Історія
«Ніхто крім нас не збереже пам'ять про рідний край»: історія письменниці з Донеччини
Про творчий шлях, любов до рідного краю та про вплив війни на природоохоронні об'єкти письменниця з Миколаївки Ольга Богомаз розповіла Східному Варіанту.
Літературна творчість почалася з дитинства
Ольга Богомаз родом з Донеччини. Вона народилася та виросла у містечку Миколаївка, що неподалік Слов'янська. Літературна творчість Ольги почалася ще з дитинства — писала дитячі вірші, прозу. Її роботи публікували у місцевих газетах. Освіту отримала за іншим напрямом, не дотичним до літературної чи журналістської сфери.
«Років у 20, коли я перестала писати вірші, подумала, що можливо варто спробувати прозу. Але відчула, що не знаю про що писати. Я відклала це питання і поринула у роботу. Пішла працювати у відділ маркетингу та комунікацій», — говорить вона.
Життєвий досвід дав поштовх до написання прози
2014 рік став переломним для Ольги — вона пройшла емоційні переживання, які захотілося відтворити у книзі.
«Тоді почалася війна, і цей життєвий досвід дав поштовх до написання прози. У 2014 році моє місто було окуповане, потім — деокуповане. Я не була в Миколаївці під час окупації, але переживала за рідних, які там перебували, і постійно думала про те, що більше ніколи не побачу дім. Ці два з половиною місяці були найважчими у моєму житті», — розповідає письменниця.
Пройшовши переживання втрати дому та нові почуття після деокупації рідного міста і повернення додому, Ольга вирішила написати дебютний роман. Така ідея втілилась у реальність за кілька років.
«Написала роман досить швидко. Завершила у січні 2022 року, і так склалось, що мені призначили дату літературної консультації у спеціаліста на 24 лютого. В той день були змішані відчуття: з одного боку перший день повномасштабної війни, з іншого — розуміння, що консультація скасовується. Але все ж зустріч відбулася і мені сказали тоді цінні слова, що мою роботу потрібно видавати», — пригадує вона.
Наприкінці березня 2023 року Ольга вже тримала в руках свою видану книжку «Весілля Настусі». Письменниця поділилась, що відчуває міцні зв'язки з малою батьківщиною, саме тому це перейшло у творчість.
«Навіть на обкладинці книги зображений знак, сполучені два трикутники, який знаходиться на трасі між Слов'янськом і Миколаївкою. Підзаголовок до книги ми також обрали тематично, він звучить: роман про подорож додому», — ділиться Ольга.
Дослідила наслідки впливу війни на природоохоронні об'єкти
Після початку повномасштабного російського вторгнення родина Ольги вимушено покинула своє містечко.
«Порівняно з 2014 роком війна дуже змінилася. На жаль довелося залишити дім у Миколаївці, я лише поверталася фіксувати наслідки того, що сталося з житлом», — говорить письменниця.
У 2024 році, для підготовки репортажу по роботі, Ольга разом з журналістами відвідала заповідник «Крейдова флора», який розташований за 7 кілометрів від її домівки. Тоді вона з колегами зафіксувала екологічні проблеми. Так, у письменниці виникла ідея написати про інші заповідники та національні парки, які постраждали від війни.
У книзі йдеться про національні парки та заповідники, які в різний спосіб постраждали від війни.
«Для цього екологічного нон-фікшну я дослідила наслідки впливу війни на дев'ять об'єктів природно-заповідного фонду. З них особисто відвідала п'ять об'єктів. Ще на чотирьох не змогла фізично побувати, зокрема через те, що це прифронтові чи окуповані території», — розповідає Ольга.
До цієї роботи письменниці, зокрема, увійшли об'єкти зі сходу України.
«Зокрема мова йде про катастрофічні пожежі у національному природному парку «Святі гори». Я була там у 2025 році, бачила цей згорілий ліс — близько 6 тисяч гектарів. Також маленький заповідник «Крейдова флора», який входить у склад Українського степового природного заповідника. В цій книзі буде розкрито багато питань, які є в інформаційному просторі, але не так гучно, як би хотілося», — говорить Ольга.
У процесі роботи над книгою Ольга зрозуміла, що робота буде не повноцінною без голосів військових. Вона поспілкувалась з військовими, дотичними до природоохоронної сфери й поцікавилась чи можливо воювати, тримати стрій і не шкодити природі. На думку авторки цей розділ з відповідями військових буде одним з найцікавіших.
Наразі ця книга-дослідження ще в роботі. На обкладинці книги буде фото з природного заповідника «Крейдова флора».
«Цьогоріч росіяни остаточно знищили моє місто, вся інфраструктура знищена, житловий фонд також. Це все досить боляче. Коли ми їздили у 2024 році на «Крейдову флору», то проїздили через Миколаївку і неподалік виднілися труби Слов'янської ТЕЦ, яка на жаль також вже зруйнована», — говорить письменниця.
«Ніхто крім нас не збереже пам'ять про рідний край»
Нині Ольга працює комунікаційницею та захоплюється генеалогією. Одночасно з цим нещодавно написала есей «Відчуття дому» і не виключає, що наступний роман також буде пов'язаний з її рідним містом.
Письменниця говорить, що для багатьох українців зі сходу їхні рідні міста існують тільки у пам'яті й це вже не відбудовується іншим чином, як лиш у спогадах.
«Всім, хто з Донеччини та з Луганщини, варто пам'ятати, що ніхто крім нас не збереже пам'ять про рідний край. Варто відцифровувати фото, слухати старше покоління, розшукувати свої корені. Метричні книги існують, і це також одне з моїх захоплень. Я розкопую свої корені, щоб переконатися, що мої рідні були українцями і жили на Донеччині. Тільки ми, мешканці сходу, можемо розповісти про свій край і зафіксувати ці спогади», — поділилась вона.
Спостерігати за подальшою діяльністю Ольги Богомаз можна на її сторінці у Facebook та Instagram.
***
Маргарита Борисенко
