини до початку бойових дій).

Присутність одного з батьків, чий паспорт буде надаватися в міграційну службу, обов'язкова. Він даватиме дозвіл на фото і зняття відбитків пальців.

ГО «Донбас SOS» — 0 800 309 110

БФ «Право на захист» — (099) 507 50 90; (068) 507 50 90; (093) 507 50 90

Якщо переселенцям відмовляють в реєстрації ВПО, соціальній допомозі, прийманні дітей до навчальних закладів — Мінсоцполітики (044) 289-53-68, (044) 289-66-89, (044) 289-00-65, (044) 289-54-48, (044) 226-22-69.