Сергій Гармаш: досьє українського журналіста та активіста з Донеччини

Східний Варіант поспілкувався із Сергієм Гармашем та зібрав основні факти з його життя. Далі у матеріалі детальніше про освіту та трудову діяльність журналіста. 

Освіта

Сергій Гармаш народився 27 лютого 1974 року в Єнакієвому Донецької області.

«Навчався у звичайній середній школі. З дитинства  знав, що буду або адвокатом, або журналістом. Завжди цікавив вплив слова на людину. Дуже поталанило з вчителями. Взагалі мені в житті щастить на людей», — ділиться Сергій Гармаш зі Східним Варіантом.

Юність припала на часи перебудови. Того часу Сергія обрали комсоргом школи. Він пригадує:

«Одне з перших рішень — позбавив можливості партійної організації школи, тобто вчителів, бути присутніми на засіданнях комсомольської організації, позбавив компартію «керівної ролі». Здійнявся страшний скандал. З Донецька приїжджав секретар обкому комсомолу. З комсоргів мене тоді зняли, але ті комсомольські збори, де це відбувалось, перетворились скоріше на акт моєї підтримки, ніж обструкції». 

Відразу після школи вступив до профтехучилища в Юнокомунарівську (населений пункт на Донеччині). Там здобув шахтарську спеціальність — «Підземний електрослюсар». 

У 1997 році закінчив Інститут журналістики Київського Національного Університету ім. Т.Г. Шевченка за спеціальністю «Журналістика».

Трудова діяльність

На початку трудової діяльності кілька місяців працював на шахті, потім служив у прикордонних військах. 

Згодом пішов в журналістику — з 1991 по 1993 рік працював кореспондентом Єнакіївської незалежної газети «Панорама». Потім протягом трьох років був відповідальним редактором на місцевому радіо. Як розповідає Сергій, його звільнили після невдалого першоквітневого жарту, коли він «переоцінив почуття гумору слухачів». 

У 1996 році влаштувався кореспондентом радіо «Свобода» у Донецькій області, де працював до 2004 року. Тим часом продовжував навчатися заочно у Києві. Згодом у 2001 став кореспондентом агенції «Інтерфакс-Україна». Тут пропрацював близько двох років.

У липні 2001 року у Слов'янську сталося жорстоке вбивство керівника  телерадіокомпанії «Тор» Ігоря Олександрова. Сергій Гармаш надрукував у інформаційно-аналітичному тижневику «Дзеркало тижня» журналістське розслідування цієї справи зі звинуваченням у причетності до злочину керівництва правоохоронних органів Донецької області. 

«Резонанс від публікації викликав реакцію тодішнього президента Кучми, який побачив у черговому (після Гонгадзе) вбивстві журналіста, провокацію громадянської війни», — пригадує Сергій.

За серію цих статей Гармашеві було присуджено премію імені українського дисидента-правозахисника Валерія Марченка «За найкращу публікацію на правозахисну тему».

У серпні 2002 року журналісти Донеччини створили громадську організацію «Центр досліджень соціальних перспектив Донбасу», яку очолив Сергій Гармаш. На момент державної реєстрації Центр об'єднував 12 журналістів, що працювали у Донецьку і Донецькій області. 

У листопаді того ж року зусиллями членів цього Центру було створено інтернет-видання «ОстроВ», яке стало одним з перших незалежних інтернет-проєктів на Донеччині із соціально-політичною спрямованістю. Видання спеціалізується на висвітленні та аналізі ситуації в Донецькій та Луганській областях. Головним редактором видання став Сергій Гармаш, де працює дотепер.

У 2004 році, згідно з опитуванням аналітичного центру «Демократичні ініціативи», Сергій увійшов до двадцятки найавторитетніших журналістів.

Після 2014 року

З перших днів початку російського вторгнення на сході України у 2014 український Донбас проявив громадянський опір російській окупації. Під час Революції гідності координаційним центром спротиву у Донецьку став «Комітет патріотичних сил Донбасу» (КПСД), організатором якого був Сергій Гармаш разом з іншими активістами. Він же став координатором цього комітету.

Коли окупаційні сили почали захоплювати адміністративні будівлі, активісти комітету потайки розфарбовували різні обʼєкти в жовто-сині кольори та розвішували українські прапори.

«Ми розвішували українські прапори. Тоді, в тих умовах, коли на нас фактично полювали, це був рішучий крок. Ми робили це вночі як партизани, — пригадує Сергій, — «У відмінності від сепаратистів ми не займалися тероризмом, ми не вбивали людей, а просто показували свою позицію».

Також КПСД видавав газету, проводив соцопитування, та організовував мітинги.

«18 квітня відбувся проукраїнський мітинг, який мав продемонструвати світу українські настрої в Донецьку на фоні високої дипломатичної зустрічі щодо вирішення конфлікту на Донбасі у Женеві», — розповідає журналіст Східному Варіанту.

Більшість журналістів видання «ОстроВ» залишили Донецьк у 2014 році, в тому числі й Сергій Гармаш. Він переїхав до Києва. 

У 2015 році за підтримки Міністерства інформаційної політики (МІП) у журналіста була своя авторська програма «Окупація» на Національному радіо. В рамках цієї програми висвітлювалися події на тимчасово окупованих територіях сходу України. 

У тому ж році Сергій став лауреатом премії «Вільна преса Східної Європи». Він часто брав участь у теле- і радіопрограмах як експерт з Донбасу та став відомий як аналітик політичних і соціальних подій на сході України.

У червні 2020 року Гармаша запросили представляти Донецьк у складі української делегації в Тристоронній контактній групі. До вересня 2022 року він був представником ТКГ з Донбасу та про весь хід тодішніх переговорів інформував на своїй сторінці у соцмережах.

В одному з інтерв'ю восени 2021 року Сергій Гармаш як політичний експерт розповів, що загроза повномасштабного вторгнення росії на територію України зберігається, але збройні сили здатні дати відсіч. 

«Якщо брати загальний тренд, то ось те загострення на Донбасі чому відбувається? Тому що вони бачать, що дипломатично і політично вони не можуть нічого добитися. Їм залишається єдиний інструмент тиску на Україну — це військовий... — зазначив тоді журналіст, — Ми ж готуємо свої ЗСУ. Ми готуємо також законодавство під територіальну оборону. Тобто я вважаю, що Україна готується».

Після повномасштабного вторгнення у 2022

Початок російсько-української війни 24 лютого 2022 року застав Сергія Гармаша у Києві. За словами журналіста перший день він провів в Офісі Президента України, де допомагав з комунікаціями.

«Я навіть спускався у той самий бункер. Але потім хтось, мабуть, вирішив що я не та людина, яка має бачити процеси із середини та мені делікатно запропонували працювати дистанційно. Після цього я, у складі невеликого загону, отримав автомат і чекав вуличних боїв. Був впевнений, що мене одразу вб'ють, бо вояка я не дуже. Єдиною метою було перед цим вбити хоча б одного окупанта. Пам'ятаю, як прощався зі своїм будинком, думав що більше ніколи не повернусь. Але, Бог судив інакше», — поділився спогадами Сергій. 

Нині журналіст продовжує аналізувати та висвітлювати події, що відбуваються на Донеччині та Луганщині. Зокрема про аналітичні висновки Сергія Гармаша та його оцінку теперішніх подій в умовах війни можна дізнатися із трансляцій на Radio NV.

Журналіст розповів Східному Варіанту про свою поточну діяльність: 

«Значна частина часу йде на участь в проєкті, про який я не можу розповідати. Скажімо так — я у «грі». Крім цього — «ОстроВ», де я залишаюсь головредом і керівником організації, треба платити людям зарплатню. Також, ми зробили свій ТК «Донбасс.Важно», спрямований передусім на контрольовану й окуповану частини Донбасу. Пишу для іноземних ЗМІ.»

Раніше Сергій періодично їздив волонтером у військові шпиталі на Донбас, щоб «краще розуміти та відчувати, що відбувається». Зараз, за словами Сергія, такі поїздки призупинені через надмірну завантаженість.

«Хоча для мене це був як ковток свіжого повітря: справжні люди, реальне, не телевізійне сприйняття війни», — додає журналіст.

Сім'я

Щодо сімейного статусу Сергій розповів Східному Варіанту, що він розлученій, дітей не має та додав:

«Як казала моя бабуся, «не маєш своїх дітей — будеш виховувати чужих». Тому молодь навколо мене завжди є, з ними мені цікаво. Хоча я більше схильний до самотності. Не розумію, чому більшість людей бояться залишатися наодинці із собою Мені буває часом нудно серед людей, але з собою — точно ні». 

Соціальні мережі

У Сергія Гармаша є особиста сторінка у Facebook, однак можна помітити, що він досить рідко наповнює її контентом та світлинами. Журналіст має свої погляди з цього приводу.

«Я не прихильник соцмереж і вважаю це ярмарком марнославства. Раніше використовував Фейсбук у робочих потребах. Зараз, я, по-перше, виписуюсь по своїх проєктах і у мене немає сил на соцмережі. А по-друге, бачу, що у Фейсбуці надто розумна аудиторія для мене, мабуть, я до неї ще не доріс, — говорить Сергій. — Хоча, буквально кілька тижнів тому, зробив свій персональний ТК «Гармаш-ВСИ», щоб рефлексувати в ньому з актуальних питань, якщо не можу ці думки реалізувати в інших проєктах. Взагалі, я вважаю наш інформаційний простір зараз отруєний пропагандою. І російською, і українською. Тож, ТК задумувався, як альтернатива всім пропагандам».

Сайт інформаційного агентства «ОстроВ» за посиланням.

***

Ця публікація здійснена за підтримки Фонду “Партнерство задля стійкості України”, який фінансується урядами Великої Британії, Канади, Нідерландів, Сполучених Штатів Америки, Фінляндії, Швейцарії та Швеції. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю медіа і не обов’язково відображає позицію Фонду та/або його фінансових партнерів.