Інклюзивний Маріуполь: що необхідно людям з інвалідністю у своєму місті

За оцінками ВООЗ більше одного мільярда людей на планеті мають інвалідність. Це приблизно 15% населення Землі. Але попри значну кількість, ці люди все ще змушені мати справу з незручним міським середовищем, а їхні проблеми залишаються непомітними для навколишніх.

«Східний варіант» дізнався, які проблеми відчувають люди з інвалідністю в Маріуполі, а також як їм можна допомогти.

Недоступних об'єктів немає, є травмонебезпечні

Маріуполець Олексій Дідаш народився, виріс, отримав першу освіту і першу роботу в Маріуполі. Зараз він громадський діяч, помічник депутата міської ради, керівник молодіжного інтеграційного руху «АЛЬФА» при громадській організації «Повір у себе», яка допомагає батькам дітей з інвалідністю інтегруватися в суспільство та отримати підтримку.

Олексій сам має інвалідність через наслідки церебрального паралічу. Громадською діяльністю займається понад 13 років.

Містом чоловік пересувається, використовуючи ролери — одну з різновидів ходунків, але каже, що недоступних місць для нього немає.

«Це досить складне питання. Для мене недоступних місць немає, тому що кожен об'єкт я перевіряю особисто, як громадський діяч. Але як людина з інвалідністю опорно-рухового апарату, яка пересувається за допомогою ходунків (ролерів), постійно стикаюся з проблемою доступності того чи іншого об'єкта — будівля, тротуари, транспорт, покриття в громадських місцях і так далі. Скажімо так: повністю недоступних для мене об'єктів немає, є ті, доступ до яких несе підвищений ризик травмуватися, зламати кінцівку або хребет. Але підкреслюю — це для мене так!», — ділиться досвідом Олексій Дідаш.

З тих об'єктів, які Олексій особисто перевірив на наявність елементів доступності та інструкції співробітників, лише 10% відповідають державним будівельним нормам.

Щоб фіксувати порушення і надавати їх розголосу, Олексій створив групу в Facebook «Недоступний Маріуполь», де учасники діляться фотографіями місць, недоступних для маломобільних людей і осіб з інвалідністю.

«Надсилають фото і просять приїхати, щоб провести аналіз доступності, аудиторія зростає. Мене запросили в Храм Св. Петра Могили, який зараз будується, для консультації з питань доступності в дизайні майбутнього храму, також були звернення ФОПів з питаннями, як зробити правильно. Тому відгуки йдуть і ініціатива працює», — розповідає Олексій.

Домогтися пандуса — чи реально?

Чи можливо якось змусити власників бізнесу забезпечити доступність — знизити градус пандуса, встановити підіймач для людей з інвалідністю, які пересуваються на візку — це неоднозначне питання. За виконанням будівельних норм, зокрема й тих, що стосуються інклюзії, в Маріуполі стежить Управління Державного архітектурно-будівельного контролю.

«Є об'єкти категорії СС2 і СС1. СС2 проходять експертизу, експерти підписуються [під рішенням] і якщо в проєкті не буде передбачена доступність, то проєкт не пройде експертизу апріорі. При прийманні ми дивимося, чи є пандуси, тактильна плитка, туалети для людей з інвалідністю і так далі. Це великі проєкти інфраструктурні, які місто реалізовує. СС1 — це категорія, коли квартиру переробили в салон краси або в магазин. Тут проєктанти вже трохи балуються. Замовник прописує їм, що має бути, але коли справа доходить до введення в експлуатацію, то найчастіше ми стикаємося з тим, що там цього [елементів доступності] немає», — розповідає керівник управління Державного архітектурно-будівельного контролю в Маріуполі Сергій Гришко.

Якщо в проєкті передбачені елементи доступності, а замовник під час виконання проєкту вирішили ними знехтувати, ДАБК відмовляє у введенні в експлуатацію. Буває і навпаки: проєктанти не враховують в проєкті елементи доступності, мотивуючи це неможливістю їх розміщення. Такі проєкти відправляються на доопрацювання. Бувають випадки, коли введення об'єкта в експлуатацію домагаються через суд.

Інклюзія повинна стати нормою суспільства

Але фізична недоступність об'єктів інфраструктури — це лише частина проблем, з якими щодня стикаються люди з інвалідністю. Людям з вадами мовлення або слуху важко попросити про допомогу незнайому людину, викликати «швидку» телефоном. Людям з порушеннями зору часто складно зробити навіть замовлення в кафе, тому що меню не переведені на шрифт Брайля.

«Є таке поняття, як спрощена мова, яка зараз різними громадськими організаціями впроваджується в Україні. Це такий спосіб викладу інформації, який буде максимально зрозумілий для людей з особливостями інтелектуально-розумового розвитку внаслідок інвалідності або вікових змін. Для Маріуполя це нововведення, але ми працюємо над популяризацією, хоча зараз таким людям в спілкуванні навіть у сфері послуг дуже важко. Так само і з тими, хто має порушення мови. Причина в людському факторі співробітників. Коли людина на робочому місці не бажає обслуговувати людину відповідно до його особливостей, я вважаю, така людина не повинна працювати», — висловлює свою позицію Олексій Дідаш.

2017 року в Маріуполі прийняли міську цільову програму «Доступний Маріуполь» на 2018-2022 роки. Для її реалізації заплановано 147 мільйонів гривень. За оцінками авторів програми, 2017 року тільки 6% міської інфраструктури були доступні для маломобільного населення. З того часу в місті з'явилося «Соціальне таксі» — сервіс для перевезення людей з інвалідністю з охопленням понад 600 осіб на рік. Також є спецавтомобіль для перевезення дітей з інвалідністю, який перевозить понад 300 дітей на рік.

У Стратегії Маріуполя до 2021 року міська рада відзвітувала про те, що до кінця 2020 року 80% приміщень муніципалітету доступні для людей з інвалідністю.

Що може зробити кожен з нас

✅ Надсилайте фотографії в групу «Недоступний Маріуполь», якщо бачите факти порушення прав людей з інвалідністю: неправильно встановлений пандус, відсутність поручнів, тактильної плитки й так далі. Розголос допомагає посилити соціальну відповідальність приватних і державних установ.

✅ Вивчіть кілька простих слів мовою жестів — «спасибі», «будь ласка», «добридень», «до побачення» і так далі, щоб спілкуватися з глухими або глухонімими таксистами, офіціантами, співробітниками супермаркетів і так далі.

Це можна зробити за картинками або відео в YouTube.

✅ У громадському транспорті, в державних установах, на зупинках, пішохідних переходах звертайте увагу на потреби людей з інвалідністю — зверніться до водія або кондуктора з проханням опустити пандус, допоможіть перейти дорогу слабозрячій або сліпій людині, підстрахуйте тих, хто пересувається по пандусу.

✅ Залишайте відгуки про доступність публічних місць (готелів, ресторанів, салонів краси й так далі) для маломобільного населення і людей з інвалідністю в Гугл Картах і на інших сайтах з відгуками. Звертайте увагу на наявність пандуса або підіймача, на наявність меню і прейскуранта на шрифті Брайля і так далі. Публічний запит на елементи доступності прискорить їх появу або поліпшення.

✅ Не використовуйте словосполучення «люди з обмеженими можливостями». Хоча вам може здаватися, що такий варіант звучить коректніше. При згадці в мові або тексті краще використовувати форму «люди з інвалідністю». У конвенції ООН вживається термін «person with disability». Не акцентуйте увагу на інвалідності людини — враховуйте її потреби, але уникайте надмірної опіки.

✅ Зараз в Маріуполі розробляють додаток «Доступний Маріуполь», щоб збільшити доступність інфраструктури для людей з інвалідністю. Заповніть форму або розкажіть про неї своїм знайомим людям з інвалідністю, щоб вони висловили свою думку, яку врахують при розробці програми.