Як вижити у блокаді? Практичні поради від маріупольчанки

Мене звати Тетяна Жук. З початку війни я провела у Маріуполі 40 днів. 25 з них — жила у підвалі свого багатоквартирного будинку. 2 березня у місті остаточно зникла електроенергія, 3 березня — водопостачання, 6 березня — газопостачання.

Мені, як і усім іншим мешканцям міста, довелося готувати на вогнищі біля під’їзду, підтримувати гігієну вологими серветками та миттям у тазу і жити без можливості подзвонити рідним та друзям.

Спеціально для Східного Варіанту я напишу про свій досвід виживання у блокаді й спробую сформувати список речей, які вам потрібно купити або зробити, щоб вижити.

Я щиро сподіваюся, що ці поради нікому з українців ніколи не знадобляться, але краще бути готовими до умов, з якими ви можете зіткнутися. Якщо ви відчуваєте, що до вашого населеного пункту наближаються бойові дії, не ігноруйте ці поради.

🔵 Їжа

❓ Де брати?

Коли магазини ще працюють, запасайтесь їжею по максимуму. Краще потім спокійно доїсти те, що залишиться, ніж шукати продукти. Сплануйте все так, щоб продуктів вистачило мінімум на місяць.

Ось що потрібно обов’язково купити:

✅ консерви м’ясні та рибні;

✅ овочеві консерви;

✅ крупи, макарони;

✅ хлібці, галети;

✅ протеїнові батончики, шоколад;

✅ соняшникова олія;

✅ копчена ковбаса і тверді сири;

✅ овочі та фрукти;

✅ мука;

✅ сода, сіль, цукор, оцет.

❓ Як зберігати?

В умовах відсутності електроенергії холодильники не будуть працювати, тому краще не купувати сире м’ясо, рибу та інші швидкопсувні продукти.

Свою блокаду у Маріуполі я пережила у березні, коли температура повітря була низькою. Для збереження продуктів на перший час вистачало балкону і приміщення підвалу. Але зараз цього недостатньо.

Люди, з якими я сиділа у підвалі, змогли зберегти частину м’яса і птиці. З курки можна зробити солонину — проварити м’ясо у 5 літрах води з 0,5 кг солі та закрити у банку. На смак схоже на тушкованку і зберігатися воно може декілька місяців. Те саме можна зробити з м’ясом.

З нежирних частин свинини чи яловичини можна зробити балик — обваляти м’ясо у спеціях і солі й залишити в’ялитись у сухому прохолодному місці. Таке м’ясо стане скоріше закусочним, але в умовах дефіциту білку не буде зайвим.

❓ Як готувати?

У Маріуполі газ зник доволі швидко. Під час обстрілів була перебита газова труба, тому ми декілька днів спостерігали, як він просто згоряє. Ми майже місяць готували на багатті, що розводили біля під’їзду. І так жили усі містяни.

Для вогнища потрібно:

✅ цеглини, шлакоблоки, ФЕМ-плитки або готовий мангал

✅ решітка (підійдуть решітки з полиць супермаркетів або з холодильників)

✅ розпалювачі, наприклад, розчинник уайт спіріт

✅ сокира чи пила 

✅ дрова і бумага.

Дрова краще заготовляти заздалегідь, щоб мати час їх просушити. Жителі мого багатоквартирного будинку пустили на дрова гілки дерев, що ростуть у дворі. Було сумно, але це необхідний крок для виживання.

Щоб дістати до деяких гілок, доводилося лізти на дерево. Також можу порадити використовувати міцну мотузку з грузом, наприклад, каменем, прив’язаним до одного з кінців. Перекинувши мотузку через гілку і потягнувши її на себе, ви можете зламати гілку.

Для багаття потрібно обрати таке місце, щоб у разі повітряної небезпеки ви могли швидко дістатися укриття.

❓ Що готувати?

На відкритому вогні неможливо регулювати температуру, але його цілком достатньо, щоб зварити борщ, суп, кашу, макарони, потушити м’ясо і навіть посмажити пишки, замішані на воді, оцеті й соді.

Для приготування страв краще обирати посуд з алюмінію чи чавуну без пластикових ручок, бо вони миттєво плавляться.

❓ Що робити, якщо їжа закінчилася? 

Рано чи пізно це може статися, але навіть у Маріуполі були можливості для поповнення продовольчих запасів. На початку повномасштабного вторгнення рф продукти роздавали волонтери.

Далі я розповім про особистий досвід. Доволі швидко місто опинилися у критичному стані: магазини не працювали. Тому мародерство почалося з перших днів березня. Люди виносили з магазинів побутову техніку, сантехніку, одяг і, звичайно, їжу. Останнє важко засудити, оскільки без телевізорів і нових ванн можна прожити, а от без харчів — ні.

Тому уважно слідкуйте за тим, що відбувається довкола. Десь недалеко від вас можуть зламати супермаркет або продовольчі склади. Повірте, люди теж підуть туди за їжею. І ми ходили. На момент, коли у місті вже декілька тижнів не працювали магазини, такий спосіб видобутку продуктів не вважався мародерством чи злочином.

🔵 Вода

❓ Де брати технічну воду?

Якщо зникне електроенергія, насосні станції також перестануть працювати. Тому водою потрібно запастися по максимуму. Наберіть повну ванну, відра, вази для квітів, судки, баклажки, каструлі тощо.

Маріупольці брали воду з моря, річок й інших джерел. Коли 7 чи 8 березня випав сніг, ми згрібали його з лавок, автомобілів, гаражів і дахів. Коли сніг почав танути, ми підставили відра під водостічну трубу і так збирали воду. Так можна зробити, якщо буде дощ. Також можна поступово зливати воду з бойлерів.

Технічна вода витрачається значно швидше, ніж питна. Вона потрібна для власної гігієни, миття посуду і так далі. Саме тому її необхідно економити.

Наприклад, воду від помитого посуду можна використовувати, щоб змити у туалеті. Теж саме ми робили з водою, у якій мились і чистили зуби. Це вимушена міра, оскільки берегти каналізацію чистою вкрай важливо. В умовах активних бойових дій і відсутності електроенергії комунальники не зможуть виконувати свою роботу.

❓ Де брати питну воду?

Водою потрібно запастися по максимуму і постійно поновлювати запаси. У перший час у магазинах ще буде вода. У Маріуполі було декілька свердловин, джерел і колодязів, звідки можна було брати питну воду. Перший час у місті її навіть розвозив Міськводоканал.

До 24 лютого більшість маріупольців не пили воду з-під крана, але під час блокади довелося почати. Варто підготуватися до того, що з технічної води доведеться робити питну. Особисто зі мною цього не сталося, але я знаю історії, коли люди топили сніг, проціджували його через марлю і тканину, а потім кип’ятили й так виживали. 

Доволі важко розрахувати кількість води, яка потрібна людині на місяць. Але приблизно на одну людину на місяць потрібно буде 100 літрів технічної води та 50 питної.

🔵 Електроенергія і світло

Світло у Маріуполі зникло одним з перших. Тому варто завчасно запастися батарейками, павербенком, ліхтариком, свічками та економити ці ресурси.

Щоб зекономити заряд телефону, увімкніть «режим суперекономії». Якщо зв’язку немає, то і немає сенсу тримати телефон постійно увімкненим. Вмикайте його два рази на день, щоб перевірити, чи не з’явився зв’язок.

Телефони і павербанки можна заряджати від автомобільного акумулятора, але потрібно зберегти заряд акумулятора до моменту, коли ви зможете виїхати з вашого населеного пункту. Також телефон можна зарядити від ноутбука (за умови, що комп’ютер теж буде заряджений).

У підвалі й у темній квартирі ми користувалися ліхтариками та свічками. Відтягували до останнього: доки на вулиці остаточно не потемніє або не закриються двері на час комендантської години. На цілий вечір, а це десь 4 години, вистачало звичайної господарської свічки (30 см).

🔵 Зв’язок

Оскільки в антен зв’язку не буде живлення від електромережі, то і зв’язку не буде. Але у Маріуполі були окремі ділянки, де зв’язок трохи ловив. Я не знайшла якоїсь кореляції між наявністю зв’язку і місцем на мапі, окрім того, що це були одні з найвищих локацій у місті. Подумайте заздалегідь, де такі місця можуть бути у вас.

Зв’язок може бути різним. Наприклад, ми могли більш-менш спокійно дзвонити рідним з Маріуполя у Київ, але не могли відправити СМС-повідомлення. Тому якщо зв’язок пробивається, використовуйте різні засоби комунікації.

Перше, що потрібно зробити, коли з’явиться зв’язок, це повідомити рідних про ваше місцезнаходження і стан. Так вони будуть знати, де вас шукати у разі чого або яку адресу повідомляти волонтерам, якщо буде загальна евакуація. 

🔵 Медицина

Доступу до кваліфікованої медичної допомоги у маріупольців не було, тому багатьом доводилося обходитися власними силами та знаннями. Перш за все, опишу проблеми зі здоров’ям, з якими ви можете зіткнутися. Це отруєння, порізи, мозолі, опіки та вірусні інфекції.

Список ліків для аптечки:

✅ засоби від інтоксикації (активоване вугілля);

✅ жарознижуючі препарати (парацетамол);

✅ знеболювальне (ібупрофен)

✅ засоби від алергії;

✅ засоби від шлункового отруєння і діареї;

✅ краплі для очей та носа;

✅ спрей для горла;

✅ медичний спирт, зеленка, йод;

✅ нестерильний бинт, еластичний бинт;

✅ пластир різного розміру;

✅ засоби для зупинки кровотечі (гемостатіки, бинт з гемостатичним засобом, турнікет);

✅ шприци;

✅ гумові рукавички;

✅ клапан з плівкою для проведення штучного дихання;

✅ спеціальні лікарські препарати, які ви приймаєте (гормони, препарати для діабетиків і так далі).

🔵 Як облаштувати підвал

Порада максимально проста: несіть зі свого будинку все, що можна. Подушки, матраци, постільну білизну, одяг, меблі, посуд і так далі. Блокада — не час горювати за речами. Головне завдання — вижити.

Потрібно перевірити комунікації, які проходять через ваше укриття. Чи добре ізольовані дроти, чи не підтікає вода з труб і так далі.

У нас був доволі сухий підвал, тому ми просто додатково утеплили двері та щілини. Але знаю, що у вологих підвалах люди клали плівку на землю, а зверху — матраци й так захищалися від вологості.

Потрібно позначити знаходження людей у підвалі. Наприклад, написати «Люди», «Мирні громадяни», «Діти». На самому будинку потрібно залишити напис: «У підвалі живуть люди». Якщо через обстріли вхід у підвал завалить, сусіди будуть знати, що там хтось є і спробують вас розкопати або покликати на допомогу.

Також потрібно облаштувати туалет. Люди просто ставили у підвалі помийне відро, відмежовували його частинами меблів або шторкою, а потім ходили зливати помиї у яму, викопану у дворі. Дехто чекав безпечного моменту і підіймався у свою квартиру, щоб там зробити свої справи.

🔵 Психологічний комфорт

Низка факторів (звуки обстрілів, відсутність доступу до перевіреної інформації та зв’язку з близькими, постійний страх померти) сильно викривляють емоційний стан людини. Тому зберігати здоровий глузд вкрай важливо, бо від цього у прямому сенсі залежить ваше життя.

Намагайтесь більше спілкуватися з оточуючими та рідними. Постійні розмови дозволять відволіктися від подій навколо.

Продовжуйте робити буденні речі: готуйте їжу, прибирайте, доглядайте за собою (наскільки це можливо).

Фільтруйте інформацію, яку чуєте. Без інтернету, телебачення і зв’язку інформація поширюється «сарафанним радіо». Але вона не завжди правдива. Наприклад, якісь люди можуть сказати вам, що район на дві вулиці нижче вашого знищений, а інший через годину сказати, що там все ціле. Не вірте, доки самі не побачите.

🔵 Взаємодія з оточуючими

Спільна проблема (у цьому випадку це виживання в умовах бойових дій) дуже зближує людей. Я рекомендую гуртуватися у спільноти. Так значно легше вижити. Не так важливо, чи захочете ви залишатися у квартирі, чи будете жити в укритті. Все одне вам доведеться взаємодіяти з оточуючими.

Маю одразу сказати, серед мого оточення люди були доволі дружніми. Ми швидко познайомилися із сусідами, дізналися, які вони приємні люди, а минулі образи забулися. Маю надію, що багатьом людям пощастило так само.

Діліться продуктами, дровами, інструментами, медикаментами. Безкорисливість — це основа міцних взаємовідносин. Якщо хтось з оточуючих жаліється на нестачу якихось ресурсів, запропонуйте йому допомогу. У майбутньому ви можете попросити про допомогу цю людину. Наприклад, ми таким чином випросили у сусідів зайву сокиру, а для інших сусідів знайшли пінопласт, щоб забити вікна.

Допомагайте дітям і людям похилого віку. Цим групам доводиться найважче. Діти ще не можуть збагнути, чому їм довелося опинитися у нових для себе умовах, і їм значно важче звикнути. Тому намагайтесь їх підтримувати — малюйте з ними, грайте в ігри, розповідайте історії. Піклуйтеся про людей похилого віку: приносьте їм ліки, пропонуйте їжу, допомагайте дійти до туалету тощо.

Будьте командним гравцем. Під час війни значно легше жити у колективі, бо люди швидко самоорганізовуються і розподіляють ролі. У нашому підвальному колективі жінки готували обіди з доволі скромного набору продуктів, доглядали за дітьми та підтримували чистоту. Іноді ходили за водою і кололи дрова.

Чоловіки шукали їжу і засоби гігієни, заготовлювали дрова, розводили вогнище, укріплювали укриття, ходили за водою, готували.

Ледарем бути у такому колективі неможливо, оскільки ви маєте робити якийсь вклад у суспільне благо. Якщо ви цього не робите, люди дуже швидко це зрозуміють і попрощаються з вами. У нас були такі випадки.

***

Як вижити в блокаді? Досвід з Маріуполя. Поради, які можуть врятувати життя