"Купівля тварин без документів — це підтримка бізнесу на крові": маріупольська заводчиця про розведення котів

Жителька Маріуполя Анжеліка Дротянко понад три роки займається розведенням котів породи мейн-кун. Її «вихованці» живуть в сім'ях в Україні, США, Канаді, Литві, Болгарії, Росії, Греції.

Розповідаємо, чи складно стати заводчиком і як не попастися на виверти недобросовісних заводчиків, які роблять «бізнес на сльозах і крові».

Закохалася через об'єктив фотокамери

Ще з кінця 90-х, до роботи заводчицею, Анжеліка займалася фотографією, працювала в одному з перших в місті фотосалонів. З 2010 року по роботі вона часто виїжджала на виставки тварин в Маріуполі та в інших містах, займалася фотографуванням тварин, спостерігала за їх поведінкою, характерами та особливостями різних порід. Серед них були серйозні та важливі на вигляд, але дуже ласкаві й добрі мейн-куни.

Свого першого мейн-куна вона завела за, як сама каже, сумних обставин. Помер улюбленець всієї родини, кіт Арсеній.

«Ми зробили все, що могли, кілька днів боролися. Це було сильне потрясіння для мене, тому що 9 років життя — це досить невеликий вік для тварини. Але я сказала чоловікові та синові, що я не з тих, хто більше ніколи не заведе тварини, і що я буду шукати того, до кого серце ляже», — згадує Анжеліка.

Спочатку вона шукала котів, що нагадують на Арсенія — метиса, але зовні схожого на британського короткошерстого кота. Але спогади про загиблого вихованця викликали сльози, тому вона задумалася про купівлю мейн-куна.

Її перший мейн-кун Браян приїхав з-під Полтави, переноску передали з водієм BlaBlaCar.

«Я купувала кота з умовою, що я його каструю. Він був проданий в улюбленці, без права розведення. Я забрала його о третій годині ночі, принесла додому, ввімкнула світло, відкрила переноску... Він уже великий був, йому 11 місяців було. Він виходить абсолютно спокійно, а слідом за ним хвіст - величезний, пухнастий. У кунів є лінії, коли вони дуже кошлаті. І Броша виявився якраз таким», — каже Анжеліка.

Браян швидко освоювався на новому місці та, як пояснює Анжеліка, закохав у себе як своїм виглядом, так і характером, харизмою і ніжністю. Жінка задумалася про те, щоб зайнятися розведенням породи в Маріуполі. Оскільки кіт був куплений без права розведення, Анжеліка зв'язалася з його заводчицею, доплатила за право розведення й отримала необхідні документи з клубу.

Професійне розведення тварин — це дорого

Для того, щоб розводити котів і мати власний розплідник, потрібно мати породисту кішку.

Тоді Анжеліка зайнялася пошуком кішки для свого майбутнього розплідника і купила Агушу.

Разом з тим вона закінчила фелінологічні курси, де вивчала основи ветеринарії, принципи племінного розведення і генетику кішок, етику заводчика і так далі. Але тільки знань і двох котів однієї породи недостатньо для професійного розведення тварин.

«Наявність родоводу не означає, що кошенята від цієї тварини будуть породистими. Породистими вони будуть, якщо майбутні виробники (батьки) побувають на виставках, їх покажуть суддям, які неупереджено опишуть тварину і дадуть свою оцінку — наскільки тварина відповідає вимогам. Три оцінки Excellent-1 вважаються допуском до розведення і закривають титул», — уточнює Анжеліка.

Її розплідник «Argenta Pride» зареєстрований в міжнародній системі WCF у 2018 році, а в системі WOC у 2020 році. Також розплідник входить до  двох фелінологічних клубів в Запоріжжі та Кривому Розі. Розплідник Анжеліки випустив уже п'ять котячих виводків. У заводчиків кожен послід називається за буквами алфавіту. У розпліднику Анжеліки недавно народилися «Е-шки», тобто, п'ятий послід за весь час розведення.

Свого першого кота Анжеліка купила приблизно за 1000 доларів у 2017 році, разом з правом розведення. Кошенята з її розплідника продаються від 500-600 доларів, як улюбленці, і від 1000 у.о. для розведення, але тільки тим, хто займається цією породою.

Багатьом здається, що дорожнеча кошенят дозволяє заводчикам жити на широку ногу, але на ділі багато коштів іде на утримання розплідника. Це повноцінне збалансоване харчування, вітаміни, шампуні для догляду, щеплення, генетичні експертизи, замовлення родоводів й інших документів.

При цьому, згідно з етикою заводчика, кішці бажано народжувати не частіше, ніж раз на 10-12 місяців, щоб вона могла повністю відновитися після вагітності, пологів і годування кошенят. Тому заробляти на продажу кошенят кожного місяця, як ніби отримуєш зарплату за ставкою, не вийде. Кошенят потрібно вирощувати до чотирьох місяців, вкладаючи сили та кошти. У розведення входять витрати на поїздки на виставки й так далі.

Водночас можуть виникнути непередбачені обставини — тварина захворіє.

«Котам теж потрібно робити УЗД внутрішніх органів, рентген, купувати ліки, ставити крапельниці, робити операції й так далі. Ветеринарна медицина обходиться дорожче, ніж лікування людини», — резюмує Анжеліка.

Судді перевіряють не тільки відповідність тварини породі, а й зовнішні аспекти — залом і гнучкість хвоста, перекус зубів і так далі. Породистим тваринам, які мають ознаки захворювань, не можна народжувати потомство, інакше є ризик, що хвороби передадуться у спадок. У розведення потрапляють тільки найкращі особини породи, тому вони коштують так дорого.

Пухнастий привіт з Канади, Америки та Болгарії

Розплідники — це не окремі особливі заклади, а квартири та будинки, в яких люди постійно живуть зі своїми тваринами. У тварин в них повинно бути багато свого простору.

«Одну кімнату ми обладнали для тварин. Чоловік спорудив там комплекси для лазіння тварин — полиці, містки, сходи. Куни дуже люблять висоту, спостерігати за всіма. Маленькі кошенята постійно знаходяться тільки в цій кімнаті. При чому, я їх не замикаю там, у мене є своєрідне лекало — чоловік зробив хвіртку, і ось якщо кошенята можуть її подолати, значить вони вже можуть ходити по всій квартирі, хвіртка забирається», — розповідає Анжеліка.

«Випускники» Анжеліки роз'їхалися по всьому світу. Наприклад, в США живуть два коти з розплідника «Argenta Pride», в різних розплідниках. Одна з кішок отримала на виставці вищі оцінки від суддів. Анжеліка каже, що в країнах пострадянського простору заводчикам вдалося краще зберегти породу мейн-кунів, ніж на їхній батьківщині в Америці, і наші тварини мають попит. Хоча вони називають цей тип мейн-кунів «європейський», все частіше в породних групах звучить поняття «український», «російський» тип.

Як не потрапити до рук шахраям

На жаль, в бізнесі заводчиків, як і в будь-якому іншому, іноді зустрічаються недобросовісні заводчики. Є просто шахраї, які взагалі не займаються розведенням і продажем, а є ті, хто розводить тварин в непридатних умовах, маленьких клітках, без щеплень і документів. Якщо ви задумали купити тварину, зверніть увагу на кілька важливих моментів.

«Якщо бачите оголошення про продаж породистих тварин і вам сподобався хтось, попросіть відеочат, де вам покажуть тварину. Уважно дивіться, схожа вона на тварину на фото. Перевіряйте пакет документів. Паспорт — це не документ, що підтверджує породу. Породиста тварина з клубу з народження має підтвердження, тому наявність метрики або родоводу — обов'язково. Без документів це метис, фенотип, але не породиста тварина! Принцип простий: немає документів — немає породи», — каже Анжеліка.

Також розплідник повинен бути зареєстрований в одній з фелінологічних організацій — WCF, CFA, CFF, FIFe, TICA і так далі. У них є сайти, на яких можна ввести назву розплідника, з якого ви плануєте купити тварину, а в клубі можна дізнатися про заводчиків.

Професійне розведення — це дуже дорого, тому вас повинна насторожити занадто низька ціна за кошеня чи цуценя. Якщо вам пропонують тварину за 3-5 тисяч гривень, хоча тварина такої породи коштує від 1000 доларів, швидше за все, це обман.

Також є звичайні шахраї, які працюють на маркет-плейсах, типу OLX. Вони завантажують на сайт фото тварин чужих заводчиків, виставляють привабливу ціну і пропонують забронювати кошеня або цуценя за невелику суму, яку потрібно надіслати на карту. Як тільки ви надсилаєте гроші, уявні заводчики зникають. Саме тому важливо просити відеочат, а не тільки фото тварини.

«Якщо людина відмовляє, посилаючись на технічні проблеми, це повинно насторожити вас. Також тварина повинна повноцінно рости та розвиватися мінімум до 16 тижнів в розпліднику. Це дуже позитивно позначається на психіці кошеняти. Раннє розлучення з мамою-кішкою — це стрес і пропуск у вихованні, соціалізації. Також у 2 і 3 місяці робляться щеплення, дотримується карантин. Якщо вам пропонують купити кошеня в півтора, два місяці, без щеплень або з одним — це не просто тривожний дзвіночок, це дзвін», — каже Анжеліка.

Не рідкість так звана у світі професійних заводчиків «розвідня». Це люди, які розводять тварин, порушуючи всі правила, ризикуючи життям і здоров'ям тварин заради наживи.

В інтернеті періодично спливають публікації про горе-розплідники, де тварини живуть десятками всередині маленьких кліток. При цьому особини жіночої статі постійно народжують, хоча кішкам рекомендується вагітність не частіше, ніж раз на 10 місяців.

Кішок виводять з розведення в 4-5 років, котів — в 6-7 років.

«Але частіше ще раніше, тому що мета породистого розведення — збереження породи, її поліпшення, закріплення кращих рис. Якщо кошенята народжуються краще за батьків — це успіх. Після виведення з розведення тварини стерилізуються і живуть безтурботно все життя», — розповідає Анжеліка.

Але недобросовісні заводчики нехтують цими правилами та продовжують розведення «до останнього». Саме тому гарні заводчики самі відкрито запрошують покупців до дому, щоб показати, в яких умовах ростуть тварини.

Якщо ж ви хочете пухнастиків, але можливості купити породистого малюка у хороших заводчиків немає, то варто звернути увагу на притулки для тварин, де можна знайти соціалізованого улюбленця безкоштовно.

І важливо розуміти, що надалі ваш вихованець потребує правильного догляду, харчування, регулярних вакцинацій. Тому, що б ви не вибрали, варто підходити до питання максимально відповідально. Адже ми відповідаємо за тих, кого приручили.