1407
Артур Прихно
Місто переселенців: як жителі Луганщини у Дніпрі допомагають землякам
Вони — переселенці. Приїхали до Дніпра з Луганської області та облаштували гуманітарний штаб, який збирає сотні людей в одному місці. Вони — це працівники місцевого самоврядування різних громад Луганщини. «Східний варіант» побував у Дніпрі наприкінці серпня, відвідав гуманітарний штаб та ділиться враженнями від побаченого.
Місто Дніпро. Тут тисячі переселенців з окупованої Луганщини, Донеччини, Харківщини. А ще для десятків, чи можливо навіть сотень тисяч, це місто стало транзитним на шляху до західних областей України або за кордон.
Ті, хто осів у Дніпрі, не залишається наодинці з проблемами та викликами, з якими стикаються усі вимушені переселенці. Про це говорять керівники та працівники великого гуманітарного штабу, який тут працює. Хоча й додають: невирішених завдань лишається повно — від забезпечення житлом до юридичних тонкощів.
Аби дізнатися про все це, їдемо у Дніпро. Місто зустрічає журналістів повітряною тривогою, до якої місцеві, як і в багатьох інших українських містах уже пристосувалися. Відвідуємо місцевий будинок культури на вулиці Калнишевського 27-К. Там і розмістився штаб.
«Ми допомагаємо усім переселенцям з Луганщини»
Біля одного з входів до приміщення — невелика черга. Інтуїтивно у цих людях житель Луганщини без зусиль впізнає земляків — за манерою спілкування, відкритістю і неприхованою готовністю допомогти, навіть коли самі потребують допомоги.
Поруч кілька поліцейських, жінка, яка комунікує з людьми, а трішки далі — координатор з телефоном у руках, який постійно приймає дзвінки.
Всередині в рядок стоять столи працівників. Перший — для реєстрації. Інший — для видачі гуманітарної допомоги. Там людей приймають в алфавітному порядку.
Це — гуманітарний хаб Сєвєродонецької громади. Але його координатор Андрій Ларін першим ділом пояснює: «Ми працюємо не тільки для сєвєродончан. Допомагаємо усім переселенцям з Луганщини».
Виключення — жителі Лисичанської та Рубіжанської громад. Хаб для рубіжан розташований у цьому ж приміщенні, але працює окремо. А переселенців з Лисичанська приймають в іншому місці — неподалік від залізничного вокзалу Дніпра.
Хаб організували Сєвєродонецька ВЦА разом з Луганською обласною ВЦА. Працівники хабу — люди, які раніше працювали в органах місцевого самоврядування. Здебільшого працівники управління соцзахисту та управління культури. Всього 22 людини.
Вони — такі ж переселенці, як і інші. Так само вимушені шукати житло, адаптуватися до нового місця, мають право на гуманітарну допомогу та соціальну виплату.
Єдина їхня перевага — збережене робоче місце. Тобто ці люди як і раніше працюють в адміністрації своєї громади, лише обов'язки у них тепер інші, як зокрема і локація.
«Я з Сєвєродонецька приїхав 11 травня, — розповідає Андрій Ларін. — Дехто там ще залишався, працювали в місті — розвозили воду, роздавали їжу, допомагали, чим могли».
Спочатку в хабі реєстрували всіх переселенців з Луганщини. Тепер, коли почали відкриватись інші хаби, частину людей скеровують туди.
При цьому, каже координатор хабу, людині не обов'язково бути в Дніпрі, щоб отримати гуманітарну допомогу. Переселенцям, які оселилися в інших місцях, хай навіть на заході країни, допомогу відсилають Укрпоштою. Єдине, в такому випадку людині доведеться сплатити за доставку.
«Видаємо 400-600 наборів на день»
За спиною працівників хабу велика ширма — там склад з гуманітаркою. Її поставляють централізовано з обласних складів. В основному це продуктові набори, які станом на кінець серпня видавали всім зареєстрованим уже двічі.
Трохи складніше з побутовою хімією. Її на всіх не вистачає, а тому видають лише людям з інвалідністю.
«Зараз ми видаємо десь 400-460 продуктових наборів на день. Постачання гуманітарної допомоги зараз маємо практично кожного дня», — розповідає Андрій Ларін.
Щоб отримати допомогу, потрібна копія паспорта (перша сторінка та сторінка з пропискою), ідентифікаційний код і згода на обробку персональних даних. Для дітей потрібна довідка ВПО.
Зареєструватися можна онлайн в гугл формі. Якщо такої змоги немає, варто приходити на реєстрацію фізично.
Укрпоштою працівники хабу спромоглися відправити вже 1500 посилок. Під час реєстрації люди вказують довідку ВПО, свої ПІП, телефонний номер, поштовий індекс.
«Переселенці у Дніпрі можуть знайти своїх лікарів»
«У нас ще організований медичний пункт», — продовжує екскурсію хабом Андрій Ларін.
В медпункті можна поміряти тиск, отримати рекомендації. Працюють там медсестра Ольга з Сєвєродонецька, та лікарка Анна з Херсону.
«Я була в штаті Сєвєродонецької лікарні, працювала деякий час онлайн, а потім вийшла сюди на роботу», — розповідає Ольга.
«Я новенька, тільки закінчила інтернатуру, запропонували працювати терапевтом, працюю лише три дні», — говорить Анна.
Дівчина розповідає, що в хабі до медпункту звертаються здебільшого пенсіонери — радяться, до яких спеціалістів їм потрібно потрапити, просять поміряти тиск.
«Декому потрібно надати невідкладну допомогу, бо в них підвищений тиск. Навіть звертаються з більш серйозними питаннями, але ми такі послуги не можемо надати, а треба йти до поліклініки», — зазначає Анна.
З Сєвєродонецька до Дніпра переїхала і місцева поліклініка. Там працюють вузькі спеціалісти, які переїхали із Сєвєродонецька: терапевти, педіатри, маніпуляційний кабінет.
«Тобто переселенці, які ходили до своїх лікарів, зможуть знайти їх у цій поліклініці, якщо цей лікар переїхав саме у Дніпро. Дуже багато людей хочуть саме до своїх лікарів, бо звикли», — пояснює Ольга.
Приміщення поліклініки у Сєвєродонецьку, каже вона, майже вціліло. А ось стаціонар і пологовий розбиті.
Жінка додає, що головна проблема для неї, як для вимушеної переселенки — житло. Але каже, що скаржитися на життя не може, враховуючи, що дехто із земляків опинилися у складніших ситуаціях.
«Заробітну плату нам виплачують вчасно і це дуже важливо, бо ми бодай маємо змогу винаймати житло. Ми ж розуміємо, яке зараз становище, які потреби в армії, і пріоритети держави нам зрозумілі», — говорить Ольга.
«Другий раз переселенка»
Щосереди в гуманітарному хабі працюють юристи — допомагають оформлювати виплати, працювати з Дією та супроводжують в інших складніших питаннях.
Також, каже координатор хабу, там планують запустити й психологічну допомогу. Ідея в тому, аби перетворити хаб на острівець порятунку для людей з Луганщини.
«Я з Луганська, в 2014 році переїхала в Сєвєродонецьк. Тепер вже другий раз переселенка», — розповідає журналістам «Східного варіанту» пані Лариса, яку зустрічаємо біля хабу.
«Моя квартира у Сєвєродонецьку згоріла», — продовжує пані Лариса. — Весь будинок згорів. Я знайшла його у списку «на знесення». Не знаю, як жити далі… Але навіть мені гріх жалітися. В мене як мінімум є робота».
Діти Лариси після евакуації переїхали в Ужгород, а сама жінка залишилася. Роботу почала шукати на спеціалізованих ресурсах в інтернеті. І доволі швидко досягла в цьому успіху.
«Я за спеціальністю подолог, спеціаліст по стопі. Це досить рідкісна професія, не дуже розвинена в Україні, хоча для людей поважного віку такий фахівець потрібен. Опублікувала резюме, мені відповів центр подології, запросив на роботу», — розповідає Лариса.
Нині вона має пропозиції на роботу навіть з Києва. Але поки не готова переїжджати з Дніпра.
Допомогу від хабу жінка отримала вдруге. Каже, це надзвичайно важливо вимушеним переселенцям не лише з огляду на допомогу продуктами чи іншими корисними для побуту речами, а й з психологічної точки зору.
«Щастя потребує допомоги»
Поруч з фахівцями Сєвєродонецького гуманітарного хабу зустрічаємо і представницю іншої громади, Щастинської. Це Лілія Ширкіна. Вона працює в відділі соцзахисту Щастинської ВЦА, а в умовах війни допомагає землякам, які приїхали до Дніпра.
«В Дніпрі я одна. Колеги роз'їхались у Львів, Київ, Полтаву, Черкаси. В Полтаві ще одна наша дівчина працює в хабі Гірської громади. Поки лише нам двом вдалося відкрити хаб завдяки добрим людям», — каже Лілія.
З Щастинської громади в хабі зареєструвалися 557 людей. Їм так само роздають гуманітарку, консультують телефоном. Вже роздали 120 продуктових наборів. Та основне питання за класикою стосується житла.
«Люди дуже сподіваються, що до опалювального сезону їм нададуть хоч якесь житло, — говорить Лілія. — Бо зараз у Дніпрі космічні ціни. Навіть взяти приклад моїх батьків: коли пенсія 2000 грн, а квартира 7000 грн плюс комунальні. І саме через це дехто намагається повернутися додому, під окупацію».
В самому Щасті багато побитих будинків. Три чотириповерхівки згоріли повністю. Багато зруйнованих будинків і в приватному секторі. Не підлягає відновленню й місцеве комунальне підприємство «Щастинська теплова енергетична компанія».
Але пані Лілія чітко знає своє завдання: зробити так, щоб люди з її громади не відчували себе кинутими. З цим погоджується та Андрій Ларін. Він резюмує: «Обласна ВЦА ставить задачу максимально допомагати людям і ми намагаємось це робити».
Про те, як Лисичанський ЦНАП у Дніпрі допомагає переміщеним мешканцям своєї громади, читайте в наступному матеріалі.
Знайти Сєвєродонецький гуманітарний хаб можна за адресою вул. Петра Калнишевського, 27-К.
Щоб отримати допомогу Укрпоштою, потрібно заповнити ось цю форму.
Телефони, за якими оператори прийматимуть звернення:
+38 066 283 81 82;
+38 095 139 19 78.
Адреси електронних скриньок:
Графік роботи Call-центру Сєвєродонецької міської ВЦА: із 10:00 до 15:00 у робочі дні.
Також є карта, де зібрані усі гуманітарні хаби для вимушених переселенців з Луганської області.
***
Читайте також: "Важко поранені люди виїжджали під обстрілами": як у Києві працює гуманітарний хаб для переселенців з Луганщини
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
1407
