Формула успіху. Як тренер з настільного тенісу виховує чемпіонів у Сєвєродонецьку

Про важливість підтримки батьків, вплив школи та всебічний розвиток Олександр розповів «Східному Варіанту». 

Від любителя до тренера

Інтерес до настільного тенісу в Олександра виник уже в дорослому віці. Пограти у теніс його запросив друг. 

«Мені сподобалося. Стали періодично приходити грати у ДЮСШ №1. А через рік влаштувався на підробіток сюди ж сторожем. Тренувався і ночами, і у вільний від роботи час. Спостерігав за іншими, вивчав, намагався повторювати за тими, хто сильніший за мене», — згадує він.

У 2004-му році у спортивній школі звільнилася одна зала. Директор ДЮСШ №1 Василь Іванович Кравцов запропонував відкрити секцію настільного тенісу. 

«Це був як гурток з тенісу. Приходили люди абсолютно різної вікової категорії. Тоді тренером можна було працювати без освіти. Я почав тренувати. Я грав з учнями, з ними навчався і сам. Почав більше шукати вправ, став більше навчатися, шукати знання», — каже тренер.

Першими наймолодшими учнями Олександра був Самойлов Вова і Кожем'якін Євген майстри.

«Ці малюки почали займатися у нас у 2005 році. Їм було по 6-7 років. Зараз уже Кожем'якін тут працює тренером», — зазначає Олександр. 

Наразі серед його учнів є майстри спорту.

«Вероніка Матюніна та Софія Шередега — спортсменки, які виграли Європу, світ і потрапили в топ найсильніших спортсменів України та Європи», — доповнює тренер.

Раніше, за його словами, не було міні-кадетських збірних. Для дітей віком до 12 років окремих міжнародних змагань не проводили. 

«Минулого року ввели вікову групу 11, 13 та 15 років. Було ухвалено рішення ввести тренерів і для двох молодших міні-кадетських груп», — пояснює Олександр. 

На конкурсі щорічного вибору тренерів Федерація настільного тенісу України призначила Олександра Мініна тренером міні-кадетської жіночої збірної команди України.   

Наразі для тренерської діяльності потрібна відповідна вища освіта. Тому Олександр вступив до Луганського національного університету імені Тараса Шевченка, в якому вже закінчує навчання.

Сучасна зала з нуля

Олександр розповів, що на початку існування секції настільного тенісу у спортивному залі не було столів, належного освітлення та інвентарю. 

«Для проведення тренувань нічого не було. Перші 5 років тренувалися на тенісних столах, які зробили самі зі звичайного ДСП», — згадує житель Сєвєродонецька. 

За його словами, є багато любителів, які підключаються та допомагають. 

Зараз у залі нові тенісні столи, професійний лінолеум для настільного тенісу, нові вікна та якісне освітлення. 

«Таких залів, як у нас, в Україні більше немає. Є просто великі, але покриття таких столів, банерів, стільки інвентарю — такого немає», — зазначає Олександр. 

Тепер до КДЮСШ №11 приїжджають тренуватися та змагатися найсильніші спортсменки з інших міст. Такі змагання дають змогу набрати свої очки.

«Якщо раніше збори проводилися двічі на рік, і нас взагалі не брали на збори, то зараз уже для міні-кадетської збірної ми провели тричі збори тут, у нас у Сєвєродонецьку», — каже тренер збірної. 

Директор КДЮСШ №1 Едуард Чеботарьов, за словами Олександра, завжди активно бере участь у житті школи, всіляко допомагає спортсменам. 

“«Директор завжди відстоює наших спортсменів, дбає про нас. Він завжди шукає як відремонтувати, як допомогти. Нам із ним пощастило», — доповнює він.

Батьки та діти. Школа та/або спорт

Олександр розповів, що робота тренера полягає не лише у навчанні та комунікаціях з дітьми. 50% роботи — це спілкування з батьками. 

«Коли дитина досягає певного рівня, їй потрібно більше уваги, потрібно збільшувати кількість тренувань, додавати ранкові, додавати збори, виїзні змагання. І тут розпочинається дискомфорт у батьків. І насамперед це через школу», — ділиться з нами тренер. 

Він поділився, що ситуації, коли дитина після тижневого виїзду на змагання замість підтримки отримує найнижчий бал, трапляються дуже часто.

«Батьки у шоці. Дитина теж засмучена: “На мене тут усім начхати”. Виходить, що вчитель давить і на дитину, і на батьків. У результаті більшість батьків здається», — нарікає Олександр. 

Через тиск дитина починає пропускати тренування.

«Є батьки, які кажуть: "От будеш добре вчитися — ходитимеш на теніс”. Але в наш час це тяжко. Діти мають багато спокус, щоб не робити. Той самий телефон, інтернет. Діти просто не витримують», — доповнює тренер. 

За його словами, багато талановитих дітей кидають теніс через навчання. 

«І будучи вже дорослими, ці люди кидають усі свої роботи і йдуть заробляти тим, що вони кинули в дитинстві. Тому що це їм справді подобається. Плюс ще за це платять. Але ці діти могли бути ще кращими. Хоча тоді батьки вирішили закінчити тренування», — каже Олександр. 

Тренер намагається відстоювати дітей, переконувати не лише батьків, а й вчителів у тому, як важливо підтримати дитину.

“Учителя говорят, что их задача — провести урок. Но учитель — это не инструктор. Учитель — это «Вчителі кажуть, що їхнє завдання – провести урок. Але вчитель – це не інструктор. Вчитель — це педагог. А завдання педагога — виховувати, знаходити, чим захоплюється дитина, підтримувати її розвиток у цьому напрямі, відчувати моральний стан, у якому вона знаходиться», — упевнений він. 

Олександр вважає, що у разі правильного підходу вчителів та тренера, без опору один одному, може сформуватися гарний результат та середовище для дитини. 

«Коли працює все разом, вчитель зацікавлює, на тренуваннях не монотонно, вдома підтримують батьки, то так виходять успішні діти, успішні люди. Просто дитина звикла досягати. Вона думає: “Я знаю, що в мене все вдасться. Неважливо вмію я чи не вмію. Я можу навчитися всього”», — каже житель Сєвєродонецька.

Преимущества тенниса иПереваги тенісу та всебічний розвиток

Тренер розповів, що настільний теніс гарно тренує мислення. Тут так само, як у шахах, треба замислювати багато ходів. 

«Просто у шахах є час подумати. Тут немає. Також теніс дуже складний технічно. У тенісі має бути хороша координація, швидкі пересування», — уточнює він.

Олександр упевнений, що дітям дуже важливо розвиватись різнобічно.

«Монотонність дітей губить. Їм треба займатись різними видами спорту. У нашій школі ми відвідуємо уроки скелелазіння та легкої атлетики. Також періодично відвідуємо тренування з рукопашного бою у 24-му училищі», — каже тренер.

Тренування з рукопашного бою викладає Сергій Солод. Олександр поділився, що у юності ходив займатися саме до цього тренера.

«Він мене настільки зарядив. Його тренування проходили та проходять з інтересом та натхненням. Було стільки різноманітності. Думаю, це якось відбилося на мені», — згадує він. 

Тренер упевнений, що в дружній атмосфері дітям легше перебороти страх висоти, страх болю, страх невдачі. 

«Ми разом дивимося мотиваційні відео, відео про харчування, психологію. Я намагаюся повністю використати можливості 21 століття», — каже Олександр.

Серед інвентаря тепер є й електронні тренажери. Ними можна керувати за допомогою програми на телефоні. Датчики видають звук, змінюють колір, пронумеровані. Там є і липучка, і магніт. 

«Наприклад, завдання знайти швидко 5 кольорів. Перемішали, знову знайти. Завдання різноманітні. І із ними можна провести тест. Не знаючи, який спортсмен, ти можеш сказати, наскільки він добре гратиме у настільний теніс. Завдання з датчиками показують рівень швидкості ухвалення рішення. В Україні цього не було. Я почав викладати наші відео. Коли до нас приїжджають тренуватись, я показую, пояснюю», — каже Олександр. 

Олександр створює багато відео- та фотоконтенту, веде прямі ефіри. Це дозволяє показати любителям тенісу як процес тренування, так і результати старань дітей. Шанувальників настільного тенісу стає дедалі більше.

«Вибирайте те, що любите»

Тренер міні-кадетської збірної України впевнений, що загальної формулу спілкування з дітьми немає. До кожної дитини потрібен свій підхід. 

«Кожна дитина унікальна. Я шукаю книги та відео зі спортивної освіти та психології, як працювати з дітьми. Відразу ж намагаюся застосувати нову інформацію, враховуючи фізіологію кожної дитини. Даю вправу, дивлюся на результат. Ми з дітьми допомагаємо та доповнюємо один одного», — каже він.

Олександр пояснює, що є здібні діти, у яких одразу все виходить досить непогано. В них добре підходить мислення, спритність, відчуття м'яча. Вони змалку можуть контролювати своє тіло. Є учні, які не мають таких даних, але вони дуже старанні. Зрештою діти виходять на один рівень. Але всьому свій час. 

«Кожна риса досягається з часом. На тренуванні дитина дорослішає та намагається тягнутися за всіма. Зараз спорт — це напрямок, у якому діти залишаються усвідомленими: вони вчаться досягати», — вважає тренер. 

Будь-який спорт виховує у дитині відповідальність та самоорганізованість. Є й інші переваги. Якщо говорити про настільний теніс, заняття плідно впливають на розумову діяльність, швидкість реакції, сприяють успішності дитини, кращим математичним здібностям. Але важливо вибирати напрямок до душі.

«Мені подобається моя робота. Я ніколи не втомлююся тут морально. Раніше я на роботах не затримувався, бо ставало нецікаво. Навіть якщо робота прибуткова, але монотонна, вона на мене тисне. Мене це вимотує. А тут постійно щось нове. Я в цьому зростаю. І що складніше, то краще. Я почав працювати без освіти, тому щодня я займаюся самоосвітою, мені це цікаво. Я і дітей навчаю: “Вибирайте те, що ви любите. Тоді ви в цьому вдосконалюватиметеся”. Справа навіть не у тенісі. Моє завдання, щоб діти могли досягати всього, чого хочуть, у своєму житті, щоб їм далі було легко», — ділиться з нами Олександр.

Олександр розповів, що зі збірною їдуть до Франції та Бельгії на міжнародний здвоєний турнір. 

«Їде 6 дівчаток, із них 2 наші. Одна грає у категорії до 11 років, інша — до 15 років», — каже він.

Якщо Ваша дитина бажає записатися в секцію настільного тенісу, з Олександром можна зв'язатися через Фейсбук або Інстаграм.

Бажаємо удачі нашим спортсменам та чекаємо їх з гарними новинами!