Олена Стрельченко
Як переселенка з Луганська створила бренд одягу, відомий у всьому світі
Вероніка Антоненко – засновниця бренду одягу «MD Vera». Переживши виклики війни, підприємниці довелося покинути рідне місто, залишивши 600 кв. м виробничих площ та роками напрацьовану команду. Вероніка змогла вистояти та відтворила бізнес з нуля. Тепер її бренд знають у найвіддаленіших точках планети. Його концепція – унісекс та відповідальне споживання.
"В моей семье шили все"
Вероніка – луганчанка в п'ятому поколінні. Вона народилася у сім'ї, де всі вміли шити.
«Моя бабуся все життя шила. За часів Радянського Союзу у всіх постільна білизна була білого кольору. Пам'ятаю, як бабуся купувала бавовняні жіночі хустки з малюнком. Обшивала їх рюшами й робила такі кольорові наволочки. Любила, вміла шити», – згадує Вероніка.
Вона доповнила, що свою першу швейну машинку отримала у подарунок у 15 років.
За словами луганчанки, шити вона вміє з раннього віку. За освітою Вероніка – економіст. Коли компанія, де вона була фахівчинею, закрилася, треба було думати про альтернативну роботу.
«Я згадала, як у дитинстві ми заповнювали анкети один одному. І на питання “Ким ти хочеш бути?” я завжди писала: “Хочу бути директором ательє”. Як кажуть: “Думки матеріальні”. Ну ось це кудись туди. Я не знала тоді, що ательє може бути власним», – ділиться з нами підприємниця.
Народження бізнесу
Тоді їй спало на думку втілити свою дитячу мрію. Вероніка згадала, що у Луганському швейному коледжі викладає її однокласник. Вчитися цікавої професії потрібно було три роки. Але часу було не так багато.
Уродженка Луганська вирішила брати у знайомого викладача приватні уроки. За чотири місяці вона дізналася про основи менеджменту, принцип роботи ательє та технологію виробництва.
Вероніка поділилася, що вирішила взяти у борг для відкриття свого власного ательє. Незабаром народився і власний бренд одягу «MD Vera».
«Під ательє у мене була батьківська квартира. Так у 47 квадратних метрах двокімнатної квартири ми стартанули. Промальованої концепції в одязі не було. Я просто подивилася у свою шафу. Подумала, чого б я хотіла і чого не можу купити», – каже вона.
За словами підприємниці, першим закупником одягу був невеликий магазин у Луганську.
Згодом ательє стало постачальником одягу для ТЦ «Ашан», «МЕТРО», «Модна Каста», «Амстор», «Leboutique», «Fame».
З 2008 року у бренду діє свій онлайн-магазин. За словами Вероніки, у Луганську вона була серед великих виробників свого району.
«Ти можеш пошити чудову сукню, але серйозних грошей ти на цьому не заробиш. Я завжди вважала, що на швейному бізнесі заробляють лише ті, хто вміє це масштабувати», – вважає засновниця бренду.
«Розрахувала все, крім війни»
У 2013 році, коли Вероніці виповнилося 40 років, вона вперше стала мамою. На світ з'явилися двійнята Мишко і Маша. І вже на десятий день після пологів власниця ательє вийшла працювати. З дітьми допомагала бабуся.
«Кожні дві години я їздила додому годувати дітей. Мама тоді дуже допомогла. А їй на той момент було 74 роки. Ніколи не думала, що маю шанс потрапити в декрет.
Розрахувала все, окрім війни. Так у Луганську залишилося 600 кв. м виробничих площ. А ми лише у 2013 році їх добудували», – згадує підприємниця.
У 2014 році ательє існувало вже як 14 років. На виробництві працювало 30 осіб: двадцять швачок та допоміжний персонал.
«Як перли підбирають у намисто за кольором та розміром, так і кожна дівчинка в команді на той момент була, як намистинка в коштовному намисті. Ні більше, ні менше, ні яскравіше, ні ширше. Ось кожна була на своєму місці. І потім бамс – і це намисто розірвалося. І всіх розкидало світом», – ділиться з нами Вероніка.
Сім'я була змушена покинути Луганськ та переїхати до Старобільська. Протягом п'яти років мама двійнят не працювала: перебувала у декретній відпустці.
Реанімація улюбленої справи
Згодом Вероніка захотіла щось змінити в житті, почала шукати можливості для реабілітації улюбленої справи. Підприємниця вирішила взяти участь у програмі від Міжнародної організації з міграції (МОМ).
«Отримали перший комплект обладнання. І помчала», – каже власниця ательє.
Через півтора року Вероніка виграла ще один грант, але цього разу від ПРООН.
«Зараз у нас найсучасніше обладнання у Старобільську. І точно ми у першій п'ятірці області. У нас класне програмне забезпечення: 3D-візуалізація, 3D-моделювання», – ділиться з нами підприємниця.
За її словами, на цю мить виробнича площа становить 90 кв. метрів, а в дизайнерському бюро працює три людини. Для виробництва одягу команда використовує аутсорсинг:
«Ми відправляємо одяг дівчаткам у регіони: віддаємо крій, а вони роблять збірку. Наприклад, іноді відправляємо до Сватівського району. Там дівчатка виграли грант на обладнання та відшивають наш одяг», – каже Вероніка.
Вона поділилася, що перехід із магазинів на продаж в інтернеті їй не зовсім легко дається.
«Я – людина покоління Х. У мого покоління інші комунікації. Мені легше домовитися з двадцятьма торговими точками, ніж викладати себе у сторіз. Але впевнена, що наступне покоління і не згадає, що таке магазин. Звичайно, я все це роблю, освоюю безліч програм. Уже і в TikTok зірка (сміється), але це психологічно складно. Ми на зламі еволюційного процесу», – уточнює вона.
Географія замовлень
У бренду «MD Vera» є магазин на американській платформі Etsy. В інстаграмі також є замовлення з різних точок світу.
«Днями ми відправили товар до Ізраїлю, Швейцарії. За географією відправок була Британія, Таїланд, Малайзія. Часто це Америка», – зазначає власниця ательє.
Вона вважає, що для того, щоб отримувати хороший продукт, потрібно робити це якісно.
«Потрібно дотримуватися всіх технологій, які у всьому світі однакові. Зважаючи на те, що ми багато років працювали з технологом, який працював на німецькому виробництві, ми розуміємо, як усе має бути», – каже засновниця бренду.
Переваги одягу унісекс
Вероніка зазначила, що донедавна головним упором у виробництві ательє були класичні сукні XL. За її словами, нині статистика продажів показує, що попит на сукні значно падає. Тому ательє виводить лінійку «No gender», унісекс. Це зручні костюми та брюки.
Підприємниця поділилася, що не так давно вона зареєструвала другий сайт на No_Gender_UA.
Команда Вероніки входить до ГО, концепцією якої є гендерна рівність:
«Оскільки у мене двійнята – хлопчик і дівчинка, тема гендеру мені близька. Як зручно мати агендерний одяг у сім'ї! Я про це. Я купую такий одяг, щоб міг носити й він, і вона. Це зручно, це відповідальне споживання, це відсутність величезної кількості непотрібних речей у шафі», – ділиться з нами засновниця «MD Vera».
Власниця ательє розповіла історію створення лінійки одягу унісекс.
«Я почала брати одяг у чоловіка. То светр стягну в нього, то худі, то футболку. Я вважаю, що family look – це не тільки мама в гарній сукні й дівчинка в такій же гарній сукні. Чоловік також може бути family look. Це може бути однаковий одяг з дитиною, що подорослішала. І, може, у вас буде більше контактів та розуміння в сім'ї», – каже Вероніка.
Вона вважає, що таке ставлення до одягу дає не лише економію сімейному бюджету, але це ще й відповідальне його споживання.
«Найжахливіша промисловість для природи – це легка промисловість. 30% всього одягу, який відшитий, ніколи ніхто не купить і ніколи не одягне. Він просто закопується, утилізується», – зазначає підприємниця.
На думку Вероніки, мода не має жодного стосунку до здорового глузду. Це виключно маркетинг.
«Тони, сотні тонн одягу мас-маркету. А це ж не крафтовий одяг. Ми ніколи не шили трендово. Не шили те, що на піку, на хвилі. Я вважаю, що улюблена якісна річ має жити не один сезон і не завдавати шкоди планеті», – каже творчиня бренду «MD Vera».
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
17580
