"Ізоляція" в Донецьку та Соледарі: два різних світи на Донбасі

Факт появи фото катівні в відкритому доступі, може бути наслідком відразу кількох процесів і явищ в Україні. Журналісти “Східного варіанту” розбиралися яких саме, а також дізналися, чим займається культурний фонд “Ізоляція” нині. 

Трішки історії  

Культурний фонд “Ізоляція” запрацював у Донецьку у 2010 році. Базувався він на колишньому заводі ізоляційних матеріалів — звідси пішла і назва. Територія приміщення складала 8 га. 

У 2014 році бойовики так званої “ДНР” захопили територію, а працівники фонду змушені були виїхати до Києва. Ось що пишуть про це на сайті фонду:

“9 червня 2014 року територія, на якій розташовувався фонд “Ізоляція”, була захоплена найманцями самопроголошеної “Донецької народної республіки” для розміщення так званої “гуманітарної допомоги”, що надходила з Росії. Адміністративні приміщення, галереї та простору “Ізоляції” розграбовані: фонд позбувся багатьох художніх робіт, матеріалів і устаткування. Евакуювавши членів команди, фонд продовжує виконувати свою місію в Києві”.

Приміщення “Ізоляції” бойовики використовують як базу для підготовки своїх “бійців” та тюрму. Звільнені з “Ізоляції” колишні в’язні розповідали про жорстокі катування та нелюдські умови в катівні. 

Минулого року вийшла друком книга журналіста та письменника Станіслава Асєєва, який тривалий час утримувався в “Ізоляції”. Ось як він описує в книзі своє перебування в катівні:

“В’язниця, що насправді є концтабором, де застосовують моторошні тортури, діє в сучасній Україні. За тюремним парканом немає жодних законів, тут зовсім інше життя: у приниженні, страху й непевності, з ранами та слідами опіків на тілі, з болем від переламаних кісток і часто — від зламаної волі й свідомості. Тут головне завдання — вижити, коли жити вже не хочеться й від тебе майже нічого не залежить, зберегти здоровий глузд, коли вже близький до божевілля, залишитися людиною в нелюдських умовах, де віра, прощення, ненависть і навіть погляд між катом і жертвою набувають інших сенсів”. 

У червні 2019 року генпрокуратура та СБУ затримали “керівника центральної виборчої комісії “ДНР” Романа Лягіна. Його також звинуватили у створенні секретної тюрми “Ізоляція”. Справу Лягіна слухає Шевченківський райсуд Києва в закритому режимі.   

“Хтось сподівається на індульгенцію”

Тюрма “Ізоляція” є секретним та закритим об’єктом. З 2014 року бойовики не визнавали, що катують людей, і спростовували саме існування катівні, не говорячи вже про оприлюднення яких-небудь фотоматеріалів з цієї території. Тому, коли на анонімному Телеграм-каналі “Донецький тракторист” з’явилися фото з тюрми “Ізоляція”, це спровокувало неабиякий резонанс і численні здогадки, яким чином та для чого з’явилися ці світлини.

Зазначимо, що автор виклав не тільки фото приміщень та території “Ізоляції”. Найголовніше — він опублікував фото журналу “обліку відвідувань затриманих”. У переліку — прізвища тих, хто утримувався в тюрмі. 

Автор також звернувся до українських правоохоронних органів:

“Закликаю правоохоронні органи України використовувати ці документи для встановлення всіх осіб, які утримувалися у в'язниці “Ізоляція”, і тих, хто був причетний до їх незаконного затримання”.

На думку Станіслава Асєєва, фото зробив та виклав хтось з адміністрації тюрми, аби заробити собі індульгенцію до того, як доведеться відповідати за скоєне. 

З ним погоджується й інший колишній в'язень “Ізоляції” письменник та кандидат історичних наук Ігор Козловський.

“Складається таке враження, що текстом, яким супроводжуються фото, людина намагається сказати, що не має до цього жодного стосунку. При цьому вона хоче розповісти про це тим, хто так чи інакше цікавиться покаранням злочинців. Але мотив залишається невідомим”, — зазначив у коментарі “Східному варіанту” Ігор Козловський.

Він не сумнівається, що людина, яка фотографувала катівню зсередини, має безпосереднє відношення до її діяльності. 

“Саме фотографування там є ризиком, а якщо фотографується низка приміщень, це говорить про те, що людина цілеспрямовано, заздалегідь плануючи, зробила ці нормальної якості знімки”, — додав колишній бранець “Ізоляції.

На його думку, спонукати колаборантів до подібних дій могло розуміння того, що покарання за створення та утримання жорстокої катівні неодмінно буде.

Подібну думку висловила й кураторка проєктів культурного фонду “Ізоляція” Катерина Філюк.

“Багато років, скільки триває війна, ми відстоюємо людей, які втратили все на окупованих територіях. А також відстоюємо тих людей, хто був у цій тюрмі. Це відбувається на різних рівнях, в тому числі на рівні медіа та в юридичній площині. Нас тривалий час ігнорували. Буквально протягом останніх кількох місяців ситуація стала змінюватися. Виникла зацікавленість з боку Міністерства закордонних справ. Вся ця зацікавленість і хвиля у медіа, можливо, спровокували роздуми у бойовиків на тему, що робити далі. Тому погоджуюсь із думкою, що винні хочуть себе трохи виправдати та заслужити якусь індульгенцію”, — зазначила Катерина Філюк.

Культурний фонд “заземлився” в Соледарі

Ще наприкінці 2019 року фонд “Ізоляція” вирішив згорнути свою діяльність у Києві та переїхати в Соледар Донецької області. Через карантин переїзд довелося відкласти й реалізували його нещодавно.  

“Упродовж року ми знайомилися, розмовляли, запитували, шукали, читали, хтось навіть їздив до Соледару. Нам хотілося якнайбільше дізнатися про місто та його мешканців, а також підготуватися до переїзду. З одного боку, це таке дуже егоїстичне бажання дізнатися, хто твої сусіди, з ким ймовірно вийде подружитися на новому місці. З іншого – як з’ясувалося пізніше, ці розвідки відкрили багато цікавого і незнаного про власну історію та сьогодення і для самих соледарців”, — писала у своїй колонці Катерина Філюк. 

За її словами, Соледар вибрали через більш розвинену інфраструктуру, у порівнянні з іншими містами, а також через присутність там мистецьких та активістських осередків. 

“Як і 10 років тому, у цехах донецького заводу ізоляційних матеріалів “Ізоляція”в Соледарі відкриває свої двері там, де існує культурна порожнеча, де робота фонду є затребуваною та важливою. Сподіваймося, що як і в Донецьку, тут вдасться створити інституцію, запустити низку змін та стати для них справжнім каталізатором”, — наголосила Катерина. 

Нині вона координує один з проєктів “Ізоляції” — “Заземлення”. Назва символічна, адже фонд вирішив заземлитися якнайближче до місця, де зародився. 

“В рамках цього проєкту ми плануємо багато різних активностей. Одна з них — це серія короткострокових резиденцій для митців і дослідників. Вже 4 лютого перші учасники поїдуть до Соледару”, — пояснила Катерина.

Шестеро учасників з лютого по березень житимуть в Соледарі та створюватимуть власний мистецький продукт. Зокрема, вже є заявки на створення документального фільму про Соледар, дослідницьку роботу про історію соледобування, створення скульптури.   

Також в рамках “Заземлення” планують реалізувати й екологічний проєкт. Художники Юлія Костерєва та Юрій Кручак  будуть робити серію теоретично-практичних воркшопів з відео для  молоді. Вони планують приїхати до Соледару наприкінці лютого. Досліджуватимуть місто та подорожуватимуть найближчими населеними пунктами. Ці подорожі будуть фільмувати, братимуть інтерв'ю у людей, які знають екологічні проблеми свого регіону, а результатом проєкту стане низка відеоробіт. Юрій та Юлія планують також залучати до своєї роботи місцеву молодь.

“Наша мета — дати можливість людям сформувати певне об’єднання і спільно розвивати місце, де вони живуть”, — зазначив Юрій Кручак.

Під “розвитком” Юлія та Юрій розуміють запровадження корисних екологічних ініціатив, таких як сортування сміття, очищення водних артерій, боротьба зі стихійними сміттєзвалищами.

“Зараз є запит на сучасну освіту — не академічні освітні проєкти. Ми будемо намагатися вибудовувати наше спілкування таким чином, щоб це була така собі освіта під час дослідження”, - пояснила Юлія Костерєва.

Вона додала, що культурні проєкти дають зрозуміти ту свободу, яку має або не має певне місце.

Колишній в’язень катівні в Донецьку Ігор Козловський зауважив, що проєкти “Ізоляції” супроводжуються її історією та нагадують, що та територія, яка колись була мистецьким простором, захоплена бойовиками. 

“Це важливий момент, не тільки культурологічний, а і як частина інформаційної війни. Ми повинні постійно нагадувати про ті злочини, які відбувалися і продовжують відбуватися на тій території. Сама культура має багато вимірів, і один із цих вимірів — це давати людям не тільки щось естетичне, підіймання до певних висот, а й доносити правду”, — наголосив Ігор Козловський. 
Стежити за проєктами фонду “Ізоляція” можна на їх сайті та в соцмережах.