"Сталеві чаєчки": як потрапити в першу жіночу хокейну команду Маріуполя

2017 року історія жіночого хокею в Україні отримала новий виток після 20-річної перерви. А ось історія маріупольської жіночого хокею поки що тільки починається.

«Східний варіант» поговорив з капітанкою маріупольської аматорської жіночої хокейної команди Катериною Кочергою про мрії та плани, і про те, кому вона присвячує шайби.

🏒 Командний дух захоплює

Катерина вже сім років займається хокеєм, а в командному спорті — з самого дитинства.

Після дворічної перерви, Катя знову стала на ковзани, щоб повернути форму, а заодно зібрати першу в історії Маріуполя жіночу хокейну команду.

«Я працювала інструктором з катання на ковзанах три роки. Звідси мої навички та любов до хокею. Я хотіла кататися, але розуміла, що фігурне катання — це не моє. Я займалася танцями, мені говорили “ти така красива, витончена дівчина”. Але це теж не моє, потрібно мати інший характер для цього», — розповідає Катя.

Вперше вона почала займатися хокеєм в Донецьку, в аматорській команді «Легіон».

Крім хокею Катя кілька років грала в жіночій команді з флаг-футболу. Цей футбол схожий на американський, але замість того, щоб завалити противника з м'ячем на землю, потрібно зірвати з нього стрічку або прапорець.

«Мені подобається ось ця динаміка і командні види спорту, коли ти виходиш на змагання командою, які б образи один на одного не були, все це залишається поза “полем”. Ти відчуваєш дух. Саме це мені й подобається в спорті», — каже Катерина.

Хай там що, хокей — травматичний спорт. Одного разу шайба влучила Каті в литку, після чого там з'явився величезний синяк. Але переломів хокей не приносив, чого не скажеш про інші види спорту, якими займалася Катерина. Вона зізнається, що часто потрапляла до травматології та лікарі її швидко запам'ятали.

«Був випадок, коли я трохи пошкодила палець, досить було накласти шину, медики спочатку так і хотіли зробити. Потім зайшов лікар і сказав, щоб мені наклали гіпс, щоб я завтра ж не пішла грати й не зламала палець. Так що тоді мені наклали гіпс, хоча можна було обійтися шиною. Але я все одно ходила на тренування, спостерігала з трибун за тим, що відбувається», — згадує Катя.

Є в хокеї й свої традиції — писати імена близьких людей на ключці для підтримки.

«Нещодавно я перемотувала ключку і виявила, що там написано “мамуля”. Мама це головний двигун для мене. Шайби я завжди присвячую мамі», — каже дівчина.

👧👩‍🦰 Грай як дівчисько

Попри те, що хокей вважається традиційно чоловічим видом спорту, зараз в Україні йде друга хвиля популярності хокею серед жінок.

Єдина відмінність чоловічого хокею від жіночого, на думку Каті, це швидкість. Дівчата не можуть розвинути таку швидкість на льоду як хлопці.

«В іншому, у володінні ключкою, шайбою і за майстерністю катання, мені здається, дівчина може навіть перевершити хлопця», — вважає Катя.

Зараз вона набирає дівчат до аматорської жіночої хокейної команди. У старшому складі вже грає шість дівчат, також триває набір до молодшої групи, де тренуються дівчата від 10 років. Мати спеціальні навички та параметри не обов'язково, запевняє Катя, головне — бажання і завзятість.

«У нас займається дівчинка, їй 15 років. Вона висока, худенька, зовсім “не хокейна”. Я у неї запитала, чому вона прийшла в хокей. Вона відповіла, що батьки запропонували їй вибрати між хокеєм і модельним агентством, і вона вибрала перше», — розповідає Катя.

На жаль, через карантин графік тренувань нестабільний, але учасниці дуже мотивовані продовжувати грати.

«Я пропонувала скасувати тренування на 6 ранку, тому що мені далеко добиратися до катка, але дівчата сказали, що будуть ходити. І вони приїжджають перед роботою, тренуються о 6 ранку, потім їдуть на роботу», — каже Катя.

Чоловічу хокейну команду «Маріуполь» журналісти називають «сталевими чайками». І хоча жіноча команда тільки думає над своєю назвою, їх теж ласкаво називають «сталевими чаєчками».

Катя вважає, що рік регулярних повноцінних тренувань дозволить команді як слід зігратися і зіграти товариський матч з професійною командою. Всього в Україні існує чотири жіночих команди з хокею. Водночас в Маріуполі немає жіночої національної хокейної ліги, але є жіноча збірна з хокею, яка грає на чемпіонатах світу.

В майбутньому Катя мріє відвідати країну хокею — Канаду, а ще зіграти в жіночій професійній команді.

«Я цю мрію ніколи не відпускала: завжди мріяла зіграти в жіночій команді, на чемпіонаті, нехай навіть місцевому», — зізнається тренерка.

Набір до маріупольської жіночої хокейної команди триває, приходити можна з 12 років. Перед виходом на лід вас екіпірують шоломом, ковзанами та ключкою.