Гра, щоб закохатися в місто. Як студентка створює «настолку» про Лисичанськ

Олена — мешканка Лисичанська, студентка педагогічного коледжу та активістка. А ще вона закохана у своє місто.

Розповідаємо історію творчої ініціативи.

Від карти — до гри

Зараз дівчина збирає фотографії Лисичанська, щоб зробити настільну гру. Спершу була ідея займатися мапуванням — зробити мапу міста з усіма об'єктами (небезпечними та цікавими).

«Цим займається громадська організація «Сєвєр змін», моя подруга Яна Салахова. Вона сказала, що класно було б до цього проєкту додати якусь гру про Лисичанськ. І розповіла мені про дівчину, її звуть Анна На, яка створила гру про Донецьк. І буквально за кілька днів на фестивалі «План В» в Лисичанську, де я була волонтером, я зустріла Аню. І ми 2 дні грали в цю гру. Я дивилася, як люди на неї реагують, які правила. І мені дуже сподобалося», — розповідає Олена.

Позначилася і любов дівчини до настільних ігор. Навіть поки вона розповідає про свою ідею, перед нею на столі лежить пазл на 4 тисячі деталей. Не відкладаючи на безвік, Олена попросила в авторки гри про Донецьк дозвіл використовувати її ідею та отримала схвалення. Почалася спільна робота.

«У нас в місті немає місць, де можна зібратися пограти. У Сєвєродонецьку є, проводять вечори “Мафії” або “Монополії”. І мені захотілося зробити якусь “штуку”, яка об'єднає й активістів міста, і просто молодь. Щоб був привід зустрітися в дружній атмосфері, культурно і з хорошими емоціями. Плюс коли гості приїжджають — ну що їм показати, пам'ятники?» — ділиться студентка.

Зараз йде пошук фотографій. З 400 необхідних близько сотні знімків Олені прислали за тиждень.

«Особливо багато надсилали Бельгійську лікарню. Це в місті “класика”. Взагалі багато архітектури, переважно розваленої. Але так красиво сфотографовано, що дивишся і думаєш — це, напевно, був не будинок, а цілий палац. Люди молодці. Є фото природи, заходи сонця — такі красиві, як інший світ. Буду ще просити, щоб люди робили селфі. Або з концертів. У мене вже є фото місцевої групи “Менделєєв помилявся” і Сергія Жадана, який приїжджав на фестиваль “Террафокс”. Це теж привід познайомитися з містом, з його маленькою історією», — ділиться дівчина.

Буде на одній з карток і улюблене місце студентки — стадіон Шахтар. Його знімок, правда, ще поки не ніхто надіслав.

«Він звичайно вже трохи в побитому стані, але, коли до мене приїжджають люди, я їх веду на цей стадіон. І ми там сидимо, просто сидимо і спостерігаємо. Для мене це особливе місце. Хоча я футболом не захоплююся і в нього не граю, але для мене це місце дружби», — розповідає Олена.

Асоціації по-лисичанськи

Правила гри нагадують настільну гру «Асоціації». Потрібно підготувати картки з фотографіями міста: це можуть бути пам'ятники, архітектура, відомі люди з Лисичанська.

Гравцям — а їх може бути від 3 до 15 — роздають по 5 карт. Один з них — ведучий — вибирає карту і називає якесь абстрактне поняття, з яким вона у нього асоціюється: наприклад, «свобода», «любов», «тиша». Гравці зі своїх карток вибирають ту, яка найбільше підходить під опис, кладуть їх на стіл картинкою вниз і перемішують.

Потім карти «відкривають» і гравці намагаються вгадати, яку ж карту спочатку вибрав ведучий. Тобто яке з зображень для нього може асоціюватися з тією ж «свободою» або «тишею». Для цього зображення повинні бути незвичайними, атмосферними, можливо, з декількох фотографій.

«Я хочу, щоб на фотографії було кілька деталей, може три. Щоб в кадрі були деталі: ось пам'ятник, ось парканчик вліз в кадр. Це допоможе розглянути місто детально. Той же пам'ятник може виглядати нудно, але якщо поглянути з іншого ракурсу — він заграє інакше», — пояснює Олена.

Правила від гри-прототипу трохи відрізнятимуться.

«У цієї гри немає змагального моменту, не ставляться бали. Вона більше об'єднує і знайомить з містом. У грі про Донецьк ще була мапа, там пересувається фішка, але я її прибрала. А взагалі суть не в тому, щоб випередити суперника. Так само там було правило, що можна описувати картинку словами або дією. Але мені здається, це не дуже буде легко — описати архітектуру дією. Напевно, не буду використовувати цю ідею», — розмірковує дівчина.

Назви у гри ще немає. Вона складатиметься з двох слів. Над першим поки думає Анна На (як авторка ідеї). Друге слово точно буде Лисичанськ.

«Ми хочемо зробити серію ігор. Назва буде з розряду “Дім. Лисичанськ” «Дім. Сєвєродонецьк», — пояснює задум Олена.

Буде цікаво всім!

Олена впевнена — грати буде цікаво як місцевим жителям, так і гостям міста. Приїжджі зможуть небанально познайомитися з містом і побачити його з незвичного ракурсу.

«Місцеві жителі можуть згадати щось, зануритися в ностальгію: “О, на цій гойдалці я катався, а тут я гуляла”. Або дізнатися для себе щось новеньке: «А де це місце? Я ж тут недалеко живу, а в цьому місці ніколи не була», — розповідає дівчина.

До 20 лютого Олена збирає фотографії, а вже на початку березня планує провести першу гру. Поки ж надіслати знімок можна на її пошту [email protected]. 

«У нас є ініціатива “Гарелея неотодрешь” — коли творчі люди виставляють свої роботи на “заброшках”. Хочу запропонувати, щоб теж грали в мою гру. Мені також уже написав друг, який через місяць планує проводити квест по закинутих місцинах Лисичанська, і він теж пропонує після квесту зіграти в мою гру. Вона не створена, а запит уже є», — говорить Олена.

Чи буде гра в одному екземплярі або з часом надрукує кілька — авторка ще не вирішила.

«Гра про Донецьк існує в одному екземплярі, і це теж дуже класний момент. Анна з нею їздить містами, знайомиться з людьми, цим гра унікальна», — резюмує Олена.