Всебічна підтримка громадянського суспільства: як "Друкарня" зі Словʼянська працює в Івано-Франківську

Громадянським можна назвати те суспільство, у якому є недержавні установи чи організації, які представляють волю та інтереси громадян. Сьогодні це є надзвичайно важливою ланкою для країн, що розвиваються, зокрема й України. Особливо активно громадянське суспільство у нас почало розвиватися після падіння “Партії регіонів”.  Так у Словʼянську був заснований Центр громадянського суспільства “Друкарня”.

Центр працював з 2019 року. А після початку повномасштабного вторгнення релокувався до Івано-Франківська, продовжуючи допомагати жителям Донеччини та переселенцям. Як це відбувається, детально дізнався Східний Варіант. 

Центр для розвитку громадянського суспільства на Донеччині

Активіст з Німеччини Тім Бозе у 2014 році працював у організації Austausch. Тоді Тім працював над проєктами з моніторингу порушення прав людини на сході України після початку війни.

У 2018 році Тім познайомився з громадським діячем зі Словʼянська Денисом Бігуновим. Поступовий розвиток ідеї призвів до відкриття “Друкарні”.

Після підготовчих робіт двері Центру громадянського суспільства офіційно були відкриті.

“У нас було гарне відкриття. Було багато поважних гостей – представники німецьких дипломатів, журналісти, міський голова Слов’янська”, –  говорить Денис.

Форуми, екологічні акції та розвиток громадської думки

“Друкарня” направила свої сили на побудову ефективної взаємодії між мешканцями регіону. До того ж виступала регіональним майданчиком для обговорення місцевих проблем та пропонування їхнього вирішення. На базі “Друкарні” відбувались й міжнародні обміни. Приїжджали волонтери з Вірменії, Польщі, Словаччини, Німеччини, вони вивчали місцеве середовище та проводили заходи для мешканців Слов’янська. 

“Це посилювало євроінтеграцію на практиці. Не кожна людина мала можливість виїхати за кордон та поспілкуватися зі своїми колегами. Друкарня давала таку можливість. Комунікацію, взаєморозуміння, що таке Євросоюз. А вони розуміли, що таке Слов’янськ”, –  говорить Денис Бігунов.

Особливо Денису запамʼяталась зустріч з обговорення  Нормандського формату. “Друкарня” підготувала не лише обговорення, а й презентацію Закону про реінтеграцію. Як виявилось, багато мешканців навіть не знали про нього. Та завдяки такій зустрічі не лише дізнались про Закон, а й зрозуміли, як він працює.

 “Ми прибирали спільно парки, озеро. Такий проєкт був у нашої Капіталіни Каплан. Це були чудові заходи. Друкарня завжди забезпечувала інвентар, чай, кава. Це створювало комʼюніті. Покращувало культуру комунікації у суспільстві. Люди почали розуміти закони діалогу, що ефективніше говорити по черзі, ніж усі разом. Після 2014 року був такий стан суспільства, що тільки після цього воно почалось формуватися”, – розповідає Денис.

У листопаді 2021 року “Друкарня” встигла провести Форум регіонального розвитку. На заході з провідними експертами та мешканцями регіону обговорили засади децентралізації та створювали план якісного місцевого розвитку. 

“Є потреба – є приміщення, модерація та всі умови для безпечного, ефективного, якісного діалогу. Ми реагували на актуальні виклики. Обговорювали їх, залучали експертів, отримували фідбек від людей. А люди могли вже приймати рішення на основі отриманої інформації”, – пояснює Денис Бігунов. 

Повномасштабне вторгнення та гуманітарна допомога

Денис розповідає, відчував початок нового етапу російсько-української війни, але не думав, що він буде настільки руйнівним. 

“Було передчуття перед 24 лютим. Бачив активізацію бойових дій на території ОРДЛО, бачив евакуацію, мобілізацію. Я розумів, що починається “подих” війни. Бо на тих окупованих територіях йшла активна підготовка до цієї війни на тій території”, – говорить Денис Бігунов. 

Частина команди виїхала зі Словʼянська у перші дні після початку нового вторгнення. Тоді не було зрозуміло, куди піде ворожа армія. Тільки у середині березня уся команда знайшла можливість зібратись разом в Івано-Франківську. Тут і було вирішено продовжувати діяльність.

Було вирішено працювати за трьома напрямками – гуманітарна допомога, підтримка ВПО та громадських активістів. 

“Ми розуміли, що треба місце, де люди змогли б переночувати, відпочити та прийняти душ. Щоб вони змогли зупинитися на кілька днів. Щоб зрозуміли, куди рушати далі. Так за допомогою організації “Лібереко”, місцевого осередку “Між іншим”, молодіжному центру Івано-Франківська, Данській Раді у справах біженців ми відкрили центр з 20 ліжко-місцями. Приміщення нам надав Отець Ігор з Української греко-католицької церкви. І ми почали приймати туди людей”, – розповідає Денис. 

Центр працював до 15 жовтня, поки була велика потреба у розміщенні людей. За цей час у центрі були активісти з Краматорська, Сєвєродонецьку, Костянтинівки, Словʼянська. 

Тім Бозе організував збори з німецькими партнерами, на які вдалось придбати два мікроавтобуси для розвезення гуманітарної допомоги. Один робить рейди в Івано-Франківській області, допомагаючи ВПО, а інший – їздить на Донеччину. 

“Ми проводили заходи для підтримки активістів. Наприклад, у Карпатах та Буковелі. У Буковелі зібрали представників 10 громадських організацій для проведення брейншторму та підбиття підсумків 2022 року. Захід був результативним. Люди змогли висловитися та привести свої думки до ладу”, – розповідає Денис Бігунов. 

Завдяки пожертвам жителів Німеччини через організацію Austausch, “Друкарня” змогла закупити 7 зарядних станцій. Їх направили у найбільші волонтерські штаби Донеччини.

“Повернутися у Словʼянськ звичайно хочеться. Організація Austausch планує діяльність з підтримки громадянського суспільства та підтримки територій, які постраждали від війни. Та ми плануємо це з урахуванням безпекової ситуації. Але я дуже хочу бути у Словʼянську. Відчуваю, що там я можу зробити більше, ніж тут”, – говорить Денис. 

Поки що “Друкарня” працює в Івано-Франківську, допомагає переселенцям та жителям Донеччини. Попри війну є багато планів, які представники Центру громадянського суспільства можуть реалізувати.

Наприклад, вже 24-26 березня пройде третій щорічний екофорум “Друкарні”, присвячений вивченню впливу війни на навколишнє середовище. Та сподіваємось, що зовсім скоро усім громадським діячам вдасться повернутись у безпечний Словʼянськ та продовжити розвивати Донецьку область.

***