"Міжнародні змагання — можливість розповісти світу про війну". Як пауерліфтери з Краматорська тренуються і перемагають

Але повномасштабна війна змусила спортсменів і тренерів покинути рідну домівку. Зараз родина продовжує тренування у Львові. Спортсмени їздять на змагання міжнародного рівня й отримують престижні нагороди. Родина каже: кожні змагання за кордоном — це ще одна можливість донести світу правду про нашу країну: Україна незламана, а росія буде переможена.

Альона та Олексій планують провести змагання серед спортсменів Донецької області у Львові. «Східний Варіант» дізнався, як родина та їхні вихованці готуються до майбутніх змагань.

Краматорськ — місто чемпіонів

Олексій Бичков почав займатися пауерліфтингом ще у студентські роки, коли поступив до Донбаської державної машинобудівної академії. Хоча зізнається: підіймати залізо любив і раніше. Зараз же він має велику колекцію нагород з найпрестижніших змагань.

Олексій — багаторазовий чемпіон світу з пауерліфтингу і рекордсмен світу. Цього року він здобув перемогу у надважкій ваговій категорії, зібравши в сумі триборства 1115 кг: у присіданнях він подолав штангу вагою 400 кг, у жимі лежачи — 340 кг, у становій тязі — 375 кг.

А тренувати майбутніх чемпіонів почав у 2008 році, разом з дружиною Альоною Бичковою, також Заслуженою тренеркою України та суддею національної категорії з пауерліфтингу.

Разом вони вже багато років тренують дітей з Краматорська.

Довга та наполеглива праця приносить свої плоди — його учні стають переможцями престижних міжнародних змагань. 

«Перші мої вихованці вже мають перемоги. Данило Ковальов  — чемпіон світу серед чоловіків 2021 року, кількаразовий чемпіон Європи, бронзовий призер Всесвітніх ігор. Всесвітні ігри — це як Олімпійські ігри для спортсменів у неолімпійських видах спорту. Тобто, найпрестижніші змагання», — розповідає Олексій Бичков.

Ще один цьогорічний чемпіон світу — Андрій Шевченко. Минулого року хлопець зайняв друге місце на всесвітніх змаганнях, тепер же виборов  заслужене перше місце. Він також був ліцензіатом цьогорічних Всесвітніх ігор, де зайняв шосте місце, дебютувавши у надважкій ваговій категорії.

«В нас тренується дуже багато юніорів, які їздять на чемпіонати світу, Європи, де гідно представляють наш Краматорськ, Донеччину і нашу Україну. Це, зокрема, Тетяна Жидкова — майстер спорту України, чемпіонка світу серед юніорів цього року. Єлизавета Заєць стала призеркою у ваговій категорії 43 кілограми», — зазначає Олексій Бичков.

Серед цьогорічних призерів також Едуард Андреєв — посів третє місце в жимі лежачи.

Серед юнаків у ваговій категорії до 105 кг тріумфував Дмитро Рожанський. Хлопець став абсолютним чемпіоном, взявши «золото» у кожній вправі та в триборстві. Минулого року він також був першим на чемпіонаті світу.

Вихованець родини Бичкових Дмитро Вовчок минулого року зайняв третє місце на чемпіонаті світу, а цього року посів 4 місце в присіданнях — 300 кг, 5 місця в жимі лежачи — 200 кг і сумі триборства — 740 кг.

На новому місці не здають позицій

Альона та Олексій Бичкови у своїй справі використовують не лише спортивний підхід. Тренер — це ще й наставник і друг.

«Коли ми з чоловіком починали займатися цією діяльністю, то специфічно підходили до питання. Не в усіх районах нашого міста були умови для тренування у будь-яких видах спорту. Тому ми тренували, завжди, скажімо так, у депресивних районах, де немає спортивних залів, де дітям просто немає чим зайнятися. І вони були дуже вдячні за нашу увагу», — каже Альона Бичкова.

Вона зазначає, що для них, як для тренерів, було важливо, щоб діти мали всебічний розвиток. Вона згадує, як до спортивної зали на тренування приходили діти та вчили уроки.

«Іноді шкільні вчителі казали нам, що у когось з наших вихованців погано з навчанням. Ми намагаємося підтримувати зв’язок з вчителями, бо маємо авторитет у дітей і тренування для них вагомий важіль. Тож іноді у нас вчили, наприклад, історію України прямо в залі й не допускалися до тренування, доки не вивчать. Треба балансувати між спортом і навчанням», — розповідає Альона Бичкова.

Більшість вихованців Альони та Олексія Бичкових — уродженці Краматорська. Після початку повномасштабного вторгнення спортсменам довелося покинути рідне місто.

«Довелося забрати дітей і переїхати до Львова. Знімаємо їм тут квартиру, знайшли місце для тренувань, продовжуємо їздити на змагання, не дивлячись ні на що. Багато людей нас підтримує. Хочеться подякувати за допомогу Донецькій обласній державній адміністрації і її голові Павлу Кириленку, а також начальнику Управління фізичної культури та спорту Володимиру Мицику», — каже Олексій Бичков.

Також допомагає Міністерство молоді та спорту України — оплачує проїзд та проживання на міжнародних змаганнях, допомагає зі зборами та екіпіруванням старшим хлопцям. Дітям допомагає обласна адміністрація та дитячо-юнацька спортивна школа.

Майданчик для тренувань надав львівський підприємець, власник спортивного комплексу «Олімп» Володимир Рекша.

Діти перетворюють тренування на драйв

Реалії війни створюють складнощі для спорту в Україні. Наприклад, перебої з електропостачанням, спричинені російськими обстрілами, ставлять під загрозу тренувальний процес. Але Олексій та Альона запевняють: у залі можна тренуватися з ліхтариками.

«Там, де ми тренуємось, світло не часто вимикають, але якщо так стається, то тренуємося в особливій атмосфері. Багато дітей — це дуже весело. Вони будь-яке тренування перетворюють на драйв. Може це і важко трохи, але вони завжди щось таке роблять, що ми посміхаємось, може іноді дратуємось, але потім знову посміхаємося. Бо це діти, вони ще не вміють навмисне давати багато поганих емоцій, навпаки, багато діляться позитивом», — каже Альона Бичкова.

А Олексій додає:

«Коли займаєшся улюбленою справою, ніяких перешкод немає. Завжди знайдеш можливість, час і все інше».

Події в країні впливають на дітей. Але Бичкови намагаються відгородити своїх вихованців від негативу, що приносить війна.

Серед вихованців є цьогорічні випускники школи, які через повномасштабне вторгнення не змогли відзначити свій випускний. Отримали лише атестат.

«Наша срібна призерка чемпіонату світу Єлизавета Заяць завершила школу у цьому році. Вона на початку їхала до Польщі, потім повернулась, сказала, що дуже хоче тренуватись. В неї не було випускного і я сказала чоловіку, що таке не можна, вона дівчинка, їй потрібне свято. І його треба влаштувати», — розповідає Альона Бичкова.

Вона розшукала для своєї вихованиці сукню і тематичну фотозону, також родина замовила для підлітків кафе, щоб відзначити випускний.

«Це було особисто моє бажання. Діти не повинні страждати. Війна завершиться, ми виграємо її, це стовідсотково. У дівчат на фронті гинуть рідні, їм дуже важко. Але ми намагаємося підтримувати їх тут», — каже тренерка.

Дякуємо ЗСУ за можливість тренуватись

Спортсмени, не дивлячись на обставини, продовжують боротися на міжнародній арені. І це — ще одна можливість донести світу правду про російсько-українську війну.

«На спортсменів зараз лягає дуже велика відповідальність. Вони повинні виносити на весь світ цю думку, що росія — агресор, а Україна — незламна і ми будемо стояти до кінця за нашу перемогу», — каже Олексій Бичков.

А його дружина наводить приклад спортсменки з Маріуполя, що з великими складнощами змогла звідти вирватися після початку повномасштабної війни:

«Це місто пережило великий терор і смуток. А вона показала, що вона з Маріуполь. І Маріуполь не зламається, і вона теж буде виходити і боротися. Ми мали дуже цікаву бесіду з представниками Словаччини. Не всі там знають, що росія має війну з нами. Дехто вважає, що наші окуповані території — це їхня земля. Так працює пропаганда там. І саме наші діти кажуть їм правду, показують різноманітні відео. А коли грає наш гімн — це неймовірне відчуття. Наша українська спільнота змушує піднятися всю авдиторію змагань».

Тому, не дивлячись на виклики сьогодення, спричинені війною, родина продовжує тренувати дітей, підлаштовуючись під обставини.

Міжнародні змагання на цей рік вже завершені. Але у грудні вони планують провести змагання Донецької області у Львівській області. З’їдуться спортсмени з усієї країни.

«Львів пішов нам назустріч, і наша адміністрація дуже допомагає. Також дякуємо власнику спорткомплексу “Олімп”, який дозволив провести змагання на його майданчику. Він розуміє, що наша молодь має рости морально і фізично міцним», — зазначає Альона.

Але найбільше родина завдячує Збройним силам України.

«Дякую за можливість їздити на змагання нашим ЗСУ. Саме завдяки їм ми маємо можливість гідно представляти нашу країну», — каже Олексій.

Його жінка додає слова вдячності родичам своїх вихованців, що зараз на фронті:

«Хлопці, тримайтеся! Ваших діток ви бороните, а ми попіклуємося про них тут».

***