"Хочемо жити вдома": грецький поет про культуру Приазов’я та виклики війни

Будівельник за фахом та поет за покликом Олександр Чубаров має грецьке коріння. Крім основної роботи чоловік займався розвитком грецької культури через поезію та планував випустити свою книгу кулінарних рецептів греків Приазов’я.

У середині березня Олександру разом з родиною вдалося евакуюватися з Маріуполя. Рідні роз'їхались, а йому довелося зупинися у Вінницькій області та кардинально змінити свої плани. Чоловік продовжує відстоювати інтереси своєї спільноти та щиро вірить в перемогу України.

«Східний варіант» розповідає історію Олександра, його спогади про традиції греків Надазов’я, а також розкриває секрети приготування грецьких страв.

Дитинство в грецькій атмосфері

Олександра з дитинства оточувала грецька культура. Його батьки зі Старого Криму під Маріуполем. Зараз це  Кальміуський район Маріуполя.

«Батько на пенсії, відпрацював на заводі 47 років. Мама теж пенсіонерка. Батько працював ще у клубі звукорежисером. Зараз клуб розбитий. Обстановка там як і на всіх окупованих територіях», — розповідає чоловік.

Олександр згадує як в дитинстві грались та відпочивали в спеціально облаштованому куточку кімнати. Вечорами збиралися знайомі, друзі та разом грали в лото та пили чай. 

«Пам'ятаю софа була, на вигляд як подіум з деревини, і застелена зверху. Вона відділяла куток кімнати. Під спину були довгі подушки — ястухи. Посередині стояв круглий стіл на коротких ніжках. Це було і ліжко, і ігрова кімната для дітей, і поїсти можна за столом», — згадує Олександр.

Культура греків Приазов’я

Культурна спадщина греків Надазов’я створювалась роками. Всі музеї в селищах на Донеччині організовували місцеві жителі — приносили з дому речі побуту, фотографії, вбрання, посуд. В музеї Старого Криму експонати збирали близько 20 років.

У селищі Сартана, що під Маріуполем, також організували музей історії греків Приазов'я. Але ще на початку лютого селище зазнало значних руйнувань. З березня 2022 року Сартана знаходиться під окупацією.

Олександр розповідає, що до війни на свята греки вдягали національні костюми та мали традиції, схожі на українські.

«На моїй пам'яті лише на весілля боярини вдягали широкий пояс з візерунками, нуд коротенький. Весілля зазвичай святкують три дні. Грають живу музику — баян, бубен, скрипка. На другий день хрещені випікали національні солодощі для молодят», — розповідає чоловік.

Також греки завжди проводили день селища чи день міста. Олександр згадує:

«День селища — це панаїр, грецьке свято. І проводилась боротьба — куреш. Це коли діти борються і переможець отримує півня. Якщо учасники дорослі, то вони грали за грошовий приз або за барана. Переможець кидає виграного барана на плечі та оббігає коло біля глядачів».

Греків Надазов’я ділять між собою на дві групи — це греки уруми та греки румеї. Ці народи мають різні мови.

«Якщо брати села, то є частина румейських і частина урумських. Урумські мають діалект приближений до кримських татар. Тобто Старий Крим, звідки я, це урумський діалект. Сартана, Ялта — там переважно румеї. Урумські корені — це тюркський діалект, а румейські — це ближче до Греції, але з новогрецькою мовою різниця все одно є», — розповідає Олександр. 

Національні страви

Греки мають широкий асортимент рецептів, деякі навіть з однакових інгредієнтів, але страви різні. Коли сім'я збиралася за столом, бабуся Олександра робила випічку, готувала рулети та інші грецькі страви. Дідусь працював шеф-поваром у ресторані й теж знав багато рецептів.

«Страви були прості та поживні. Наприклад, з двох інгредієнтів мед і мука, можна приготувати два види халви. І вони різні абсолютно. Тельалва, наприклад, така тоненька ніби з волосинок. Є схожа турецька страва. Її готували тільки в Старому Криму. Інша халва — теж з меду та муки, але обсмажена. Виходить ніби тісто, нарізане квадратиками», — розповідає Олександр.

Ще одна страва схожа на український суп з галушками, але має свої особливості.

«Все робиться як звичайний суп на бульйоні, додається квасоля і потім додається дрібними квадратиками тісто: одне як лапша, а інша частина обсмажується з цибулею і теж додається в цей суп. І зверху додають айран — це щось подібне до української сметани», — говорить Олександр.

Війна змінила плани

До війни Олександр робив свій вклад в  збереження культурних цінностей греків Приазов’я через свої вірші. Римуючи рядки чоловік розповідав про своє дитинство, про національні страви та звичаї. 

«До війни останнім часом я працював на будівельній фірмі. Паралельно писав вірші та твори. Ми з Федерацією греків домовлялися, щоб випустити книгу. Почали готувати матеріали. Але основа книжки була в мене у квартирі. Декілька сторінок встиг сфотографувати на телефон, все інше там залишилось. Тому зараз мало матеріалу і нема з чим працювати», — розповідає Олександр.

Чоловік ще у 2014 році відчував, що потрібно вивозити родину з Маріуполя. Але буденність та в чомусь не рішучість затримала їх в місті до початку повномасштабного вторгнення.

Після евакуації з Донеччини Олександр зупинився у Вінницькій області й влаштувався працювати на птахоферму, щоб забезпечити життєві потреби. Свою поезію чоловік тепер спрямовує на підтримку України та пише виключно українською. Вірші можна почитати за посиланням.

«Я служив у Луцьку з 1992 до 1994 року. Я був водій-електромеханік, під літаками два роки провів. Тоді вже говорив українською. Зараз теж говорю українською, але пишу краще», — сміється Олександр.

Греки не хочуть залишати домівки

Більшість знайомих Олександра з грецьким корінням залишились вдома і не бажають виїжджати через війну.

«Старий Крим, Сартана і все узбережжя, Ялта, Урзуф, Бахтарма — там люди залишились. Хто встиг з активістів —  виїхали до Греції. Люди та через Грузію їхали. Дехто з проблемами їхав, у Ростові на фільтрації дуже проблемно було», — згадує чоловік.

За словами Олександра, зі Старого Криму серед греків виїхали лише до 20 людей.

«У нашому селищі постраждала школа і біля школи кілька будинків, клуб, магазин, пекарня. Тільки мер сказав, що завезли борошно, щоб випікати гуманітарний хліб, і одразу зайшло російське ДРГ і розбило пекарню. Але люди хочуть бути вдома, на своїй землі і не бажають кудись їхати», — говорить Олександр.

Майбутня книга та мрія повернутися

Зараз Олександр живе у Вінницькій області та дуже хоче побачити родину. Рідні знаходяться в інших містах України та закордоном. 

«У майбутньому я все-таки планую написати книгу про грецьку кулінарію, але зараз дещо інші пріоритети. Хочеться бути ближче до родини. Дружина працює вже закордоном. Донька теж закінчила школу в Польщі, отримала польський диплом і вступила в технікум. Ходить на курси. Вони там готують і польські страви, і українські. Там інше життя. Ще одна донька теж не поруч зараз», —  ділиться чоловік.

Олександр налаштований рухатись вперед і щиро вірить у перемогу:

«Перемога обов'язково буде наша. Ми палаємо правдою, палаємо за життя, палаємо за рідну землю. Ми загартовані та міцні, бо у нас чиста душа і велике серце».

***