"Доброго ранку, ми з Маріуполя!": як вихідці з Приазов’я допомагають переселенцям

Дніпро став домівкою для багатьох вимушених переселенців зі сходу України ще з 2014 року. У 2022 році це місто не тільки відкрило свої двері для нових мешканців, що тікали від війни, але й стало потужним центром волонтерського руху, в якому активно беруть участь вихідці з Донеччини та Луганщини. 

Розповідаємо про ініціативу маріупольців, що переросла в найбільший гуманітарний центр в Україні.

Просвітницька діяльність замінила волонтерство

Кирилу Долімбаєву 39 років, з яких усі 39 він прожив в Маріуполі, 16 пропрацював в Приватбанку та 8 займається волонтерством. Не залишав місто навіть на час його захоплення так званим «ДНР» у 2014 році, натомість почав допомагати військовим ліками, продуктами, амуніцією.

«Моя волонтерська діяльність почалась з того, що я привіз свою вживану каску німецького виробництва на наш український блокпост. Я активно займався волонтерством до 2016-2017 року, коли великих потреб вже не було», — ділиться Кирило.

За словами чоловіка, у березні 2020 року, під час епідемії ковіду, вони з іншими волонтерами «підхопили» лікарні: привозили медикам антисептики, маски, тест-системи.

І знову, як тільки держава налагодила процеси, волонтер переключився  на іншу сферу діяльності: почав співпрацювати з однодумцями з Донецької Єпархії Православної Церкви України в місті Маріуполь. Разом з ними Кирило реалізував низку культурних та соціальних проєктів для Маріуполя. 

«У 2020 році ми розписали Храм Святителя Петра Могили та собор Успіння Пресвятої Богородиці в Маріуполі автентичним українським стилем “Петриківка”, та офіційно увійшли до Книги рекордів України за обсягами зовнішнього розпису. На додачу встановили на подвір'ї триметрову ковану статую Архангела Михаїла роботи коваля з Чернівців Андрія Хорта», — з гордістю розповідає волонтер.

Так церковні споруди стали не тільки релігійними, а й центрами збору для всіх поціновувачів української культури. На другому поверсі в Храмі активісти від ПЦУ заснували школу бандури та українського живопису імені Василя Сліпака, а також бібліотеку української літератури імені Василя Стуса. 

«До повномасштабного наступу ми вже мали 150-170 унікальних читачів, які приходили щотижня і брали книжку. У бібліотеці було приблизно 7000 книжок різного жанру українською», — пишається Кирило Долімбаєв.

Також у стінах Храму знайшла своє місце і постійна експозиція українського вбрання та предметів козацького побуту «Нація». Як розповідає волонтер, на неї постійно приходили люди, команда регулярно робила екскурсії для дітей і військових. Але нарікає, що велика проблема Маріуполю і Донеччини загалом, що там майже немає ніяких знахідок, пов'язаних з козацтвом, на відміну від предметів трипільської чи культури кочівників. Це Кирило пов’язує, зокрема, з агресивним викоріненням української культури на цих територіях росією:

«У нас була експозиція в Маріуполі  “Українські жіночі прикраси”. Ніхто їх не знаходив у Приазов'ї, хоча вони притаманні всій Україні. Це пов'язано з Голодомором. Жінки ці прикраси обмінювали на хліб».

«Візерунок на українському вбранні, який був на Донеччині, — дубове листя, на межі з Луганщиною — виноград. Але який візерунок був на вишитих сорочках у Приазов'ї, ми не знаємо. Це потрібно було розповідати, показувати, що ми й робили. А зараз вже і немає кому», — скрушно додає він.

«Наші ініціативи не для того, щоб просто нагодувати людей»

24 лютого почалось для Кирила з зустрічі зі своєю командою ПЦУ в Храмі Святителя Петра Могили, щоб обговорити подальший план дій. Волонтери вирішили відразу закуповувати продукти харчування і складати у храмі на випадок нестачі продовольства. І це було правильним рішенням. 

«Остання закупівля у нас була на 200 тисяч гривень у великому магазині в Маріуполі, потім це вже було неможливо. Коли на початку березня місто оточили, не було ані їжі, ні води, люди, що залишились в Маріуполі, мали можливість отримувати в храмі продуктові набори», — розповідає Кирило Долімбаєв.

Сам волонтер залишив місто в перших числах березня. Родину — дружину, сина та двох мопсів — відвіз на кордон з Польщею, звідки вони попрямували до Німеччини, а сам повернувся до Дніпра. Там вже були представники команди ПЦУ, капелани, які й почали створювати гуманітарний хаб «Доброго ранку, ми з Маріуполя!».

«Починали з 50 біженців щодня. Зараз ми маємо 2500 біженців і роздаємо  на день від 15 до 20 тонн допомоги. Так ми стали найбільшим гуманітарним центром в Україні», — з гордістю констатує Кирило.

У гуманітарному хабі вимушені переселенці не тільки з Маріуполя, а зі всієї України можуть отримати продукти, ліки, засоби особистої гігієни, одяг, а також юридичну та психологічну допомогу. 

Щоб забезпечувати безперебійний процес видачі гуманітарної допомоги, в «Доброго ранку, ми з Маріуполя!» працює на регулярній основі від 35 до 39 волонтерів. 

Основна маса помічників  — самі переселенці. Стоячи в черзі за гуманітаркою, коли хаб ще тільки відкривався, вони зголошувались допомогти розвантажити фури й потім залишались допомагати.

«90% волонтерів родом з Маріуполя, ще 10% — представники Луганщини, Харківщини, Донеччини та дніпряни, які залишили роботу і прийшли до нас, тому що розуміють важливість того, що ми зараз робимо», — стверджує Кирило Долімбаєв.

Окрім гуманітарного хабу, в планах Кирила та команди ПЦУ створити центр соціальної реабілітації біженців зі сходу України, зокрема маріупольців. Наразі волонтери вже орендували на пів року приміщення недалеко від центру, роблять у ньому ремонт та підбирають меблі й техніку. Відкриття планують через 3-3,5 тижні.

«Першочергово ми хотіли вивести з гуманітарного хабу напрямки психологічної та юридичної допомоги та залишити тільки фізичну. Тепер у центрі, який матиме назву Резиденція «Вільний простір — Little Mariupol», хочемо зробити і бібліотеку української літератури, і конференц-зал, влаштовувати безкоштовні етно- та освітні курси для переселенців, надавати послуги з підтримки малого та середнього бізнесу зі Сходу України, з тимчасово окупованих територій»,  — ділиться Кирило Долімбаєв.

Резиденція «Вільний простір — Little Mariupol» буде відкрита не тільки для переселенців з Маріуполя та Сходу України, а й для дніпрян та гостей міста, що хотіли б поспілкуватись та гарно провести час.  Волонтери планують зробити в приміщенні кав’ярню та невеличкий літній майданчик, а також окремі простори, де можна буде погратись в настільні ігри та переглядати фільми.

«Усі наші ініціативи не для того, щоб просто нагодувати, одягнути людей, це не головне. Найважливіше — показати людині, що вона важлива саме в Україні, що держава про неї дбає, щоб людина не їхала за кордон, а залишилась, почала офіційно працювати, сплачувати податки й таким чином запускати економіку», — впевнений Кирило.

Левову частку розходів покривають пожертви від українців

Щоб забезпечити функціонування не тільки гуманітарного хабу, але й майбутнього центру соціальної інтеграції, волонтери вимушені залучати сторонню допомогу. З іноземних партнерів «Доброго ранку, ми з Маріуполя!» підтримує ООН, USAID, донати від діаспорян. За словами Кирила, навіть діаспори інших країн в США долучаються до допомоги маріупольцям, зокрема представники грузинської діаспори.

«Перший грант, який ми отримали, як тільки почали працювати в гуманітарному хабі, налічував 200 тисяч гривень. На нього вдалось закупити продукти довгого терміну зберігання, пакети для фасування. Грантові кошти в першу чергу ми витрачаємо на продукти», — пояснює Кирило.

«Завдяки цільовій допомозі з-за кордону нам вдалося купити невелику вантажну автівку, щоб розвозити гуманітарку. Ми багато допомагаємо благодійним їдальням, лікарням, де наші військові, дитячим садочкам, інтернатам, і власного транспорту сильно не вистачало», — продовжує волонтер.

Допомагають команді гуманітарного хабу і українські бізнеси. Зокрема, місцевий дніпровський ресторан безкоштовно годує волонтерів, що працюють на роздачі гуманітарної допомоги.

Але, як каже Кирило, левову частку розходів покривають саме пожертви від українців та інших небайдужих людей, які збираються через соціальні мережі, — власні сторінки Кирила Долімбаєва у Фейсбуці й Інстаграмі, а також сторінку громадської організації при Православній Церкві України «Eleos-Donetsk». 

«Ми маємо шалені супутні витрати. Наприклад, щоб оплатити паливо гуманітарній фурі, яка буде йти зі Львова з продуктами, потрібно 17 тисяч гривень. Тому абсолютно не грає ролі, який це донат, — 10, 50,100,1000 гривень. Будь-яка сума важлива», — наголошує Кирило.

Як допомогти?

Якщо ви хотіли б допомогти гуманітарному хабу "Доброго ранку, ми з Маріуполя", скористайтесь одним з рахунків, наведених нижче:

PayPal: [email protected]

———————————————————

Українські рахунки фізичної особи:

МоноБанк:  5375411500922880

ПриватБанк: 4731219114792710