"Спільнота Відновлення": як родина з Маріуполя відродила кав’ярню в Ужгороді

«Спільнота Відновлення» — засноване Східним Варіантом ком’юніті незламних жителів сходу, які заново поставили на рейки свою діяльність у сфері бізнесу чи в громадському секторі. Люди, якими ми захоплюємось та про яких хочемо розповісти якнайбільшій кількості людей. Бо такі історії варті вашої уваги та підтримки. Підтримайте створення таких історій — долучайтесь до «Спільноти Відновлення» та підтримайте Східний Варіант донейтом.

***

Мережа аптек та кавʼярень у Маріуполі

Юрій — родом з Донецька, а Олена — з Маріуполя. Познайомившись на першому курсі Донецького національного медичного університету, пара більше не розлучалася. Здобувши фармацевтичну освіту та закінчивши інтернатуру, вони вирішили приїхати до Маріуполя, щоби почати власну справу.

Усе розпочиналося з однієї аптеки, потім із другої, третьої, що у висновку розрослося до цілої мережі «Мрія-Фарм». Бажання не стояти на місці та розвиватися привело родину до ще однієї ідеї — відкрити власні кавʼярні. Здається, що це зовсім різні сфери, та наполеглива праця й вдала організація дозволяла Юрію та Олені все тримати під контролем. На початок 2022 року подружжя тримало 23 аптеки «Мрія-Фарм» та 5 кавʼярень у приазовському місті. На жаль, усе це було втрачено під час блокади та боїв за місто.

Понад 14 років родина розвивала свій бізнес у Маріуполі. Окрім підприємства, займалися соціальною діяльністю: допомагати дітям у центрах опіки, дітям з інвалідністю, дому літніх людей. Після подій 2014 року та початку російсько-української війни, пригадує Олена, вони допомагали містянам медикаментами, брали безпосередню участь у відновленні міста.

«Вже тоді було влучання у дві наші аптеки. Ми влаштовували благодійні вечори для збору коштів для допомоги місту. Висаджували дерева, робили озеленення. Ми нікому про це публічно не говорили. Я вперше про це розповідаю вам. Ми просто хотіли робити добро іншим», — пригадує Олена Замрій.

Напередодні повномасштабної війни Юрій та Олена планували відкрити великий ресторан. Підприємиця пригадує, що під час ремонтних робіт в одній зі старовинних будівель Маріуполя знайшли стародавню мозаїку. Її вирішили залишити та зробити «родзинкою» майбутнього закладу. На жаль, цей проєкт так і не вдалося завершити.

«Ми виїжджали з Маріуполя на вихідні, та більше туди не повернулися»

Перед повномасштабним вторгненням родина мала передчуття, що активні воєнні дії знову повернуться до їхнього міста. Але вважали, що це буде так, як у 2014 році, і швидко закінчиться. Як і тисячі інших маріупольців, Юрій та Олена помилилися.

«Після 2014 року ми вже звикли до ненормального життя. Усе сприймалося так, що на вихідних побахає, і все пройде. Коли ми виїжджали з Маріуполя 24 лютого, то ми думали, що їдемо на вихідні. Ми зовсім не брали речей. Ми їхали, щоб діти цього не чули. Та більше ми туди не повернулися», — каже Олена.

Попри вмовляння виїхати хоча б на кілька днів, батьки Юрія та Олени залишилися в Маріуполі. Подружжя бачило в соціальних мережах та телевізорі, як їхнє рідне місто нищать і стирають із лиця Землі. У цей час там залишалися їхні рідні, домівка, бізнес.

«Це було настільки складно, що ми навіть не могли розмовляти про це. Кожен був настільки сам у собі… У нас залишилися там батьки, ми не мали з ними звʼязку, у нас було там багато близьких людей. Вони натерпілися всього того, про що ми з вами кажемо. Вони бачили все це. І вже пройшло стільки часу, але вони все ще не можуть навіть згадувати, розповідати. Це все дуже боляче. Мало часу пройшло для розмов», — розповідає підприємиця.

На щастя, рідні та батьки подружжя змогли виїхати з окупованого міста й зараз перебувають у безпеці. Олена каже, що в їхню домівку було пряме влучання, аптеки та кавʼярні всі зруйновані. Усе, для чого працювали довгі роки, було втрачено в один момент.

Бджолярство, кавʼярня та суші-бари

Із Запоріжжя родина рушила далі та зупинилася в одному із сіл Івано-Франківської області. Тут їх прийняла добра гуцульська родина, яка не тільки надала прихисток, а й надихнула відродити власну діяльність.

«У Маріуполі ми займалися бджолярством, але не в таких обсягах, у нас було 10 вуликів. На новому місці ми вже сконструювали 100 вуликів, збудували пасіку й почали добувати мед. Завдяки виграній грантовій заявці, ми отримали кошти й змогли займатися цим бізнесом. Придбали пересувний причіп, на якому можемо пересуватися областями. Де квітне рослина — туди ми і їдемо. Спочатку збирали мед високо в горах, у Карпатах. Та все ж там прохолодно, тому перевезли пасіку до Ужгорода і збираємо вже гречаний мед, бо тут поля з гречкою. А далі буде соняшник — поїдемо до Києва», — розповідає Олена.

Минулого року родина переїхала до Києва, але й тут їх спіткало нещастя. Двічі в їхню домівку були влучання, а після цього травня, коли майже кожен день росіяни випускали на столицю вибухові дрони, подружжя з дітьми вирішило на літо поїхати до Ужгорода, де зараз проживають їхні батьки. Тут із допомогою та підтримкою рідних вдалося відкрити першу кавʼярню з такою ж назвою, як і було в Маріуполі, — «КрафтКава».

«Це не такі великі кавʼярні, як у Маріуполі. Це маленька-маленька. Але для першого кроку, я вважаю, це добре. Складно тим, що ми трошечки не знаємо менталітету тутешніх мешканців. У Маріуполі жителі могли побачити гарну нову кавʼярню, і просто зайти, щоб дізнатися, що там. Тут більше працює сарафанне радіо й рекомендації. Та ми вже подружилися з місцевими, маємо постійних клієнтів, продаємо власний мед у кавʼярні. Тож усі, хто хочуть скуштувати карпатського меду, можуть приходити до нас», — розповідає Олена Замрій.

Кавʼярня в Ужгороді запрацювала в травні. А вже восени Юрій та Олена планують повернутися до Києва та відновлювати свої піцерії та суші-бари. Найважливіше, чого хочеться Олені зараз, це працевлаштовувати людей та допомагати їм у скрутний момент. Вона зізнається, що зараз в Ужгороді достатньо складно знайти працівників. А це — необхідність, яка потрібна для подальшого від’їзду в Київ.

«У Маріуполі в нас працювало 150 людей. Зараз я мрію працевлаштувати набагато більше людей і допомогти їм. Я залюбки ділюся інформацією, допомагаю, пропоную. Якщо є бажання здійснювати мрію, то все можливе, і цього треба добиватися», — переконана підприємиця.

Олена обов’язково хотіла б відвідати Маріуполь після його деокупації. Але про повернення туди бізнесу та життя поки що не думає. Вона каже:

«Це така травма, яку я не знаю, як переступити».

Тож родина й далі працюватиме на Київщині та Закарпатті. Такий вибір для них є найбільш вдалим та підходящим.

Як завітати?

Кавʼярня «КрафтКава» знаходиться в Ужгороді за адресою площа Петефі, 42.

***