Трудитися за двох: як працюють прифронтові сільради на 10-й рік без виборів
У прифронтових селах Луганщини останні місцеві вибори проводили у 2010-му році
У деяких сільських радах залишилося менше половини від обраного депутатського корпусу.
Як це впливає на життя населених пунктів, і які шляхи вирішення бачить влади та місцеві жителі — в матеріалі «Східного варіанта».
Багато хто виїхав на окуповану територію
Член територіальної виборчої комісії Станично-Луганського району на анонімній основі розповіла про ситуацію в селах. Каже, що війна на Донбасі призвела до сумних наслідків для місцевих рад.
«Вибори, які повинні були бути в 15-му році, не відбулися через активні бойові дії. Тоді вибори провели тільки у восьми селищних радах. В інших — залишилися ті ж депутати. Точніше не залишилися», — говорить вона.
Хто виїхав за межі області, хто — на тимчасово окуповану територію, згадує чиновниця.
«Війна. Під час активних бойових дій люди їхали, хто куди, в тому числі й місцеві депутати. Більшість депутатів живуть в Дніпрі, в Біловодську, де завгодно. В тому числі на території так званої “ЛНР”. Вони зараз в списках СБУ. Нев'їзні», — пояснила членкиня ТВК.
Працюючи за двох
До сільської ради Валуйського входять 4 села. До 2014-го року чисельність населення була понад десять тисяч. Сьогодні — трохи більше ніж вісім. Переважно — це пенсіонери та ветерани АТО/ООС, каже заступник голови селищної ради Олександр Водолага.
«У нас всі депутати, які відсутні зараз, всі пройшли офіційну процедуру. Все за законом. Якщо людина виїхала — є відповідні акти. Якщо склав повноваження, то це все — офіційно. Деякі пішли через хворобу, через вік. Один депутат, на жаль, помер», — розповідає він.
Зараз замість 30-ти депутатів, обраних у 2010-му році, на сесії збираються 13.
«Так, роботи багато. Періодичні обстріли. Зараз ось — пожежі. Потрібно складати акти про зруйноване житло, протоколи, співпрацювати з ДСНС, поліцією, евакуація. Знову ж — більшість жителів — пенсіонери. А це — субсидії, допомога на поховання і так далі. Але ми справляємося. Важко, звичайно, але ми справляємося», — ділиться заступник голови селищної ради.
У сільраді всі чекають чергових виборів, підсумував Олександр. Але, втім, в тій ситуації, яка склалася зараз, це робити небезпечно.
“А що, у нас є депутати?”
Село Валуйське виглядає спорожнілим і занедбаним. Десятки порожніх будинків, на вулицях — практично нікого.
Олександр приїхав з сином за поштою. На питання «чи потрібні вибори в Валуйському?» з посмішкою відповів так:
«А що у нас є депутати? Я їх просто не бачу. Не знаю, чим вони займаються. Субсидії оформлюють. А більше не знаю. З одного боку, хочеться вибрати когось путящого. А з іншого боку — а чи змінитися щось? Та й не варто їх проводити тут. Не той час, і не те місце, щоб вибори влаштовувати. Війна, все-таки».
У ряді сіл з тих же зрозумілих причин в різний час ввели цивільно-військові адміністрації. В інших же, таких, як Валуйське, згідно із законом це зробити неможливо.
Формально — сільська рада проводить сесії в повному складі. Фактично ж ситуація плачевна.
У Верховній Раді відповідний законопроєкт, який регулює подібні ситуації, знаходиться на розгляді. Прийняти його повинні у другому читанні.