"Наш будинок обстріляв міномет": як дівчина з Маріуполя вирвалася з блокади та створила благодійний рух

Юлія Сімачова до початку повномасштабного вторгнення росії на територію України була керуючою ресторану «Дядя Гіві» в Маріуполі та займалась благодійністю. Вона разом з командою допомагали стареньким, дітям та сім’ям, що опинилися у складних життєвих ситуаціях у «Благодійному фонді «Надія»». Зокрема, збирали гроші на реабілітацію дітей, відвозили необхідні речі дитячим будинкам та інтернатам, організовували благодійні тренування, продавали речі на благодійних комісіонках тощо. 

Після 24 лютого Юлія продовжила волонтерити, але вже допомагала людям, які постраждали від війни. Спочатку вона з командою свого ресторану організувала доставку гарячих обідів та їжі. А коли змушена була виїхати, створила благодійну ініціативу допомоги маріупольцям, що також залишили місто — HELP MARIUPOL.

Що довелося пережити дівчині і чим саме вона допомагає своїм землякам, Юлія розповіла журналістці «Східного варіанту».

«Не порівняти з 2014-им роком»

Ранок 24 лютого у Юлії почався так само, як і у більшості українців: вона отримала повідомлення, що її рідне місто Маріуполь бомблять.

«Я думала спочатку, що постріляють десь на околицях і все. Але били з такою силою — не порівняти з 2014 роком», — розповідає дівчина.

Юлія хотіла виїхати ще у перші дні, але не зробила цього: залишилася з подругою, яка не наважувалася їхати з Маріуполя. Через деякий час, при спробі покинути місто, вона переїхала спочатку до мами своєї подруги, у спальний 23 мікрорайон, а після того, як його почали бомбити, повернулась до себе в центр міста. Вона жила в новому будинку і там було обладнане нормальне сховище.

«Загалом стан підвалів старих будинків у Маріуполі просто жахливий: холодно, бігають щури. Було страшно, у мене почалися сильні панічні атаки», — скаржиться дівчина.

Юлія пригадує, що з 9 березня вже все було розграбовано, у місті процвітало мародерство. Знайти продукти, як і ліки, було просто неможливо. І навіть працівники поліції вже не могли нічого зробити.

«Коли почали грабувати аптеки, я була свідком, як жінка прийшла попросити ліки для дитини. Там же всі все гребуть і був просто хаос», — зазначає волонтерка.

Коли Юлія вже поїхала з міста, будинок дівчини обстріляв російський міномет. На той час, за словами дівчини, у сховищі знаходилось близько 100 дітей.

«Снаряд потрапив у квартиру на 9 поверсі. Повністю вигоріло 3 під'їзди, окрім 4 квартир, зокрема, і моє житло», — ділиться Юлія.

«Роздавали все: від хліба до замороженої курки»

Щоб якось відволіктися і приносити користь, з 26 лютого Юлія організувала приготування гарячої їжі в ресторані, де вона працювала. На той час готувати вже було небезпечно.

«Були прильоти за 50 метрів від нас. Коли на третій день напроти впав перший снаряд, в «Дядя Гіві» вилетіли шибки», — розповідає волонтерка.

На початок війни в ресторані було достатньо їжі, але з часом запаси вичерпувалися.  Команда ресторану готувала 2—2,5 тисячі порцій на день. Тоді з їжею дуже допомогли волонтери і постачальники, оскільки магазини вже не працювали.

«Пощастило, що у мене була велика база постачальників, з якими ми співпрацювали. Вони на моє прохання відкривали склади з їжею. Також допомагав волонтерський центр «Халабуда», вони привозили продукти», — коментує дівчина.

Допомагали і прості люди: як грошима на продукти, так і забезпечуючи роботу кухні в інший спосіб.
«Наприклад, коли 1 березня вимкнули світло, нам привезли генератор», — говорить з вдячністю Юлія.

Як наслідок: вдалося зібрати стільки їжі, що її вистачило ще після відключення всіх комунікацій, коли готувати стало неможливо. Тоді команда ресторану вирішила її розвозити нужденним.

«Наші хлопці обійшли всі навколишні подвір’я і віддавали їжу людям, яких зустрічали: від хліба до замороженої курки. Також вони розвозили продуктові набори маріупольцям з інших районів під обстрілами. У нас була велика крута команда», — ділиться волонтерка.

«Я потрібна в Маріуполі»

До 15 березня Юлія змогла особисто евакуюватися з Маріуполя. Але під час і після евакуації їй постійно приходили повідомлення, що потрібно когось врятувати, комусь допомогти. 

«Я казала, що я не поїду, що я потрібна в Маріуполі. Мені було дуже тяжко виїжджати. Вже сидячи в автобусі, я листувалася з дівчатами і мені прийшла ідея створити телеграм-канал — HELP MARIUPOL — для всіх маріупольців, хто виїхав і опинився в скрутному становищі», — пригадує Юлія. 

У цьому телеграм-каналі Юлія ще з двома колегами збирає всю актуальну інформацію з питань розміщення, гуманітарної допомоги, лікування, роботи і всіх інших питань, що хвилюють переселенців. Окрім інформаційної підтримки, волонтерки допомагають з пошуком житла, одягом, продуктами. 

«У нас у кожному місті України є координатори. Ми максимально намагаємося, щоби це були свої люди, яким можна довіряти. На жаль, випадків шахрайств зараз дуже багато», — скаржиться Юлія.

Якщо ви з Маріуполя і вам вдалось евакуюватись з міста, ви можете надіслати запит на допомогу безпосередньо на сторінку Юлії в Instagram. У випадку, якщо цей запит стосується грошової допомоги, дівчина попросить у вас скинути паспортні дані та назвати місце перебування. Воно має бути не на окупованих росією територіях України.

«Якщо людям вдалось евакуюватись з Маріуполя та доїхати до Бердянська, але вони хочуть там лишитися і просять допомоги, ми відмовляємо. Це моє рішення і гадаю, що так правильно», — резюмує Юлія.

Також Юлія відкрила збір коштів, щоб мати можливість адресно допомагати тим людям, що потребують грошової підтримки. На зараз вже зібрала понад 90 000 грн. Всі звіти щодо використання грошей зібрані у Юлії на сторінці в Instagram в актуальних сторіз.