День на звалищі. Коли в Маріуполі з'явиться сортувальна станція і що це змінить

Відходи — проблема великих міст і маленьких селищ і водночас, поки що, невіднятна частина людського існування. За даними Міністерства екології та природних ресурсів, в Україні щорічно утворюється 17 мільйонів тонн побутового та промислового сміття, при цьому лише 5% від цього обсягу сортують.

«Східний варіант» дізнався, коли в Маріуполі сортуватимуть сміття в масштабах цілого міста, наскільки перероблення перспективне в масштабах країни та навіщо українці купують сміття в Африці?

Полігона вистачить на два роки

Чинний полігон твердих побутових відходів функціонує з 2012 року. Щодня сюди привозять близько 450 тонн побутового сміття. За словами директора комунального підприємства «Полігон ТПВ» Віктора Азізова, чинного полігону вистачить трохи більше ніж на два роки. Зараз в Маріуполі розробляють проєкт майбутнього полігону. На його будівництво візьмуть кредит в Європейському банку реконструкції та розвитку.

«Зараз ведуться детальні переговори з банком, працюють експерти. Ми рухаємося за процедурою банку. Увідповіднюємо проєкт до європейських директив, проводимо оцінку впливу майбутнього об'єкта на навколишнє середовище, готуємося до проведення аудиту підприємства, проводимо оцінку факторів, що впливають на реалізацію проєкту. Ми готуємося до підписання кредитного договору і сподіваємося, що він буде укладений восени поточного року. Наше завдання мінімум - щоб до моменту заповнення чинного полігону чаша нового полігону була готова, а максимум - встигнути побудувати весь комплекс», — каже Віктор Азізов.

На будівництво нової чаші полігону, за умови, що підрядник буде працювати весь світловий день і сприятливої погоди, знадобиться від шести до восьми місяців. Чаша нового полігону буде укомплектована фільтратонепроникними матами, які перешкоджають забрудненню ґрунту і ґрунтових вод.

«На новому полігоні буде враховано і зведено до мінімуму вплив на навколишнє середовище, внаслідок впровадження передових технологій. Якщо, умовно кажучи, під наявною чашею полігону використовувалися мати, які були технологічно гарні у 2009-2010 році, то у 2022 році це будуть абсолютно інші мати, це буде трирівнева фільтрація і дренажний комплекс. У цій сфері прогрес і технології йдуть семимильними кроками та проєктні рішення, які будуть застосовані до даної чаші полігона, будуть відповідати всім кращим європейським стандартам», — запевняє Віктор Азізов.

Скло, органіка, неорганіка

Поруч з новим полігоном побудують сортувальну станцію, на якій будуть перебирати всі тверді побутові відходи, що поступають. 70% як і раніше будуть захоронювати на полігоні, а решта 30% — вирушатиме на перероблення і вторинне використання. Вторсировину можна переробити в паливо RDF (тверде відновлене паливо у вигляді гранул або брикетів — прим. «Східний варіант») або продати учасникам ринку.

Крім сортування відходів безпосередньо на станції, в Маріуполі введуть сортування в побуті. Тобто, самі містяни розкладатимуть сміття по контейнерах біля під'їздів.

«Ми повинні шляхом експерименту зрозуміти, як буде зручно ввести систему попереднього сортування на місцях для нашої громади. Що буде точно, так це відділення скла від загальних відходів. Це може бути контейнер для скла, контейнер для органічних відходів і контейнер для неорганічних відходів. Значить вже ми розуміємо, що на полігон ці види відходів будуть приходити окремо. Органічні відходи, швидше за все, в майбутньому будуть піддаватися так званій біостабілізації — вони перегниватимуть в тунелях і потім, коли їх обсяг зменшиться, ми будемо захоронювати їх у чаші полігона», — розповідає Віктор Азізов.

Чому так важливо відокремлювати скло? 

Як пояснює директор полігону ТПВ, по-перше, бите скло серед інших відходів може завдати травми співробітникам сортувальної лінії, а по-друге, пошкодити саму лінію.

У майбутньому, можливо, маріупольці розділятимуть не лише органіку, неорганіку та скло, а й інші види відходів.

«Звичайно, є довгострокові перспективи, щоб ми навчилися на місцях або вдома компостувати відходи, щоб ми навчилися розділяти їх вже у себе на кухні. Я думаю, що мине якийсь час, але вже зараз потрібно починати пропагувати цей спосіб життя, поміняти менталітет щодо поводження з відходами, а це зараз тенденція всього цивілізованого світу», — додає Віктор Азізов.

Перед тим, як нова стратегія поводження з відходами в Маріуполі набере чинності, її винесуть на громадські слухання.

Чи є промислове сортування в Україні?

Німеччина, Швеція, Швейцарія, Австрія вважаються лідерами сортування сміття у світі. Зараз система там настільки налагоджена, що вторсировина перетворилася на одну зі статей доходу в економіці цих країн. Водночас для їх жителів — це скоріше не повинність, а частина соціальної культури.

З девізом «Сортувати сміття як в Європі» в Україні працює громадська організація «Україна без сміття», створена у 2015 році. Координаторка освітніх проєктів «УБС» Ольга Чернявська каже, що приблизно 80 років тому Швейцарія та Австрія були найбільш забрудненими країнами в Європі, поки не почали свій шлях реформ щодо поводження з відходами.

«Ми всі живемо в Україні та чекаємо закону, а в Австрії, де ідеальне сортування, взагалі немає закону, але в кожному будинку стоять контейнери, де люди сортують сміття. Тому що це їх цінність», — зазначає Ольга Чернявська.

Хоча в різних містах України є невеликі сортувальні підприємства, але вони відокремлюють лише те, на чому можна заробити. Все інше відправляється на полігони.

«Україна без сміття» виступає проти захоронення сміття на полігонах. Ця організація на сьогодні перебирає найбільшу кількість видів вторсировини, маючи близько 40 контейнерів для різних видів відходів. На екскурсію сюди ходять дорослі та діти. Незабаром «УБС» планує запустити у продаж франшизу на створення сортувальної станції в інших містах України.

Українці намагаються потроху сортувати сміття, самостійно знаходячи ринки збуту та об'єднуючись в локальні організації. Наприклад, маріупольці сортують не тільки у квартирі, але і на рівні свого ОСББ. Просто в під'їзді стоять баки для скла, паперу, картону та металу.

Вторсировину ОСББ продають скупникам, а отримані гроші вкладають в розвиток будинку — купують поштові скриньки, фарбу, проводять дрібний ремонт в під'їздах і так далі.

Сортувальних об'єднань співвласників в місті вже 96. Одне ОСББ за місяць зберігає близько 300 кг вторинної сировини, на рік це приблизно 3,5 тонни. Виходить, що щорічно все сортувальні ОСББ міста не допускають на полігон близько 350 тонн вторинної сировини, але у величезних масштабах виробництва сміття це лише крапля в морі.

Чому українці купують сміття в Африці

Виявляється, що в Україні недостатньо деяких видів вторинної сировини, зате є багато переробних заводів. Не плутайте їх зі сміттєпереробними. 

Перші займаються переробленням одного виду вторинної сировини в готовий продукт, наприклад, макулатури в туалетний папір. Сміттєпереробні заводи приймають різноманітні фракції та навіть органічні відходи. Органіку вони відправляють на компостні полігони або на підприємства, які переробляють органіку в біогаз. Сміттєпереробних заводів в Україні немає.

«Сьогодні в Україні сто, а може і більше переробних заводів, їм не вистачає вторсировини, тому вони купують її за кордоном. Є 39 заводів, які переробляють різні види пластику. Плюс ще 19, які переробляють PET-пляшки. Їм не вистачає ресурсу, вони купують його в Африці», — розповідає Ольга Чернявська.

Вона запевняє, що PET-пляшки готові купити де завгодно. При цьому ціна залежить від багатьох факторів: чи спресовані пляшки, чи розділені вони за кольором і так далі.

Крім PET-пляшок, скупники вторсировини охоче забирають HDPE-пляшки від побутової хімії або кришечки, пакувальну плівку, метал, папір і картон. А ось тетрапак, пляшки від масла або від молока збути складно.

Ще одна велика проблема — небезпечні відходи — батарейки, акумулятори, люмінесцентні лампи й так далі.

«Ми не займаємося небезпечними відходами, тому що не маємо ліцензії. Наприклад, батарейки не переробляються і ними на сьогодні займається ГО «Батарейки, здавайтеся!». Два рази вони вже відправляли велику кількість батарейок в Румунію. Якщо говорити про лампи, то є завод під Львовом, який може прийняти та переробити люмінесцентні лампи, але він далеко», — резюмує Ольга.