"Жити смачно". Як кухар і мама 4 дітей з Сєвєродонецька створила унікальний ресторан і бореться з онкологією

Ольга Подлєсна — мешканка Сєвєродонецька, мама 4 дітей, кухар, яка дивує містян незвичайними авторськими стравами. А ще для багатьох Оля приклад оптимізму і життєлюбства, в соцмережах за нею стежать тисячі людей. Як би не було часом складно, вона не опустила руки, коли у двері постукала страшна хвороба.

Закохана в кулінарію з дитинства

З дитинства улюбленим місцем маленької Олі була кухня. Там вона могла проводити час годинами, спостерігаючи за кулінарними процесами, поки готувала бабуся. Любителем вишуканих страв був і тато. Він об'їздив багато країн, і саме з ним дівчинка дізналася про екзотичні спеції.

«Папа їздив у відрядження, а я з ним подорожувала, він брав мене з собою. Ми ходили на східні базари, де все пахне, я знала назви всіх приправ, вбирала це. Вийшовши заміж, я вже була більш ніж підкованою господинею», — згадує Ольга.

Пізніше вона отримала філологічну освіту, але за фахом не працювала. Її «спеціальністю» стало материнство, весь час вона віддавала сім'ї, не забуваючи влаштовувати хлібосольні частування для рідних і близьких.

Любов до кулінарії ще більше посилилася, коли Оля загорілася ідеєю стати учасницею кулінарного шоу «МайстерШеф».

Переглянула всі випуски, помічала тонкощі. Щоб здивувати журі, постійно придумувала нові рецепти, щось пробувала. На кастинги їздила 7 разів.

«Коли я приїхала на кастинг 9-го сезону, мене вже напам'ять знали. Кажуть: “Оля, тобі вже пора на професіонала. Тобі вже буде нецікаво”. І я в один момент зрозуміла, що я в цьому житті чогось варта. Коли мене ті люди, кухарі, на яких я “молилася”, стали називати колегою, привітали з професійним святом. Це як в казці про гидке каченя, якого в зграю взяли лебеді», — ділиться Ольга.

“Надихає, коли у відгуках пишуть — гастрономічний оргазм”

До ідеї почати готувати на замовлення підштовхнув Facebook. У місцевій групі «Кухні Сєвєродонецька» поставили запитання: «А де в місті можна смачно поїсти?». Ольга набралася сміливості та написала: «У мене». 

Так в її житті з'явився домашній онлайн-ресторан. Ресторан незвичайний: тут немає чіткого меню, гостя спершу розпитають, що і як він любить, а потім запропонують варіанти. Але такі, яких немає ні в одному закладі міста. Качка з екзотичними фруктами, випічка, перепела, 8 видів страв тільки з кролика, запечені з ягодами й в солодкому соусі сирники, які зі звичної їжі перетворюються в повноцінний десерт. До речі, їх замовляють і в інші міста — Київ, Запоріжжя, Харків, Кривий ріг. Та й не тільки їх.

«Я за те, щоб ти поїв — і тобі добре. Кожен день “обростаю” новими смаками. Поєднання спецій, поєднання продуктів. Питають: “А що ви можете мені приготувати з риби?”. Відповідаю: “А що ви хочете?”. Я не можу просто “дати прайс”, я так не працюю. Ціна у мене стандартна на страви з кролика, перепілки ... Але ту ж перепілку я можу зробити так, як любите ви, а не як готую я. Чому ні. Якщо ви не любите імбир або кориця вам не подобається, ми зробимо той набір спецій, який ви б хотіли “почути” в цьому м'ясі. Були такі випадки, коли завдяки якомусь клієнту народжувалася нова страва. Каже клієнтка, що хоче щось з італійської кухні. Я починаю пропонувати. Вона у лазаньї не хоче яловичий фарш. Давайте з індички, він буде трошки сухішим, але ми туди додамо каперси замість солі. Це саме її лазанья, вона її зі мною створила», — розповідає Ольга.

“Я хочу, щоб люди ставилися до мене з повагою”

Ще на початку своєї «ресторанної» кар'єри Ольга вирішила допомогти зібрати гроші для сєвєродонецького хлопчика Вані Каліберди, у якого діагностували онкологію. Частину грошей від замовлень перераховувала сім'ї, решту витрачала на наступні закупівлі. Тоді на повну запрацювало «сарафанне радіо», до майстрині почало звертатися все більше людей. А в червні 2019 року як грім серед ясного неба діагноз — рак. 

«Я працюю з кухнею, з продуктами, раз на пів року обов'язково проходжу медогляд. У січні у мене було все добре. У червні на звичайному прийомі лікареві не сподобалася мої груди. УЗД показало, що у мене рак», — розповідає Оля.

Ольга пройшла 6 курсів хімієтерапії, 15 опромінень. Препарати, якісні та дорогі, довелося купувати, замінити не можна було. Допомагали благодійники. І, звичайно, улюблена справа.

«Я більше люблю давати, ніж брати. Всі ці пости з номером карти — ініціатива моїх друзів. Я дуже багато працювала, могла працювати цілодобово, все одно не спалося. Я хотіла, щоб люди ставилися до мене з повагою. Для мене це важливо. Щоб не думали, що я йду з простягнутою рукою, а щось роблю, щоб рухатися далі», — пояснює вона.

Зараз в Ольги така довгоочікувана і крихка ремісія. Вона продовжує приймати ліки, проходити обстеження і постійно контролювати своє здоров'я. Через проблеми з рукою навіть винайшла свій особливий метод «фігурного» ліплення вареників і пельменів. Ці страви — одна з її візитних карток, їх готує кілограмами.

«У мене була майже 4-я стадія, виявилися множинні метастази в лімфовузлах, вони були всі побиті як міллю метастазами. Мені видалили груди, 21 лімфовузол по всьому тілу. Одна рука стала коротшою за іншу. Працювати стало важче. Одначе, були любов до професії, шалене бажання жити й боротися далі. Я щаслива людина. У моєму житті ще все можна змінити, але при жорсткому контролі», — говорить Ольга.

“Я — страшний оптиміст”

Оля не приховує, буває всяке: болі, сльози, момент «занепадницького» настрою. Але в загальному вдається зберегти віру в краще і вміння насолоджуватися кожним моментом життя:

«У мене коханий чоловік, дітки, як я можу їх підвести. Мені в чому простіше — я спортсменка, плавчиня. Я плавала на довгі дистанції, я вмію розраховувати сили. Або коли ти потрапив в бурю, в заметіль, можна лягти та замерзнути. А можна йти вперед, шукати ту теплу хатину. Не можеш йти — лягай і повзи в сторону мрії (посміхається). Рух це життя».

Разом з іншими, як вона каже, «дівчатками» з групи «Афіни. Жінки проти раку» Ольга підтримує інших українок з подібним діагнозом. Каже — зараз достатня кількість програм, за якими онкохворі можуть отримати безкоштовні ліки. Але не всі знають про можливості або навіть не знаходять в собі сили їх шукати.

«Я багатьох своїх прав не знала, а зараз ми вчимо інших, яку допомогу вони можуть і повинні отримувати. Є дівчата десь в селі, де у неї немає стільки друзів, немає енергії, тільки “у мене рак, все, я вмираю, пожалійте мене”. Їх теж намагаєшся підтримувати», — ділиться Ольга.

Смачне місце

Зараз Ользі 48 і вона знову по буднях ходить на пари. Освоює професію кухаря в Луганському центрі професійно-технічної освіти. Свої кулінарні знання порівнює з будинком: десь інтуїтивно в кухарському мистецтві побудувала свої «стіни та дах», а тепер освоює «фундамент» з базової інформації.

Про всі процеси та організацію закладу громадського харчування їй знати важливо: Ольга мріє відкрити своє «смачне місце». Там, прикидає, буде не більше 8 столиків. І, як в її онлайн-ресторані, клієнтам запропонують індивідуальний підхід і домашню європейську кухню. Зараз в Сєвєродонецьку не так просто знайти місце, де можна поласувати тією ж лазаньєю або мусакою.

«Я не назву його кафе або рестораном, це не буде бістро. “Смачне місце”, куди прийшла людина, яку чекають. Вона замовила столик з ранку, замовила меню, приходить о 6 годині і їй подають її страви. Немає фіксованого меню: їй пропонують те, що буде, наприклад, готуватися сьогодні ввечері. Або вона дзвонить і каже: “Хочу сьогодні поїсти це”. Не питання. Це буде місце відпочинку, де люди будуть розчинятися один в одному. Не буде бажання в очікуванні замовлення сидіти в телефоні. Я б їх взагалі на вході забирала, щоб люди насолодилися один одним і їжею», — ділиться планами Ольга.

А поки побачити апетитні страви (як каже сама Оля, шкода, що Facebook не передає аромати) або замовити щось на пробу можна на її сторінці.