Олена Стрельченко
"Злови та відпусти": історія правильних рибалок із Сєвєродонецька
Рибалка на льоду, з човна, з берега… І це лише частина можливих видів цього спорту. У всьому світі лов риби знову увійшов у моду. Україна — не виняток.
Як бути в топі серед майстрів своєї справи, але без шкоди для риби дізнався «Східний Варіант».
Емоція з дитинства
Антон Горохов родом із Сєвєродонецька. З риболовлею він познайомився у 5 років завдяки батькові та дідусеві.
«Я чітко пам'ятаю ранні рибалки. Це було у с. Борівське на озері Туба. Ніч, холод. Якісь човни гойдаються. Дід робить мені вудку: маленьку, гарну. Пояснює, що робити. Ми пливемо на човні. Десь заякорилися. Стали. А потім світанок: все гарне, туманне», — згадує Антон.
Рибалка розповів, що намагався повторювати за дорослим процес лову риби. За його словами, не все виходило. Але його дідусь давав поради та допомагав.
«Сам факт того, що дорослий взяв тебе на риболовлю, — це дуже глобальна емоція в дитинстві. Бо тобі виказують якусь довіру. Це було дуже цікаво. Завжди цікаво було, яка риба спіймається у мене, яка у діда. Я завжди чекав на поїздку з ним на риболовлю», — ділиться з нами Антон.
Перший спінінг
Житель Сєвєродонецька розповів, що з того часу завжди брав участь у лові риби, коли з'являлася така можливість. У 11 років Антон познайомився з таким видом риболовлі, як береговий спінінг.
«Ми з батьками та їхніми друзями відпочивали на річці Айдар. Я побачив, як дорослі ловлять рибу. Мені так сподобалося, що я теж захотів собі спінінг», — згадує він.
Антон доповнив, що після приїзду додому почав шукати вудки, які дісталися йому від дідуся. За його словами, у ті роки новий спінінг коштував дорого.
«У нас у продажу цього ще не було. У мене була інерційна котушка. Якийсь алюмінієвий совдепівський спінінг. Мені знайшли це, зібрали. Я був щасливий. І вперше у житті усвідомлено став ловити рибу. Я не знав, сподобається це мені чи ні, але мені хотілося спробувати. Так я взяв вперше у руки спінінг», — каже рибалка.
За словами чоловіка, дуже довгий час нічого не ловилося, оскільки не було належних знань та досвіду. У старших класах вони з хлопцями з двору, які мали спінінги, ходили разом рибалити на річку Донець.
«Ми кидали спінінг, намагалися ловити. Але тут ми вже підходили з наукою. Дивилися відео, трохи знали, що до чого. Якось ми рибалили й раптом вискочила риба. То був великий хижак. Він схопив цю залізку, і за дві секунди зійшов. Але для мене це було просто божевілля. Тоді я повірив, що хижак може ловитись (сміється)», — ділиться з нами Антон.
Команда однодумців
За словами рибалки, у студентські роки на відпочинок він завжди брав із собою спінінг, пробував різні види риболовлі.
«Звичайно, я вже мав новий спінінг. Став дозволяти собі просунутіші речі. Я можу займатися будь-яким видом риболовлі. Але мені до душі береговий спінінг. Він передбачає лов виключно хижої риби з берега», — каже Антон.
Він розповів, що у 2012-му році рибалив із друзями на річці Айдар, де зустрів свого колишнього однокласника, який теж цікавився ловом спінінгом. З того моменту вони стали напарниками у своєму захопленні.
За словами Антона, близько 4 років вони удвох постійно їздили ловити рибу та відточувати свою майстерність.
«Роблячи однакові речі, ти потихеньку остигаєш. Дух змагання був, але хотілося чогось нового. Друг стежив на рибальських форумах за змаганнями. І так у 2016 році ми вирішили з'їздити взяти участь», — пояснює рибалка.
Він уточнив, що спочатку це були аматорські змагання. Їх проводив краматорський клуб у Донецькій області.
За словами Антона, брало участь близько 70 людей. Там вони з партнером познайомилися з іншими рибалками. Так у їхній команді з'явився ще один аматор берегового спінінгу.
1. Карнаухов Андрій
2. Мараховський Антон
3. Горохов Антон
«На фестивалі ми дізналися для себе багато нового. Зокрема, правила, за якими проводяться змагання. Вже мали уявлення про систему штрафів та заохочення, заробляння балів. Увесь процес змагання прирівнюється до спорту», — зазначає житель Сєвєродонецька.
Рибалка та спорт
Антон розповів, що є членом Луганської федерації рибальського спорту. За його словами, вона відповідає за спінінг з берега, спінінг з човна, за поплавцеву, фідерну, коропову риболовлю, махову риболовлю. Це окремі види спорту. Їх налічується близько десяти видів.
Рибалка поділився, що вони з командою їздили переважно на змагання, які проводила Донецька федерація. За його словами, проводяться такі змагання на двох водоймах: Василівська Пустош та СлавДРЕС.
Також, за його словами, команда брала участь на кубку України в Чернігові. Змагання проходили на річці Десна.
«На змаганнях був телеканал “Трофей” та його ведучі. Одна річ бачити цих людей у YouTube, та інша — спілкуватися з ними наживо та жити в сусідніх наметах. Знаходиться поряд із професіоналами, які вже не перший рік у цьому спорті — це колосальний досвід та круті емоції», — каже Антон.
Він доповнив, що за результатом цих змагань проходить відбір на участь у кубку світу або в кубку Європи. Рибалка пояснив, що у риболовлі все як у спорті: у команді є тренер, координатор та три спортсмени, які змагаються.
«Це справді спорт. Багато людей вважають, що риболовля — це справа удачі: пощастить, не пощастить. Ні. Люди, які беруть участь у змаганнях, чітко знають методи, як цю рибу ловити. І, хто знає більше і чиї методи крутіші, хто підбере ключик від риби, той і перемагає.
Те, що риба не клює, це не означає, що її там нема. Це означає, що ти не можеш змусити її клюнути», — зазначає рибалка.
Він поділився, що максимальна вага хижої риби, яку вдавалося йому упіймати, 6,5 кг.
Зберегти життя
За словами Антона, нині спінінг та рибальство — це цілий культ.
«Ще кілька років тому цього не було. Раніше зустріти на річці спінінгістів, що проходили повз, вдавалося вкрай рідко. Нині людей багато. Це стало модним. Такий собі мейнстрім», — каже він.
Також рибалка доповнив, що окрім «правильних» рибалок, які відпускають рибу, є величезна проблема браконьєрства.
«Людина дуже погано впливає на рибу. Проблеми залишаються незмінними: браконьєрство. Для когось це цілий бізнес, яким він живе та годує свою родину. Але він браконьєр. Це робота, але за фактом він краде у народу. І річка — це спільне надбання народу», — вважає він.
Антон доповнив, що контроль над браконьєрством є.
«Рибнагляд, безумовно, працює. Але все не проконтролюєш.
Усю територію не охопиш. Електровудочники чи сіточники ловлять рибу у промислових масштабах. З кожним роком популяція риб скорочується. А після удару електрикою риба дуже довго чумна. Аж до того, що вона втрачає можливість приносити потомство», — пояснює рибалка.
Він уточнив, що є «зелені» норми вилову риби для людей на день. Але багато хто їх не дотримується.
«Хтось хоче прогодувати сім'ю, а хтось купує собі нову машину. Але водночас дуже багато “правильних” рибалок. Це ті, хто забирає норму вилову або не забирає рибу взагалі. Їм просто подобається процес риболовлі. Через те, що це зараз у моді, в тренди входить поняття “no kill”. Тобто спіймав, одержав емоцію, відпустив. Це дуже тішить», — каже Антон.
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
2651
