Дмитрий Журавлев
Усі думки про Слов'янськ: як 21-річна волонтерка допомагає у прифронтовому місті
Слов'янськ знову, як і вісім років тому, став прифронтовим містом. Сьогодні на його вулицях військових більше, ніж цивільних. У цей час Марія Худеньова, одна з небагатьох волонтерів, що залишилися, допомагає і першим, і другим. Як це відбувається — дізнався «Східний варіант».
Сьогодні Слов'янськ — це місто порожніх вулиць та закритих магазинів.
Переважна більшість жителів поїхала, евакуація продовжується досі.
Соціальна активність підтримується лише міською адміністрацією, а там, куди не можуть дістатися міські соціальні служби, рятують волонтери.
Одна з тих, хто вирішив залишитись у Слов'янську, аби допомагати людям, Марія Худеньова. Попри те, що дівчині лише 21 рік, вона має великий досвід самостійного волонтерства.
З початком російської агресії, оцінивши ризики, вона вирішила не їхати з міста, щоб займатися волонтерською допомогою військовим та цивільним. Адже роботу рієлтора Маша все одно втратила.
«Спочатку це були просто маленькі пакети з допомогою, які я відносила в Червоний хрест. Потім безпосередньо почала допомагати місцевим жителям.
Перші машини з гуманітарним вантажем, у розвантаженні яких я брала участь. Пошуки будь-яких можливих гуманітарних організацій, які могли б допомогти фінансово для закупівлі харчових продуктів. Так само пошуки спорядження та техніки для військових», — розповідає Марія.
Наразі комунікації з гуманітарними організаціями та волонтерами з інших міст налагоджені та робота йде без зупинок.
«З перших великих партій, у березні змогла дістати 200 турнікетів. Сто штук безплатно прислали з-за кордону, а на сто ми зібрали гроші. Зібрали тоді на них 30 тисяч гривень. 20 витратили на закупівлю та доставку, а 10 я віддала до волонтерського центру. Далі був дрон, прилади нічного бачення», — згадує дівчина.
Щодо допомоги мирним жителям, то за сприяння Марії до Слов'янська було доставлено 5 тонн продуктів. Роздавали гігієнічні набори.
«Найближчим часом знову займатимуся роздачею 1000 гігієнічних наборів у Слов'янську, Краматорську та Дружківці. Для лежачих, колясочників, багатодітних сімей», — розповідає дівчина.
Звідки надходить допомога?
Марія розповідає, що переважно вона тримає зв'язок із гуманітарними організаціями, які й направляють вантажі до Слов'янська. А вона займається їх розподілом.
«У Слов'янську мені допомагає простір ініціатив Теплиця, Громадський простір Друкарня, благодійна організація New Way. Найчастіше буває так, що волонтери та громадські організації пропонують допомогу віддалено. Тому що багато хто з них виїхав.
Ось, наприклад, зараз Теплиця пропонує надсилати гуманітарні вантажі, щоб я їх тут зустрічала та розподіляла.
Як варіант вони можуть приїхати на кілька днів для роздачі гуманітарки, і їм потрібна буде допомога», — пояснює Марія.
Гроші на спорядження військовим, на паливо для свого автомобіля Марія збирає через профіль в інстаграм. Хоча уточнює, що стосується гуманітарної допомоги, намагається не концентруватися саме на зборі грошей, а шукає того, хто сам може закупити та доставити необхідне якнайшвидше.
«Буває, що люди звертаються з особистими проханнями. Комусь конкретно відвезти ліки. Або, наприклад, просили допомогти евакуювати кішечку. Ну, такими речами я взагалі не займаюся.
А розвезенням ліків за адресами на прохання родичів я займалася, робила це по кілька разів на день. Але зараз, напевно, відмовлятимуся від цього. Займає багато часу така допомога, а ефективність, охоплення не такі високі, як хотілося б», — пояснює Марія.
На питання, чи буває їй страшно, адже доводиться розвозити гуманітарку не лише містом, а й до віддалених сіл, Марія каже, що звичайно буває. Але страх доводиться переборювати, щоби не здаватися.
«Учора довелося трохи полежати на землі у Святогірську під час обстрілу. Тієї миті мені захотілося швидше виїхати зі Святогірська, але не зі Слов'янська. Нещодавно вранці чула прильоти по Слов'янську. Хотілося б виїхати з квартири, в якій я живу, до якогось приватного будинку. Але думок про те, щоб залишити місто, я не маю. Нещодавно я зробила собі вихідний і з'їздила до Дніпра буквально на один день. Але мені не сподобалося. Думки були постійно про Слов'янськ і те, що ще тут можна зробити», — каже дівчина.
Розмірковуючи про те, що може стати критичною точкою, яка змусить її поїхати, Марія поки не може дати собі відповідь.
«З одного боку, я це можу зробити будь-якої миті. І вже за годину буду за межами області. З іншого боку, я все частіше ловлю себе на думці, що вже не поїду за жодних обставин, вже думаю розбирати валізу з речами. Вірю в те, що у травні закінчиться гостра стадія війни й можна буде зітхнути хоч із невеликою полегкістю», — робить висновок Марія.
Поки що Марія залишається у Слов'янську і продовжує щодня допомагати цивільним та військовим. Для тих, хто хоче приєднатися та допомогти волонтерці, зв'язок тримати можна через профіль Марії в інстаграм.
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
6127
