"Хочеться жити": мешканці Слов'янська розповіли про останні обстріли та допомогу від влади

Журналісти Східного Варіанту побували у Словʼянську та поспілкувались з місцевими жителями 

Ворожі обстріли посилились

Містяни масово повертались у Слов'янськ після початку опалювального сезону минулого року. Попри небезпеку та близькість фронту бойових дій, люди хотіли побувати в рідних домівках.

Місцеві кажуть: “Тоді місто почало повертатись до життя”. Запустили громадський транспорт, відновили один з бізнес-центрів, відкривались перукарні, кав’ярні, спортивні зали.

Та останнім часом Слов’янськ знову потерпає від сильних ворожих обстрілів.

Один з найсильніших стався 14 квітня, коли сім ракет С-300 влучили у приватні та багатоквартирні будинки, об’єкти цивільної інфраструктури. Тоді постраждало 39 людей, 15 з них – загинули. У тому числі одна дитина.

У ніч з 17 на 18 квітня центр міста знову постраждав після чергових прильотів двох ракет С-300. На ранок жителі будинків, які зазнали обстрілів, почали прибирати прибудинкову територію.

Словʼянчанка Ізабелла замітає скло біля свого підʼїзду. Її вікна виходять на той бік, куди прилетіло. На щастя, вікна залишились цілими, а ось балкон зазнав незначних пошкоджень. 

“Чули дуже сильний вибух. Я сильно перелякалась, полетіло скло, ось цей звук битого скла був жахливий. Квартира у нас на 4-ому поверсі. А зараз вийшли з сусідами прибирати. Ми й до цього прибирали, грядки довели до ладу, щоб були ознаки життя тут. А жити хочеться”, – розповідає Ізабелла.

Ізабелла доглядає 95-річну бабусю, яка зовсім не хоче виїжджати з міста: 

“У мене невістка з дітьми у Польщі, і син там проживає, поїхати є до кого. Але бабуся сказала: “Мене звідси тільки вперед ногами”. Покинути я її не можу”.

Ізабелла каже, Словʼянськ за останні пів року ніби “повертався до життя”. Відкриті магазини, працює ринок, нещодавно отримали гуманітарну допомогу. Але ціни, за її словами, дуже виросли.

“Ціни високі. Наче придумано для військових. Думають, що у військових зарплати великі, тому вони можуть собі дозволити. А у нас зарплата маленька, тому продукти для нас дорогі. Та і все дороге. У перукарні стрижка жіноча коштує 300 гривень, а чоловіча – 150 гривень”, – розповідає Ізабелла.

Про високі ціни розповідає й жителька Ольга. Вона з 97-річною мамою Анною проживають в одному з центральних будинків, які теж постраждали від нічного обстрілу 18 квітня. У квартирі вибуховою хвилею вибило вікна та пошкодило балкон. Ольга зранку вже дізналась у міськради, коли їм  зможуть допомогти з ремонтом: “Була у них зранку. Сказали, що відремонтують спочатку один бік дому, а потім перейдуть на наш”.

Ольга каже, звикли заощаджувати та жити  скромно: 

“Пенсії ми отримуємо, а мама моя вже другий рік не може оформити пільгу за віком. Спочатку ходила до Управління соціального захисту населення, потім направили мене до Пенсійного фонду. А там кажуть: “Немає доступу до реєстру через війну”. І як нам бути? Але нам вистачає. Є люди, які отримують пенсію, та одразу вже витрачають. А ми звикли заощаджувати”, –  розповідає Ольга. 

Східний Варіант звернувся до Головного управління ПФУ у Донецькій області за коментарем щодо цієї ситуації. Начальниця відділу організаційно-інформаційної роботи Дарʼя Христенко пояснила: якщо людина має право на отримання пільги й має усі необхідні документи, то пільга обовʼязково буде нарахована. 

“Людина каже, що другий рік не може оформити пільгу, спочатку в Управлінні соціального захисту населення, потім у Пенсійному фонді. Мушу припустити, що справа тут не у реєстрі. Але нагадую, якщо є якісь запитання у громадян, вони завжди можуть до нас звернутися”, – каже  Дарʼя Христенко.

Як розповідає Ольга, їм з мамою вдалося отримати гуманітарну допомогу двічі – у вересні та січні. Про причини такого розподілу у видачі допомоги не знає, але каже, що в інших районах мешканці отримують харчові набори частіше.

“Людей у місті, звичайно, мало. У під’їздах будинків, що поруч з нами, заселені усього по 4-5 квартир.  Інші виїхали. Багато за кордон поїхали. А деякі повернулись. От сусіди з Молдавії повернулись. Кажуть, що там дуже добре, але все одно додому повернулись”, – каже жінка.

Мешканець Словʼянська Ігор проживає у місті один. З початком повномасштабного вторгнення йому вдалось зберегти свою роботу, домівка у нього неушкоджена, тому про виїзд не думав:

“Минулого року я поховав тут обох батьків. Це далось важко. А зараз немає сенсу їхати кудись, житло є, робота теж”.

По вечорах Ігор повертається додому через центр міста. Каже, навіть в умовах війни та наполовину спустошеним Слов’янськ виглядає по рідному.

“Це моє місто. Я тут народився, вивчився, виріс. Складно виїжджати. Тільки якщо сильно припече, як у Бахмуті, тільки тоді буду думати. Я зараз у нас красиво, погляньте, усе квітне. Наче і війни немає”, – каже Ігор.

Слов’янську зараз непросто. Адже ворожі обстріли направлені саме на цивільні об’єкти – приватні та багатоквартирні будинки. Та жителі продовжують залишатися та радіти приходу весни. 

При цьому Слов’янська адміністрація регулярно наголошує, що залишатися у місті небезпечно, та продовжує закликати людей евакуйовуватися.

***