Прощавайте, стереотипи. Як люди з ВІЛ можуть жити довго та щасливо

20 травня 1983 року у науковому журналі Science було опубліковано статтю, присвячену взаємозв'язку ретровірусу та синдрому набутого імунодефіциту. Цей ретровірус отримав назву ВІЛ. Згодом автори наукової статті отримали Нобелівську премію, а саме відкриття вважається одним із найважливіших, зроблених у XX столітті.

Одна зі співавторок статті, вчена Франсуаза Барре-Сінуссі, згодом зізналася, що відразу після відкриття була оптимістично налаштована і розраховувала, що вакцину від ВІЛ вдасться знайти дуже швидко.

Майже через 40 років після виявлення ВІЛ вакцини все ще немає. Але знайдено способи придушення вірусу, які дозволяють інфікованим жити довге, щасливе життя, заводити сім'ї та народжувати здорових дітей.

«Східний Варіант» розповідає, чому кожній людині важливо перевіритись на ВІЛ просто зараз, де це зробити і які тенденції захворювання сьогодні.

У групі ризику — всі

З початку 2021 року до жовтня в Україні було зареєстровано 12,6 тисячі нових випадків ВІЛ-інфекції. 380 з них — у Донецькій області, 43 — у Луганській. А за даними ЮНЕЙДС, в Україні проживає близько 260 тисяч людей із ВІЛ.

Коли в 1990-х роках в Україні тільки почали з'являтися перші центри боротьби та профілактики ВІЛ, країна спиралася на досвід інших держав.

Ольга кілька років працювала у ВІЛ-центрі, а 2009 року очолила громадську організацію «Істок».

Перші проєкти організації були спрямовані на вагітних жінок, які тільки дізналися про свій ВІЛ-позитивний статус або на тих, хто тільки-но планував вагітність, маючи ВІЛ.

«Звичайно, для тих, хто тільки дізнався про свій ВІЛ-статус, то був шок. І перше бажання таких жінок — це позбавитися дитини чи залишити її в будинку малюка. Від незнання у людей виникали якісь страхи, що діти народяться нездоровими», — згадує Ольга Бєлкова.

Тоді, наприкінці «нульових» років у групі ризику перебували люди, які споживають ін'єкційні наркотики, працівники секс-індустрії та чоловіки, які практикують секс із чоловіками.

Приблизно тоді з'явилася думка, що ВІЛ — проблема неблагополучних і бідних людей, які змушені порушувати закон, щоб заробити трохи грошей, у тому числі й на наркотики.

Але з того часу багато що змінилося. Згодом почали з'являтися хімічні наркотики у вигляді таблеток, тому шлях передачі ВІЛ через голку став знижуватися.

«Зараз ми бачимо, що основний шлях передачі — це незахищені статеві контакти. У тому числі й серед наркозалежних та алкозалежних людей, які під впливом наркотичних речовин чи алкоголю можуть втратити контроль над собою та, маючи незахищений секс, заразитися не лише ВІЛ, а й іншими інфекціями», — пояснює Ольга Бєлкова.

Невидимий убивця

Через забобони навколо ВІЛ багато людей вважають, що їх це не торкнеться, але, на жаль, з моменту виявлення вірусу багато що змінилося. Інфекція може торкнутися кожного. Ситуацію ускладнює безсимптомний перебіг хвороби, який, на думку фахівців, є однією з основних причин, з яких люди не здають аналіз, щоб дізнатися про свій ВІЛ-статус.

ВІЛ небезпечний ще й тому, що створює сприятливе середовище для поширення інших інфекцій.

«Дуже часто ВІЛ-позитивна людина, яка не знає про свій статус і страждає на якусь хворобу, приходить до лікаря і безрезультатно лікує захворювання. Хоча якби лікар знав про його статус, тоді й лікування було б ефективним», — розповідає Ольга Бєлкова.

Люди з ВІЛ через ослаблений імунітет можуть мати й інші небезпечні захворювання — гепатит С, туберкульоз, ІПСШ. Саме тому профілактика ВІЛ — це одночасно профілактика інших хвороб, у тому числі й коронавірусу.

За 40 років ВІЛ так і не вдалось перемогти повністю. Однією з причин є безтурботне ставлення до проблеми.

Також на поширення вірусу впливає громадська стигма. Тому більшість людей, які живуть із ВІЛ, приховують свій статус, навіть у сім'ях.

«Ось ми маємо СНІД-центри, але навіть просто зайти туди людині нелегко, іноді їй для цього доводиться подолати психологічний бар'єр. Аж раптом її хтось побачить і одразу повісить на неї ярлик, хоча вона, можливо, просто йде здати аналізи чи оформити якісь документи», — каже Ольга Бєлкова.

Світу під силу перемогти вірус

З моменту виявлення вірусу медицина зробила крок далеко вперед і сьогодні світу цілком під силу подолати його.

Перше — це повністю безплатна та доступна в Україні антиретровірусна терапія.

«АРТ підбирається індивідуально кожному пацієнту, залежно від його супутніх захворювань, віку та інших показників. Лікарі проводять обстеження та призначають схему прийому препарату, який людина приймає все життя», — розповідає Ольга Бєлкова.

Завдяки АРТ концентрація вірусу в крові знижується та хвороба не поширюється. 

Друге — ВІЛ-позитивні люди можуть планувати сім'ю та народжувати дітей без страху передати їм захворювання. Завдяки успіхам у медицині зараз жінка, яка приймає АРТ, може зачати та народити дитину без ВІЛ-позитивного статусу.

Третє — якщо людина мала незахищений секс із ВІЛ-інфікованим партнером, медичний працівник поранився голкою під час надання допомоги, то в таких випадках призначається спеціальна профілактична постконтактна терапія, яка захистить від інфікування.

Також можна використовувати доконтактну профілактику або ПрЕП — передекспозиційну профілактику ВІЛ. Це препарати, які зазвичай приймають люди, які практикують безладні статеві зв'язки. ПрЕП також захищає їх від зараження вірусом.

Уже чотири роки «Істок» працює у проєкті HealthLink «Посилення зусиль з протидії ВІЛ/СНІДу в Україні», який реалізується «Альянсом громадського здоров'я» за фінансової підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID).

Зараз для запобігання розповсюдженню вірусу багато організацій, у тому числі й «Істок», працюють з медичними установами, які надають послуги спільному населенню, у тому числі й представникам групи ризику.

Також проєкт працює з пацієнтами з високим ризиком відриву від лікування. Такі люди знають про свій статус, але часто не до кінця розуміють важливість прийому АРТ. Завдяки зусиллям соціальних та медичних працівників людина усвідомлює важливість регулярної медикаментозної терапії та спостереження у лікаря. 

У 2019 році в Маріуполі було відкрито ком'юніті-центр equalityEAST. Він орієнтований на чоловіків, які практикують секс із чоловіками, та інших представників ЛГБТ-спільноти. У центрі можна отримати консультації юриста та психолога, пройти асистоване тестування на ВІЛ, отримати оральний тест та засоби контрацепції.

ВООЗ поставила амбітну мету: перевести епідемію ВІЛ у контрольовані умови до 2030 року. І тому існує спеціальна стратегія 95-95-95.

Вона передбачає, що 95% людей, які живуть з ВІЛ, знатимуть про свій статус, 95% з них отримуватимуть спеціальне лікування, а у 95% з них вірус не визначатиметься в лабораторних умовах, отже він не поширюватиметься.

Як я можу дізнатися свій ВІЛ-статус

Ви можете дізнатися свій ВІЛ-статус абсолютно безплатно. Є кілька способів:

1. Пройти асистоване тестування. Воно абсолютно анонімне. Адресу найближчого та зручного для вас місця, де проводять тестування, ви можете дізнатися за цим посиланням.

2. Отримати безплатний оральний тест, який можна провести самостійно. Потрібно лише замовити тест і вам відправлять його поштою. Подробиці тут.

За 40 років людство пройшло величезний шлях від виявлення вірусу до результативних методів боротьби з ним. Сьогодні з упевненістю можна сказати, що ВІЛ — це не вирок. Вчасно призначене лікування та чітке його дотримання гарантує довге, насичене та благополучне життя.