Дарья Литовченко
Життя в окупації. Голос з Макіївки
Ще зовсім недавно бойовики угруповання «днр» відчували себе господарями окупованих територій. Але зараз маріонетки відійшли на другий план. До міст зайшли ті, хто віддає накази керівництву бойовиків. Про те, як змінилося життя в окупації з початком повномасштабного російського вторгнення «Східний варіант» поговорив із місцевим жителем. На умовах анонімності.
Володимир (ім'я змінено — ред.) народився і виріс у Макіївці. Тут працював на одному із промислових підприємств, виховував дітей. У 2014 році чоловік був змушений залишити рідне місто. Але за кілька років повернувся додому.
«І у друзів жив, і квартиру винаймав. Захворів батько, і я повернувся до нього. Тата вже нема, але виїжджати знову не хочу. Діти вже виросли та давно поїхали. Тут могили моїх батьків, тут мій дім, тут моя земля», — розповідає Володимир.
Наразі макіївчанин працює на одному з підприємств міста. Наглядає за житлом родичів, що виїхали. Поки що так звана «мобілізація» до лав бойовиків йому не загрожує. Хіба що адміністрації угруповань підвищать призовний вік до 70 років.
Як розповідає Володимир, ще за місяць до початку повномасштабного вторгнення рф в Україну, в окупованих містах почалася підготовка. Стягувалася російська техніка, селами пересувалися танки. Військові армії рф ховалися по лісопосадках. З 24 лютого вже ніхто не ховається.
«Росіян тут як тарганів. Кишать всюди. З червоними пов'язками своїми бігають. Майже всі буряти, якути, хто там ще в них... Зайняли території всі, що могли. Базуються на територіях підприємств, шкіл... Треба ж десь ночувати. Вони зараз тут повноцінні господарі. А “днрівці” як поліція, як охорона ходять», — розповідає макіївчанин.
У місті весь час шумно. З околиць терористи обстрілюють Авдіївку та інші міста, працюють «Гради», танки їздять просто вулицями. Обстріл не припиняється.
Один із прикладів «порядків» у Донецьку. На Ленінському проспекті сталася смертельна ДТП. Російська вантажівка з екіпіруванням «z» на повній швидкості врізалася в автомобіль.
За коментарями очевидців, одна людина загинула, другу забрала «швидка». У містах панує хаос та повна безкарність.
Тисячі людей залишаються без води та світла, фільтрувальна станція не працює. Жителі їздять велосипедами до колодязів та джерел, якщо туди пропускають російські військові. В окупації гуманітарна катастрофа. Водночас зі звичайних жителів збирають «допомогу» для захоплених міст.
«Приходять на підприємства, приносять списки, що потрібно зібрати. Росіяни зараз захоплюють українські міста та нібито там місцевим збирають допомогу. Тільки чомусь збирають із нас? А де ж гуманітарка? Смішно звучить. Та й що це за операція така — не “нацистів” шукають, а просто захоплюють міста, прапори російські ставлять», — каже Володимир.
Місцеві жителі втомилися жити в окупації. Повне безвладдя та безправність панують тут уже 8 років. Але досі багато хто все ще сподівається на звільнення та повернення додому, в Україну.
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
2710
