"Ми тут": як розвивати міста біля війни

На Донбасі створили коаліцію прифронтових міст «На лінії зіткнення». Це перший громадський проєкт, який поєднав представників громад, місцевих підприємців та органи влади. 14 листопада коаліція офіційно стала громадською спілкою. Тобто з неформальної спільноти перетворилася на юридичну особу. 

Керівник проєкту, член правління організації «Сильні громади» Андрій Грудкін сам мешкає у прифронтовому Торецьку. Йому не з чуток відомі проблеми міст поблизу лінії розмежування. 

«Основна ідея в об'єднанні активних жителів прифронтових громад, які зацікавлені у розвитку своїх міст і не хочуть звідти їхати. Усі прифронтові міста дуже відрізняються від сусідніх, мирних. Це той самий Краматорськ, Сєвєродонецьк, Покровськ та інші населені пункти, куди заходять інвестори. Так, якщо подивитися на карту, вони також близькі до лінії фронту, але умови там абсолютно інші. Ми не хочемо, щоб наші міста у перспективі 10 років перетворилися на громади-хоспіси, де люди старшого покоління просто доживають свого віку», — каже Андрій Грудкін.

Що таке «На лінії зіткнення»?

Неформальну коаліцію прифронтових міст було створено минулого року. 

До неї увійшли 21 громадська організація з 8 громад Донеччини та Луганщини: Сартанської, Світлодарської, Торецької, Авдіївської, Мар'їнської, Щастянської, Попаснянської та Гірської. 

«Ми їздили в поля, збиралися в громадах і говорили про проблеми та пошук рішень. Але коли люди самі приїжджають та об'єднуються, то почуваються справжньою спільнотою. Розуміють, що ми єдині у своїх прагненнях. Було підписано меморандум про співпрацю. Розробили дорожню карту. Тоді до нас на конференцію приїхав перший заступник міністра реінтеграції Ростислав Замлинський. Він побачив, що наші пропозиції розсудливі та адекватні», — розповідає Андрій Грудкін. 

Дорожню карту коаліції «На лінії зіткнення» за пріоритетами поділено на кілька розділів, які визначили самі жителі прифронтових міст. Це ефективне використання ресурсів громад, стимули для бізнесу, розвинена інфраструктура та якісні медичні послуги. Кожен із розділів покликаний розробити певні закони, постанови уряду, які дозволять прифронтовим громадам розвиватися. 

У 2020 році організатори проєкту провели дослідження, чим живуть прифронтові громади. Провели 5 локальних та одну національну акцію під Верховною Радою. 

«Люди нас побачили, побачили, що ми звичайні живі люди й готові боротися за своє майбутнє», — згадує Грудкін.

Що вже зроблено

Коаліція тісно співпрацює із Міністерством реінтеграції тимчасово окупованих територій. Представники прифронтових громад брали участь у робочій групі з розробки Стратегії розвитку Донецької та Луганської областей. Більшість пропозицій було враховано у стратегії. Наприклад, створення механізму страхування бізнесу від ризиків війни. 

«Міф номер один, це що інвестор ніколи не зайде до прифронтового регіону. Без інвестицій нам нема чого робити в принципі. Це ключова складова розвитку, і нам потрібен був механізм. Якщо інвестор бачитиме, що у прифронтових містах він має захист у вигляді страхування, то він туди заходитиме», — розповідає голова проєкту. 

Також одна з найболючіших тем для місцевих підприємців — блокування системи кредитування. Прифронтовому бізнесу отримати кредит майже неможливо. Багато хто примудряється реєструватися в інших областях. Поки що цей момент не реалізований, але зафіксований у Стратегії міністерства. 

Одне з критичних питань інфраструктури — це доступ до питної води в Торецьку. Російські окупаційні війська обстрілюють водогін із Горлівки. Жителі набирають воду у баклажки біля фур, які привозять воду у цистернах. Це може статися будь-якої пори року. 

«Коли зникає вода, всі просто забувають про будь-які позитивні зміни в місті. Мешканці не можуть думати ні про що інше, коли змушені тягати додому пляшки з водою. Вже зараз бачимо, що ключові кроки у цьому напрямі відбуваються як у Красногорівці, так і в Торецьку. У Торецьку зараз будується резервний водовід, який згодом стане основним», — розповідає Андрій Грудкін. 

Наступний крок — скасування норм податкового кодексу, які звільнювали підприємства від обов'язку сплачувати податки на нерухоме майно та землю до місцевих бюджетів. За словами Грудкіна, втрати від цього були колосальні: близько 100 млн гривень на рік для всіх громад, які були проаналізовані коаліцією. Звільненими від податку на землю можуть бути аграрії, чиї поля заміновані. Таких аграріїв потрібно боронити, а не нараховувати їм штрафні санкції, вважає експерт. 

Також завдяки коаліції було подовжено термін оренди землі та комунального майна з 1 року до 5 років. 

«Тепер бізнесу не потрібно щороку укладати договори оренди, почуватися незахищеними. В умовах прифронтових міст неможливо приватизувати комунальне майно чи землю. Це позбавляє і громадян, і підприємців бажання чимось займатися та залишатися тут жити й працювати. Такий п'ятирічний компенсатор, який ВР схвалила, дуже важлива річ, і ми вже чули багато подяк за цей крок», — каже Грудкін. 

«Усі ці речі не на вустах, про них не говорять на центральних телеканалах, вони не звучать. Це питання життя нас, понад 300 тисяч людей, які на лінії розмежування. Ми з цим стикаємося і ми повинні виносити ці питання на поверхню в інформаційний простір, щоб усунути ці дискримінаційні умови», — вважає Андрій Грудкін. 

Подальші плани

Як зазначає аналітик, за цей рік багато що змінилося у громадах. Це пов’язано з децентралізацією, точніше з реформою адміністративно-територіального устрою. Після об'єднання громад сталася зміна системи державного управління. 

Раніше військово-цивільна адміністрація знаходилася в населеному пункті, а довкола були сільські ради, де діяло місцеве самоврядування. Люди мали представництво. Наразі вся влада сконцентрована в руках однієї людини, керівника ВЦА. На думку Андрія Грудкіна, у цьому є великі ризики для розвитку громад. 

«Ми не критикуємо устрій ВЦА, а говоримо про його модернізацію. Створюймо громадські ради, електронні петиції, бюджети участі. Це відбувається, але не систематично. Якщо ми все це імплементуємо до закону, то люди матимуть певні механізми й уже від них залежатиме, як їх використовуватимуть», — вважає експерт.

На минулій конференції коаліції було затверджено статут та обрано органи управління: загальні збори як керівний орган та робочий — виконавчий директор. 

«Цінність коаліції в тому, що ми на власній шкурі відчуваємо наші проблеми та потреби. Скільки б з Києва аналітики ззовні не аналізували наші проблеми, вони не можуть відчути їх на собі. У цьому наша цінність. Цей підхід зауважують й інші стейкхолдери, які також працюють у контексті прифронтових міст», — наголошує Грудкін. 

На цю мить у керівних органах «На лінії зіткнення» представлені всі 8 прифронтових громад. Загалом таких міст 15 та коаліція готова до будь-якої співпраці. 

У найближчих планах провести нове дослідження проблем та навчання для представників прифронтових міст.