Знайти ресурс рухатись далі: як сєвєродончанка запустила продаж прикрас з натурального каміння

Три тижні у Сєвєродонецьку

На початок своєї справи Наталю надихнуло материнство. Все почалось зі створення гризунців для малят. Одного разу сину Наталі подарували такий і жінка подумала, що може самостійно створювати подібні гризунці для дітей та продавати їх. Оскільки вона була у декретній відпустці та хотіла почати працювати з дому, то така ідея для власної справи цілком підходила їй.

“Вирішила спробувати, хоча було так страшно, бо з дитинства батьки завжди казали, що бізнес — це щось таке нечесне, там не про людей, зараз не заробиш на цьому. Але чоловік підтримав мене, декретні виплати вклала у цю справу і почала запускати свою справу та продавати дитячі товари”, — розповідає Наталя.

Наталя створювала іменні гризунці, тримачі для пустушок, для брязкалець, силіконовий посуд, нагрудники з кишенями, брязкальця, шуршалочки на букових кільцях. Також доповнювала свої вироби різною фурнітурою, залежно від побажань покупця.

“В першу чергу всі йшли за іменним гризунцем. Там можна самому вибрати дизайн, ім'я написати, вибрати букви та шрифт. Зазвичай це притягує. Потім хочеться чимось доповнити та часто обирали фотопелюшки, де кожен місяць підписано і можна фотографувати дитину і відмічати, скільки їй місяців. На народження дитини це були дуже популярні подарунки”, — згадує Наталя Тимошенко.

Своєю справою вона займалась рік, за цей час назбирала хорошу базу клієнтів, активно рекламувала свою продукцію. А на новорічні свята перед повномасштабним вторгненням мала багато замовлень, люди купували в неї речі на подарунки дітям.

Але 24 лютого все змінилось. Разом з сім’єю Наталя пробула в Сєвєродонецьку три тижні. Спершу переховувались в бомбосховищі дитячого інтернату, але згодом звідти вигнали людей через те, що дітей вивезли. Потім переховувались у підвалі школи. Там пробули приблизно два тижні, час від часу йшли додому по їжу і повертались назад у підвал. Потім тут виключилась електрика, без неї сім’я прожила ще декілька днів, пізніше свекор вивіз їх в інших район, де ще було світло. 

Вже звідти сім’я вирішила евакуюватись із міста. Чоловік Наталі тоді пішов додому, щоб забрати речі, але через щільні обстріли це не вдалось зробити. Тож речі, в тому числі і вся фурнітура та матеріали для створення дитячої продукції, залишились в Сєвєродонецьку. 

Через родичів пізніше вдалось передати одну сумку з фурнітурою для дитячих речей, все решта залишилось у квартирі в Сєвєродонецьку. Пізніше в Києві жінка потроху почала знову займатись цією справою та створювати дитячі речі.

Знову нова справа

Після приїзду до Києва Наталя волонтерила в гуманітарних штабах, згодом повернулась на попередню роботу і працювала дистанційно. Через деякий час на роботі сказали, що потрібно переїжджати в Дніпро, щоб працювати там. Наталя з сім’єю вже почали жити в Києві, тож не хотіли переїжджати, й жінка звільнилась. Тоді почала шукати роботу через центр зайнятості, але там пропонували роботу з низькою зарплатою.

“Просто вже морально було важко. Я сама не справлялася. І треба ж було ще підтримувати дітей і виховувати їх, тому звернулася до консультації психолога, це було безкоштовно. Я походила і помогло, трошки з'явився ресурс рухатись далі”, — каже Наталя.

Після цього Наталя почала шукати та проходити різні навчання та курси для жінок з підприємництва. Жінка згадує, що це її дуже надихнуло, адже там жінки ділились своїми історіями і підтримували одна одну. Так почали з’являтись сили та натхнення думати над створенням чогось нового.

Новою справою для Наталі стало створення прикрас із натурального каміння та бісеру. Жінці скинули анкету, де потрібно було описати свою ідею для бізнесу. Жінка тиждень вивчала, що саме їй потрібно для цієї справи, яка фурнітура, з чого можна робити їх, які прикраси можна створювати. Після цього описала все в цій анкеті та надіслала її. Каже, що не думала, що її ідею затвердять і вона буде успішною. Але згодом прийшла відповідь і ідею Наталі вирішили підтримати.

Тоді Наталя почала активно працювати над запуском власної справи, паралельно ще влаштувалась на дистанційну роботу. Через те, що займалась багато чим та багато працювала, у неї почалось вигорання. Пізніше жінка пройшла на ретрит від фонду Маші Єфросиніної “Незламна мама” і на три тижні поїхала на захід України, де разом зі спеціалістами працювала над покращенням ментального стану та відпочивала.

Також Наталя взяла участь у форумі “Всупереч війні. Жіноча сила Луганщини”. Там познайомилась з іншими підприємницями з Луганщини та розповіла про свій бізнес. Каже, що дуже цінно зустрітись зі своїми землячками, адже вони розуміють тебе краще і їм не потрібно пояснювати багато речей. Там прослухала лекції про підприємництво і презентувала свої вироби. Також жінка почала представляти свої прикраси на ярмарках і це зацікавило людей. З’явились нові покупці, про прикраси жінки почало дізнаватись все більше і більше людей.

Свої вироби Наталя виробляє самостійно, також займається веденням сторінки бізнесу, рекламою та комунікаціями. У планах жінка хоче зробити дохід від справи фіксованим та стабільним, щоб з хобі це переросло у постійний прибуток, яким може забезпечувати себе та дітей. 

Цією справою Наталя займається вже пів року і постійно працює над покращенням ведення власної справи, проходить різні навчання для підприємниць. Каже, що одного разу вона вже втратила дім та все, що було придбане за роки. А знання — це те, що втратити неможливо і це мотивує її працювати далі. До того ж жінка продовжує займатись створенням дитячих товарів, адже досі любить цю справу.

Як замовити?

Переглянути прикраси можна на цій інстаграм-сторінці.

Переглянути дитячі товари можна тут.

***