Пухлина змінила життя Ірини на «до» та «після». Але вже через чотири місяці після її видалення на жінку чекали дві несподівані новини: вагітність і дар малювання. Художниця розписує дзеркала, кераміку, посуд, ялинкові іграшки та багато іншого.
А ще люди звертаються до Ірини за розписом на одязі. Тому що знають про можливості майстрині відчувати енергетику свого клієнта. Як це працює — вона не знає. Але річ стає справжнім оберегом свого власника.
«Східний Варіант» познайомився з майстринею і дізнався про її незвичайні здібності.
Ірина Базикіна — мама трьох синів. За освітою Ірина бухгалтер. Але життя з бухгалтерією вона не пов'язала. А любов жінки до справи її життя з'явилася у дитинстві. Коли Ірі виповнилося 10 років, вона записалася до гуртка з розпису по дереву.
«Це було факультативне заняття. Крім цього гуртка, інших азів малювання я не вчилася. Я не закінчувала художню школу. Навіть курси не проходила. Так, помалу малювала, але не можу сказати, що в мене виходило добре. У гуртку були діти набагато талановитіші за мене», — згадує художниця.
За її словами, до малювання прийшла вже в дорослому віці. Це сталося після складного періоду у житті жінки: лікарі виявили пухлину.
«Одного прекрасного літнього ранку я прокинулася і побачила в дзеркалі, що моє обличчя перекошене: його половина була паралізована. Звісно, я почала бити на сполох, шукати причину», — каже жителька Старобільська.
Ірина звернулася до лікарів. На МРТ було виявлено пухлину. Лікарі сказали, що операцію з її видалення потрібно проводити терміново, тому що пухлина в міліметрі від внутрішньої сонної артерії.
«Операція була травмувальною. Зараз уже я про це говорю спокійно. Але ще два роки тому я не могла про це говорити без сліз. Для мене це була рана. Ну, а зараз уже все. Я дозволила цьому бути й уже не боляче. І добре, що тоді мене перекосило. Якби цього не сталося, я не дізналася б про свою хворобу. І вона просто потихеньку “прибрала” мене і все», — ділиться з нами Ірина.
У Києві в інституті отоларингології ім. проф. О.С.Коломійченка Ірину прооперували. Операція тривала 8 годин.
«Геніальніший хірург Олег Миколайович Борисенко зробив дві операції в одній. Він прибрав пухлину і відновив лицьовий нерв: зшив його. І почалася моя реабілітація і немов друге життя», — каже Ірина.
Вона розповіла, що це була копітка, монотонна праця: треба було робити різні вправи, застосовувати ліки, їздити до Києва на реабілітацію. Чоловік Ірини весь цей час дуже підтримував її.
«Якось розмовляли з чоловіком і він мені сказав: “Ну ми ж не вічність будемо молодими. Уяви, сидять люди вже у віці. І що, дід перед собою бачить зморщену бабусю? Ні. Він бачить свою кохану”. Ну якось так. Я йому дуже вдячна», — згадує Іра.
Через чотири місяці після операції жінка дізналася про свою вагітність.
«Народжувати було страшно, тому що операція була тривала, а наркоз протруює весь організм. Яка може прийти дитина — невідомо. І взагалі, якщо є вагітність, то треба скасувати всю терапію. Я переживала, ходила, плакала», — ділиться з нами художниця.
Душевна травма щодо зовнішності також не давала жінці спокою.
«Я втратила красу. І мені було важливо транслювати її якось інакше, раз я вже стала такою, якою стала. І я шукала, що це може бути», — доповнює Ірина.
Вона розповіла, що, перебуваючи в Києві на реабілітації, вона потрапила на краніосакральну терапію. За словами Ірини, її провела дуже цікава дівчина. Після сеансу вона поставила важливе питання.
«Терапевт уточнила: “Що тобі в житті подобалося коли-небудь робити?” Я відповіла: “Малювати”. “Не відкладай на завтра. І починай щось малювати”. І я почала малювати та малюю щодня вже 5 років», — згадує художниця.
За її словами, на тлі вагітності та улюбленої справи почалося відновлення особистості.
«Можна почути важливе мільйон разів. Але коли хтось вчасно тобі це сказав, ніби спалахує лампочка. Вчасно сказане слово працює як інсайт. І мені стало дуже кайфово. Сідаю малювати й відразу вирівнююся вся. Я малюю, ніби між небом і землею. Мені так добре», — зазначає Ірина.
Вагітність жінки пройшла у творчості. Її малюк народився здоровим. Подружжя дало синові ім'я Богдан. За словами мами, хлопчик росте розумним та талановитим. Нині Богдану вже 3 роки.
Художниця почала малювати у різних напрямках: точковий розпис, вітраж, розпис тканини, кераміки, шкіри, мехенді на тілі. За словами Ірини, у кожному з цих напрямків вона малює у різних стилях.
«Якщо це розпис по тканині, то це і графіка, і монохром, і символи, і навіть щось гуморне, мультяшне. Малюю скрізь, де можна. Розписую все, що мені подобається», — каже Ірина.
Жителька Старобільська зауважила, що разом із благотворним впливом малювання на її власний стан до неї прийшли й інші здібності. Художниця виявила, що відчуває енергетику людей, які замовляють у неї роботи.
«Людина приходить по щось своє. Усі люди різні. І ось я не знаю як, але я розумію, що треба людині намалювати. Я дивлюся на людину і бачу, кому що підходить. І це завжди так співзвучно виходить. Люди дуже радіють. Кажуть, що коли одягають ось це, почуваються ніби в коконі захисту та комфорту. Начебто йде якесь вирівнювання», — ділиться вона.
Ірина розповіла, що серед її клієнтів була жінка, котра попросила зробити розпис на одязі. Вона мала особливий запит.
«Розуміючи мою цю здатність, вона зробила замовлення: “Намалюйте. У мене такий біль. Я шукаю пару”. Я малюю для неї роботу. І я відчуваю гнітюче почуття, безвихідь. Я раніше цього боялася. Думала, що це чуже може якось перейти до мене. Але це не відбувається. Я закінчила роботу — стан вирівнюється. І людям теж потім добре, коли вони використовують цей виріб або предмети інтер'єру з моїм розписом. Завжди це якась спільна робота: замовника та моя», — доповнила художниця.
Ірина уточнила, що для кожного замовника має різні енергетичні витрати.
«Буває почуття, ніби брили переставляю в процесі розпису. Малюю та відчуваю якусь напругу. Відчуваю почуття людини й це на якійсь межі. У своїх роботах я не виливаю біль, не вимальовую його. Ні. У мене це інакше. Коли починаю малювати, я ніби у нірвані. Забуваю про все. Тому мої роботи, певне, і відбивають цей стан. Тому вони всі світлі у мене», — каже вона.
Ірина розповіла, що серед її замовлень були різні ескізи, але не всі гармоніюють із її енергетикою. За такі роботи вона вже не береться.
«Я пам'ятаю, що в мене замовляли намалювати череп. Пам'ятаю, що я малювала, і мені було недобре. Розумію, що то не моє. Ось не хочу. Тоді це були мої перші спроби малювати та заробляти, і я взяла ці замовлення. А тепер я відмовляюся, малюю лише те, що мені до вподоби», — ділиться з нами художниця.
Вона доповнила, що замовлення стали надходити завдяки інстаграму та сарафанному радіо. Пізніше Ірина зареєструвалася на міжнародному онлайн-майданчику Etsy. Були й інші онлайн-магазини. За словами художниці, її роботи було відправлено до 15 точок світу. Крім країн Європи були замовлення навіть у США та Японію.
Роботи Ірини можна подивитися на її сторінці в інстаграм.
Ірина поділилася, що її життя заграло новими фарбами. Стало відбуватися багато подій, пов'язаних із творчістю.
«Я буваю на різних заходах. Днями я виступала у Києві у КВЦ “Парковий” на модному показі як дизайнер. Нещодавно мене запрошували провести майстер-клас у київському готелі InterContinental для заходу від ООН. Стільки всього. Стільки нових цікавих та класних людей з'явилося у моєму оточенні! У мене так закружляло життя», — зазначає вона.
Художниця доповнила, що нещодавно вони разом із подругою зробили колаборацію.
«Віка дуже любить оверсайз в одязі та запропонувала: “Давай я пошию колекцію, а ти її розпишеш”. У неї є ідеї одягу, але шити вона не вміє. Тому ми знайшли третю людину. Це Вероніка. Вона займається пошиттям. Віка — як ідейний натхненник. А я ось — муза, яка розписує це в енергію. Вийшов такий проєкт “щасливий костюм”», — каже майстриня.
Ірина вважає, що всю ситуацію з операцією вона повністю «вивела в плюс»: підтяглося її покликання, відкрилися нові цікаві події.
До того ж художниця навчилася, як працювати з організмом, і тепер допомагає іншим людям. Ідея системи у тому, що положення кісток черепа впливає на стан організму загалом і стан зовнішності.
«Виявилося, що можна виправляти асиметрії самому собі, проробляючи череп. Це ціла система. Називається вона “Система Мьюїнг”. Я веду групи дівчаток. Ми тут всі разом гарнішаємо, виправляємо кожна свої моменти. У кого проблеми з прикусом, у кого друге підборіддя, у кого шия болить, головний біль, глибока міжбрівна або носогубна зморшка. Я рада, що можу допомагати людям у цьому й за допомогою мистецтва. Я побачила у цьому великий задум. Не дарма Господь залишив мене на землі», — ділиться з нами художниця.
Ознайомитись з роботами Ірини та результатами системи Мьюїнг можна на її сторінці Фейсбук.
На захоплених територіях сходу України ворожа пропаганда тісно вплетена в різноманітні аспекти життя. Спортивні союзи,… Read More
Окупанти не приносять нічого на українські землі, крім війни, бідності та розрухи. Підвищення цін на… Read More
Як вплинуло повномасштабне вторгення рф на керамічну сферу в Донецькій області? Які є перспективи для… Read More
Цієї неділі, 28 квітня, переселенка з Маріуполя Ксенія Гузь представить перформанс “Октава мого життя”. У… Read More
Нещодавно російські ЗМІ почали розповсюджувати заяву радника ватажка так званої «днр» Ігоря Кімаковського, що начебто… Read More
У грудні минулого року в Покровську відкрили громадський центр, куди можна звернутися за послугами юриста,… Read More
This website uses cookies.