UA
RU UA
25 Вересня 2020, 22:58
40928
Танцювальна династія Овчинникових: від підпільних турнірів до міжнародного рівня
Історія

Танцювальна династія Овчинникових: від підпільних турнірів до міжнародного рівня

Історія «Грації» зародилася тоді, коли бальні танці тільки починали звільнятися від гніту цензурних заборон. Сьогодні ж — це танцювальна гордість Слов'янська, яка отримала світову популярність. Перші підпільні заняття і турніри, перші поїздки за кордон і спільні бутерброди з кабачковою ікрою в автобусі... Як створювалася легенда — дізнався ВВ

Сьогодні центр танцю «Грація» відомий не тільки на Донбасі та в Україні. Його танцюристи завойовували найвищі нагороди на найбільш рейтингових турнірах планети. І своїм створенням знаменитий центр зобов'язаний родині зі Слов'янська, яка ось уже кілька поколінь розвиває танцювальне мистецтво.

Як танці стали сімейною справою, перші кроки, складності та перемоги — яскравими моментами та планами на майбутнє поділився керівник Центру «Грація» Олексій Овчинников.

Грація 1980-90-хх

Засновницею танцювального клубу «Грація» була мама Олексія — Галина Овчинникова, яка займалася різними напрямками в танцювальному мистецтві. 

На момент створення клубу, на початку 1980-х, набули популярності бальні танці, і Галина, спільно зі своїм колегою, організувала такий клуб.

Галина Овчинникова с воспитанниками
Галина Овчинникова з вихованцями. Фото Олексія Овчинникова

Потрібно сказати, що відкриття такого клубу було справою новаторською, оскільки ще в 1970-х роках бальні танці були під забороною, а конкурси з них  проводилися підпільно.

Змагання маскувалися під звичайні виступи, що містили три програми: європейська (вальс, танго), латиноамериканська (румба, джайв, пасадобль) і радянська — танці під назвою «Сударушка». І суть в тому, що ти не міг виступати на турнірі, якщо ти не танцював радянську програму.

Танцевальная династия Овчинниковых: от подпольных турниров к международному уровню
Виступ "Грації"

Без радянської програми до турніру не допускали, оскільки дві інші категорії вважалися «буржуазними» і танцювати лише їх «було ідеологічно неправильно».

Були в той час навіть абсолютно підпільні турніри, які проводилися вночі та при закритих дверях. Залишається тільки здогадуватися з якими складнощами стикалися організатори таких турнірів, адже тоді про сучасні засоби комунікації годі було й мріяти. У 1980-х, коли в країні почалися процеси перебудови та гласності, цензура ослабла і бальні танці були легалізовані.

Галина Овчинникова з сином Олексієм. Фото Олексія Овчинникова

Відзначимо, що в 80-х роках бальні танці для України були чимось новим, і з 1983 року «Грація» в Слов'янську стала своєрідним мейнстримом регіону. Спочатку центр танцю розміщувався в колишньому ДК Карла Маркса (на вулиці Світлодарській — авт.). Приблизно в 1986 році клуб перебрався до ДК ім. Леніна, де в залі для танців тоді ще навіть не було паркету. Після того як поклали паркет, заняття почалися.

Як сприймалася «Грація» тоді звичайними жителями міста, зокрема молоддю? Перш за все, як центр якогось постійно розвитку, щось таке, що було вище всіх культурних процесів, які тоді відбувалися в Слов'янську. Професіоналізм, рівень гідний «закордону». Легка заздрість поїздкам за кордон і культурному зростанню. Навіть певний елітаризм.

Центр динамічно розвивався, і в 1989 році «Грації» було присвоєно статус зразкового ансамблю бального танцю. У цей час Україна вийшла на високий рівень бальних танців серед дітей, і танцюристи зі Слов'янська зіграли значну роль в цьому прориві.

За мамою хвостиком

З цілком зрозумілих причин, з перших днів заснування клубу його постійним відвідувачем став наш оповідач.

«Спочатку я ходив за мамою хвостиком, займався в ДК Карла Маркса, потім в ДК Леніна. Їздили в літні табори, де вона проводила конкурси з бальних танців серед тих дітей, які там займалися. Кілька разів були в “Артеку”. Нас весь час запрошували на зміни, пов'язані чи то зі святкуванням дня народження табору, то чи з якимись ще подібними святами. Тобто ми туди їздили не просто відпочивати, а брати участь у всіх цих заходах — це була основна мета поїздки», — розповідає Овчинников.

Танцевальная династия Овчинниковых: от подпольных турниров к международному уровню
Фото Олексія Овчинникова

Зберігся дитячий спогад, як ми їдемо в автобусі, намазуємо на хліб кабачкову ікру і передаємо один одному від перших місць на останні

«Потім почалися поїздки в інші міста — Москву, Сухумі, Таганрог. Пам'ятаю, що ми завжди брали їжу з собою, тому що в магазинах її купити було фізично неможливо. А коли їхали за кордон, наприклад до Чехії, то їжу брали через бідність, тому що там не могли дозволити собі нічого купити», — ділиться Олексій.

Танцевальная династия Овчинниковых: от подпольных турниров к международному уровню
Фото Олексія Овчинникова

Як зізнався Олексій, в той час він ще не знав, що все його подальше життя буде пов'язане з танцями.

«Років до 12-14 я просто ненавидів танці. Пам'ятаю момент, коли я бігав у дворі, грав у футбол, а мама мене кликала “Льоша, йдемо на танці”, а я удавав, що не чую. Потім стався якийсь перелом, може результати у мене з'явилися, не можу зараз точно згадати причину. Але в підсумку зараз я не можу уявити життя без танців», — згадує керівник «Грації».

Танцевальная династия Овчинниковых: от подпольных турниров к международному уровню
Микита Овчинников. Фото Олексія Овчинникова

У сина сталося приблизно так само, як і у мене. То займався, то ні, але в результаті прийшов до танців

Примітно, що аналогічні етапи пройшов і син Олексія Овчинникова Микита, якого теж з 3-х років змушували займатися танцями. Через кілька років хлопець захопився боксом і перервав заняття танцями. Зараз йому 14 років, він знову танцює і старанно працює над собою, щоб підвищити майстерність. 

Танцевальная династия Овчинниковых: от подпольных турниров к международному уровню
Микита і Олексій Овчинникова

«Сина теж примушували займатися танцями перший час. Перший раз ми привели, потім зробили перерву. З третього разу почав танцювати. Спочатку він без особливого інтересу ходив займатися. Перервав заняття. Зараз же такий момент, що він сам хоче танцювати, працювати над собою. У нього вийшло приблизно так само, як і у мене. То займався, то ні, але в результаті прийшов до танців», — розповідає Олексій.

За залізною завісою

На початку 1990-х танцюристи «Грації» стали призерами дуже крутого турніру, який називався Alassio Open і проходив в курортному містечку в Італії.

Вихованці клубу Галини Овчинникової вийшли там у фінал, і це було дуже велике досягнення для «Грації».

«Це була моя перша поїздка за кордон, і це був для мене просто культурний шок. Я побачив, як реально люди живуть поза СРСР, і відчув рівень наших злиднів. У мене тоді було всього 14 доларів. На 10 я купив шорти й на чотири ще якусь дрібницю. Це все, що я міг собі тоді дозволити», — згадує Олексій.

Танцевальная династия Овчинниковых: от подпольных турниров к международному уровню
Фото Олексія Овчинникова

Крім Італії, «Грація» кілька разів їздила на турніри до Польщі та Чехії, активно брала участь в змаганнях на пострадянському просторі.

За словами Олексія, з кожної поїздки Галина Овчинникова привозила нові матеріали для навчання, найчастіше на відеокасетах. У 1990-х це працювало так: хтось діставав касету із записом закордонного турніру, а потім її тиражували та розповсюджували. Найчастіше такі записи з'являлися в Балтиці, звідки через Москву і Донецьк потрапляли безпосередньо до Слов'янська.

До кінця 90-х Україна вийшла на високий рівень бальних танців серед дітей. В цілому, за рівнем танців Україна зараз у світовій трійці

«Записані танці розбиралися вже на місці, але це не завжди добре спрацьовувало, адже одна справа побачити як танцюють, інше — правильно повторити просто по відео. Були моменти, коли просто неправильно вчили, тому що не було особистого спілкування з тренерами. Але поступово ситуація змінювалася, з'явилися ті, хто міг їздити вчитися за кордон, а потім вчити тут. І приблизно до кінця 90-х Україна вийшла на високий рівень бальних танців серед дітей. В цілому, за рівнем танців Україна зараз у світовій трійці», — говорить наш оповідач.

Продовжив родинну справу

До керівництва клубом Олексій Овчинников приєднався у 2004 році, коли у його мами почалися проблеми зі здоров'ям. У 2005-му, після того, як Галини не стало, він очолив «Грацію».

«Приблизно в цей час у нас виникла проблема з приміщенням. Уже змінився власник ДК Леніна (він став власністю облгазу), і почалися підвищення орендної плати. У нас не вистачало коштів на зарплату тренерам і на оренду. І тоді нічого не залишалося, як йти в комерційну площину, рости, шукати й будувати нові студії», — згадує керівник клубу.

До 2014 року «Грація» проводила заняття в п'яти залах, в яких навчалися танців 500 осіб.

Після окупації Слов'янська ця кількість скоротилася вдвічі.

"Грація" у 2014 році

На момент окупації міста у нас займалося 500 осіб в п'яти залах. Після окупації учні «Грації» налічували 200-250 осіб. Маса учнів поїхала. Ситуація складалася напружено.

«Я виїхав зі Слов'янська 3 липня (за два дні до кінця окупації — авт.). Була така мета: почекати до першого липня, і якщо ситуація продовжиться, то шукати роботу для себе і для тренерів поза Донецькою областю. Поїхав до Києва, провів кілька зустрічей. Домовилися, що будемо робити в столиці турнір. Потім поїхав до Білої церкви до своєї учениці з думками, можливо, там відкрити студію.

Ситуація була незрозуміла, але сидіти та нічого не робити теж було неможливо. І тут мені зателефонувала бабуся, яка залишалася в Слов'янську. Каже, що хоче поїхати до родичів можливо навіть в Росію. Я вирішив відразу ж повертатися до Слов'янська. Забрав бабусю, але тут вже Слов'янськ звільнили та ми повернулися», — розповідає Олексій.

Танцевальная династия Овчинниковых: от подпольных турниров к международному уровню
Фото Олексія Овчинникова

Як згадує наш оповідач, розруха, що панує в місті, багатьох деморалізувала, і він багато разів задавав собі питання — виїхати або залишатися, щоб спробувати відновити втрачене і надолужити згаяне.

Врешті він зупинився на другому варіанті. Коли стало зрозуміло, що колишнє приміщення в ДК Леніна ще довго буде недоступно, «Грація» почала відкривати нові студії в інших орендованих приміщеннях.

У мене дуже багато людей запитувало, ти залишаєшся чи ні? Я бачив, що почасти від моєї відповіді залежало їхнє рішення — будуть вони залишатися і знову відкривати свій бізнес чи ні. У мене міцна емоційна прив'язка до Слов'янська. Через маму, через «Грацію». Це дітище, яке так просто кинути не можна

«Крім відновлення студії, ми вирішили зробити турнір. Рішення було складне, тому що кожного дня зведення з фронту про бойові дії, про те, що гинуть люди. І я розумів, що з Харкова і Києва сюди не приїдуть тому, що просто люди бояться. Але ми турнір провели, попри підвішену ситуацію», — розповідає Олексій.

Алексей Овчинников с воспитанниками
Олексій Овчинников з вихованцями

Олексій зазначає, що організація того заходу багато в чому змінила його світогляд.

«Був складний момент, коли ми шукали спонсорів для заходу. Пам'ятаю, як дзвонив і хвилювався під час першої розмови. Потім подумав — ми робимо круту подію, до нас приїжджають чемпіони світу, нас кілька тисяч осіб. Таких подій взагалі в регіоні більше немає. Чому ми взагалі просимо. По суті, ми й безкоштовно могли б провести.

Але практика показує, що підтримка все ж потрібна, щоб коштом фінансів підняти рівень заходу, щоб створити “подушку безпеки”. В результаті з'явилося співробітництво, при якому обидві сторони отримують користь, тобто ми даємо бізнесу можливість взяти участь в унікальній події», — пояснив керівник «Грації».

"Грація" — один з найбільших танцювальних центрів в Україні

З 2014 року і до початку карантину кількість вихованців «Грації» збільшилася з 250 до 1000 осіб, а філії клубу відкрилися в Дружківці, Краматорську та Святогірську. В останньому місті, до речі, проходить традиційний турнір Кубок Святогір'я пам'яті Галини Овчинникової.

«Зараз ми робимо шість турнірів з бальних танців, три фестивалі із сучасних естрадних танців, крім того, проводимо купу вечірок, майстер-класів та інших подій. Серед наших випускників є ті, хто працює і в сусідніх містах, в Краматорську, в Києві, в Одесі. Буквально недавно шість осіб стали майстрами спорту. Зараз ще готуються кілька танцівників у віці 14-15 років», — ділиться досягненнями Олексій.

На заняттях учні не тільки отримують задоволення від життя і танцю, а набувають лідерських навичок та вчаться справлятися зі складними ситуаціями, зі своїми страхами та комплексами. Результатом є безліч нагород на змаганнях: від дитячих обласних подій, до міжнародних турнірів.

Ми пишаємося своїми учнями. У клубі маса кандидатів в майстри спорту і розрядників, а також фіналістів та призерів Чемпіонату та Кубка України!

Наступне завдання центру — сформувати в Слов'янську танцювальний кластер. Створити ком'юніті танцювальних колективів, які будуть між собою конкурувати, і в результаті рости.

«Це класна штука, купа енергії, яка підстьобує. Крім того, ми плануємо розвиватися в Краматорську, створювати студії танців для дорослого населення, адже це знову стає популярним. Раніше був час, коли всі відпочивали в нічних клубах, потім масово ходили до фітнес-залів, потім люди взагалі почали йти в себе. Але зараз цей період закінчується і багато хто приходить до того, що танцювати — модно і круто», — говорить Олексій.

Танцевальная династия Овчинниковых: от подпольных турниров к международному уровню
Фото Олексія Овчинникова

«Грація» — ще й один з найбільших організаторів танцювальних подій в Україні

Понад 15000 спортсменів, глядачів щороку стають гостями турнірів, фестивалів, концертів та вечірок, які центр танцю проводить не тільки в Донецькій області, а й Києві.

«У складі суддівської колегії на наших подіях побували зірки танцю світового рівня з Англії, Німеччини, Франції, Данії, Азербайджану, Польщі, США, Єгипту, Білорусі та Молдови», — діляться в «Грації».

Також гостями наших подій ставали зірки шоу-бізнесу серед яких судді ТБ проєктів «Танцюють всі» Влад Яма та Олексій Литвинов

Як записатися на уроки?

Зараз «Грація» — це 10 танцювальних залів у чотирьох містах, 1000 вихованців, для яких працюють 30 викладачів.

Тут займаються вже і сучасними, і східними танцями, також проходять заняття з різних фітнес дисциплін для вікових груп від 3 до 80 років.

 «Так! Так! Так! У нас танцюють всі! Сім'ями та навіть поколіннями! Багато наших учнів уже виросли та призводять до нас своїх дітей і навіть онуків!», — уточнюють в «Грації».

  • У Слов'янську записатися на заняття можна за адресою вул. Центральна 39 (будинок побуту 4 поверх)
  • У Дружківці — вул. Космонавтів 20/Орбіта
  • У Святогірську — Пансіонат «Святі гори»
  • У Краматорську — вул. Василя Стуса

А для новачків є можливість пройти пробне безкоштовне заняття. Для цього потрібно подати заявку на сайті центру.

Дмитро Журавльов, Марія Богач, Східний варіант. Фото Олексія Овчинникова

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Життя в окупації

Сміттєвий колапс та повна антисанітарія. Як росіяни вчиняють черговий злочин проти екології та населення на сході України

Історія

"Мово рідна, слово рідне": як на Донецькому обласному радіо 20 років тому популяризували українську мову

Вікно Відновлення

На території Донеччини планують встановити модульні тимчасові будинки: що відомо

Що відбувається

Порожні скриньки та багаторазове "голосування": як росіяни сфабрикували результати псевдовиборів на сході України

Вікно Відновлення

Отримати роботу та відбудувати регіон: як на Донеччині працює програма "Армія відновлення"

Історія

"Солдати рф били мене кийками": маріуполець поділився спогадами про злочини росіян у блокадному місті

Історія

"Хочу допомагати їм знайти себе": активістка з Донецька про початок окупації та розвиток дітей зі сходу України

Антифейк

"Державний переворот" та "напади націоналістів на проросійських мітингувальників": про що брехала росія у 2014 році про події в Україні

29 Березня П’ятниця
13:50

Зеленський назвав 5 основних пунктів оновленої роботи Ради національної безпеки і оборони України

13:16

Анонс У Києві відбудеться форум для внутрішньо переміщених підприємиць "Всупереч війні. Жіноча сила Луганщини"

11:51

Сьогодні у Києві відкриють виставку про зруйновані російськими окупантами вітражі Маріуполя

11:45

В Україну повернули тіла полеглих на Донеччині та Луганщині оборонців

11:25

Програма єОселя може стати доступнішою для ВПО з Маріуполя

10:59

Цьогоріч вже понад 1,1 млн гривень допомоги виплачено захисникам України з Рубіжного

10:45

За два дні жителі Донеччини отримали 14 000 кілограмів гуманітарної допомоги

10:26

У Слов’янську скасовують оренду для підприємців, які працюють у приміщеннях комунальної власності

09:59

Евакуація З Донеччини евакуювали ще 29 дітей

09:24

На Донеччині внаслідок ворожих обстрілів загинула жінка і 3 мирних жителів зазнали поранень

09:20

На окупованій Луганщині загарбники привласнюватимуть порожні квартири

08:50

Біля Білогорівки на Луганщині відбито чергову навалу росіян

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: