У якому стані сховища Слов'янська, і де укритися, якщо їх немає поряд

Стрімке скорочення сховищ у Слов'янську

Уперше ідея провести повну ревізію наявних сховищ з'явилася у 2015 році. У лютому 2015 року після перевірки всіх можливих укриттів (включаючи деякі підвали багатоквартирних будинків) міська адміністрація надала список із 69 адрес.

У 2019 році список сховищ Слов'янська скоротився до 53. З них лише 26 вважалися придатними для використання. Вони були розраховані лише на 7855 осіб.

Повний список сховищ з адресами, а в деяких випадках навіть з контактами відповідальних осіб опубліковано на сайті міської ВЦА. Станом на 1 січня 2022 року він дає інформацію про 21 сховище, що розраховані на 4 500 осіб. При тому, що на 2021 рік у Слов'янську проживало 106 972 особи.

Чому за всі ці роки кількість сховищ скоротилася втричі? У Відділі цивільного захисту, мобілізаційної та оборонної роботи Слов'янської ВЦА вказують кілька причин.

Сховища будувалися на підприємствах для укриття робітників. Причому розраховувалися вони не на весь штат, а лише на кількість робітників, що заступають на зміну. 

На сьогодні, за словами співробітників відділу, у Слов'янську зберігся лише одне заводське сховище. Воно знаходиться на території ПрАТ СЗВІ і є найбільшим у місті — розраховане на 1200 осіб. Попри те, що сховище розташоване на приватній території, воно належить Фонду держмайна.

Певну кількість сховищ було розібрано разом з іншими спорудами після того, як колись державні підприємства були викуплені приватними. 

Інша причина — децентралізація. Близько двох десятків сховищ просто перейшли в підпорядкування інших новостворених громад.

Варто зауважити, що вищезазначена 21 захисна споруда — це не всі місця, де люди можуть сховатися від можливих обстрілів. 

На головній сторінці сайту Слов'янської ВЦА опублікована інтерактивна мапа, де вказано 233 адреси з місцями, які можна використовувати як сховища. Нанесені на мапу приміщення зможуть укрити майже 50 тисяч людей. Здебільшого це підвали багатоквартирних будинків. Якщо натиснути на маркер, можна побачити адресу укриття.

Проте повний перелік сховищ — це лише половина питання. Не менш важливим є фактичний стан захисних споруд, їх пристосованість до того, щоб люди, які в них ховатимуться, могли робити це з хоча б мінімальним комфортом. 

Бомбосховища — спадщина радянського минулого

Фактичний стан сховищ не менш важливий, ніж, власне, сама наявність укриттів. Якщо захисна споруда не обладнана за всіма правилами, перебування людей стане неможливим або небезпечним.

Згідно з Кодексом цивільного захисту, місця розташування захисних споруд повинні позначатися табличками або написами із зазначенням напрямку руху до них. 

Біля входу в саму захисну споруду має бути табличка з номером телефону людини, відповідальної за бомбосховище. Адже саме у неї зберігаються ключі.

У самій захисній споруді мають бути засоби для гасіння пожежі, сигналізація.

У всіх захисних спорудах мають бути інженерні мережі, система вентиляції та світло. 

Водночас використання ламп розжарювання та люмінесцентних світильників не допускається. Дозволено лише світлодіодні лампи.

Чи варто говорити про те, наскільки відповідають уцілілі у Слов'янську сховища переліченим критеріям? Абсолютно всі захисні споруди були збудовані у 1950-80-х роках, і з того часу не мали навіть поточного ремонту. Про це говорять співробітники Відділу із цивільного захисту населення Слов'янської ВЦА. 

У Слов'янську захисні споруди частково належать Фонду держмайна, який фінансування на їхній ремонт та обладнання поки що не виділяє. Частково перебувають на балансі навчальних та медичних закладів. Обладнані ще за стандартами СРСР, оснащені нарами, ношами, протигазами та іншим обладнанням радянського виробництва. 

Представлені фото інтер'єрів сховищ зроблено у 2015 році під час ревізії міською владою. І з того часу, за словами співробітників Відділу цивільного захисту, їхній стан не покращав.

Така ж історія і з підвальними приміщеннями. Зазвичай це просто порожні кімнати з рештками меблів, які не пристосовані до довготривалого перебування там людей.

Найскладніше було потрапити до сховищ, що стоять окремо, або до тих, що розташовані в підвалах будинків. Часто мешканці самі не знали, що в їхньому будинку розташоване укриття від обстрілу. Його існування вгадувалося лише за вентиляційними шахтами, що стояли у дворі.

Щодо окремих сховищ, то найчастіше входи в них виглядають не надто приємно, не мають жодних розпізнавальних знаків, не кажучи вже про контактні дані відповідальної людини. 

Як виправити цю ситуацію?

Щодо сховищ, що стоять окремо, то тут звичайним громадянам мало що можна порадити. Особливо у випадках, коли укриття знаходиться у приватній власності. Наприклад, як спорудження у дворі вул. Свободи 5. Воно належить Укртелекому та власник вільний розпоряджатися ним на власний розсуд.

Щодо тих укриттів, які перебувають на балансі комунальних підприємств, то тут на їхній стан можна спробувати вплинути через петиції. Склавши таке звернення, можна домогтися додаткових перевірок, щоб хоча б отримати доступ і дізнатися, у якому стані знаходяться захисні споруди.

У випадку з підвальними приміщеннями існує два шляхи. 

Якщо будинок керується через ОСББ, то мешканці самі повинні утримувати своє укриття. Якщо будинок обслуговується керувальною компанією, то мешканці мають повне право вимагати від компанії утримання підвальних сховищ, хоча б у мінімально придатному для укриття стані. 

Де укритися, якщо немає сховища?

Про те, як оберігати себе під час обстрілів, якщо поряд немає сховища, ми дізналися у військових. 

Як кажуть військовослужбовці, зараз бойові дії можуть розгортатись таким чином, що навіть знання адреси найближчого сховища може не допомогти міському жителю у критичній ситуації.

📌 Шукати укриття в захисній споруді доцільно, якщо вона знаходиться не більше, ніж за п'ять хвилин від вас.  

Два наочні приклади — ракетні обстріли Маріуполя та Краматорська у 2015 році. Все сталося раптово та без попередження. Люди навіть не встигли зреагувати, як усе закінчилося.

Важливо також розуміти, яких видів обстрілів варто побоюватися. Досвід Слов'янська у 2014 році показує, що найчастіше це уламковий обстріл. І гинули ті люди, яких обстріл застав зненацька, або ті, хто замість того, щоб сховатись на місці, намагалися добігти до якогось укриття.

📌 Тому головна рекомендація військових — не намагатися бігти, а постаратися сховатися там, де вас застав обстріл.

📌 Детальні рекомендації, як поводитися під час обстрілів опубліковані на сайті Слов'янської ВЦА. Вони будуть корисними не лише тим, хто живе у багатоповерхівках, а й власникам приватних будинків. Адже «приватники» позбавлені навіть теоретичної можливості користуватися спеціально облаштованими сховищами. Їм доводиться розраховувати тільки на ті споруди, які є у дворі.

ЯКЩО ОБСТРІЛ ЗАСТАВ ВАС НА ВУЛИЦІ

✅ Якщо артилерійський обстріл застав вас на вулиці, негайно лягайте на землю (в канаву, яму), щільно притисніться до якогось виступу: бордюру, клумби, паркану або якоїсь бетонній конструкції, і накрийте голову руками. 

Найчастіше причиною поранення є не пряме влучення снаряда, а результат попадання уламків та вплив вибухової хвилі. Снаряди та міни розриваються у верхньому шарі ґрунту, уламки після підриву розлітаються на висоті 30-50 см над поверхнею землі.

ЯКЩО ОБСТРІЛ ЗАСТАВ ВАС У БУДІВЛІ

✅ Негайно спустіться в підвал. Якщо артилерійський обстріл застав вас у будинку зненацька і не залишилося часу зреагувати, швидко йдіть у ту кімнату, яка знаходиться якомога далі від боку обстрілу.

✅ Лежачи або сидячи, притуліться до несучої стіни, не стійте. Найчастіше уламки потрапляють у приміщення через вікна. 

ЯКЩО ПІД ЧАС ОБСТРІЛУ ВИ ЗНАХОДИТЕСЬ В ТРАНСПОРТІ

(маршрутному таксі, тролейбусі, трамваї)

✅ Попросіть водія зупинити транспортний засіб. Вийдіть із транспортного засобу, відбігайте від дороги, ляжте на землю і закрийте голову руками. 

✅ Якщо вибухи застали вас у дорозі у власному автомобілі — не розраховуйте, що на авто ви зможете швидко втекти від обстрілу. Зупиніться, вийдіть з автомобіля та відбігайте подалі від дороги. Ляжте у кюветі.

Головне, що рекомендують військові та фахівці з цивільного захисту — не розводити паніку, намагатися зберігати холоднокровність і чітко виконувати інструкції.

Детальніше про те, як зібрати “тривожну валізу” дивіться у нашому відеопроєкті «Рішення для Донбасу»: