Екологічний мінімалізм: як подарувати "друге життя" речам на сході України
Усе ще вважаєте, що перепродаж речей чи їх повторне використання — це соромно? Не вважаєте за потрібне віддавати одяг у благодійні організації, а волієте просто викинути? Такий підхід може привести нашу планету до екологічної катастрофи.
Набагато краще позбавлятися непотрібного усвідомлено. «Східний Варіант» розповідає, як подарувати речам друге життя і чому це корисно для планети та вашого настрою.
У чому проблема?
У світі велика кількість предметів вирушає на звалище. Наприклад, у Великій Британії у 2017 році на звалище вирушило 336 тисяч тонн одягу. У світі з кожним роком зростає кількість викинутої електроніки: у 2019 році тільки в Україні викинули 366 тисяч тонн, а загалом у світі — 53 млн тонн таких відходів.
У середньому кожен мешканець України викидає 250-300 кілограмів твердих побутових відходів на рік.
І це лише мала частина тих речей, які люди викидають на смітник, хоча їх цілком можна використати повторно. Адже є ще косметика, побутова хімія, посуд, меблі та багато іншого. Часто люди навіть не замислюються про те, яку шкоду всі ці відходи можуть завдати довкіллю.
Яке рішення?
Рішення, яке допоможе врятувати планету і водночас позбутися непотрібних речей екологічно, будується на принципі трьох «R».
♻️ Reduce перекладається як «зменшення». Це означає, що перед тим, як купити товар у магазині або безплатно отримати якийсь мерч, потрібно замислитися, наскільки цей предмет вам необхідний. Кожна річ має свою історію, яка зовсім не закінчується після того, як ви відправите її на звалище. Там вона розкладається десятки чи сотні років, іноді при цьому отруюючи ґрунт, воду чи повітря.
♻️ Reuse — це можливість використовувати річ повторно. Продавайте або віддавайте речі іншим, адже те, що вона більше не підходить вам, не означає, що так буде з усіма. Також стару річ можна перетворити на щось нове: наприклад, одяг перешити, з битого посуду створити мозаїку, а з цілого — аксесуари для квітів.
♻️ Recycle — це перероблювання. Цю відповідальність ми поділяємо з іншими людьми, здаючи різну вторинну сировину на перероблювання. Це останній етап життя речі, коли ви не змогли вигадати для неї іншого застосування. Але це і не те ж саме, що просто викинути її на смітник.
Як це працює?
Героїня цього тексту, маріупольчанка та голова ініціативної групи «Маріуполь Сортує!» Наталія Гаєцька, вже кілька років займається екологічним активізмом та веде блог про екологічний спосіб життя. Вона сортує відходи, проводить воркшопи з сортування та бренд-аудит відходів. А для багатьох речей шукає нових господарів.
У її блозі є дивовижні історії про те, як речі знаходили новий дім після трьох років розміщення на маркетплейсах.
«Я була вихована в атмосфері шанування речей. Бачила, як вони створюються та ремонтуються, і сама займалася цим. Наприклад, у школі навчилася ремонтувати джинси так, що дефект був непомітний. На той час джинси, особливо такі, що сидять по фігурі, були великою рідкістю. Тому якщо з ними щось траплялося, це намагалися виправити. Зараз це вирішується інакше: річ або викидають, або віддають комусь, а натомість купують нову», — Розповідає Наталя.
Вона зазначає, що в сучасному суспільстві люди вважають річ непотрібною, як тільки вона перестає подобатися. Таке ставлення є згубним для навколишнього середовища.
«На виробництво речі витрачено багато часу та ресурсів, у тому числі й на перевезення. А транспорт — це нафта, бензин та вихлопи. Ми часто скаржимося на забруднення, але при цьому продовжуємо замовляти речі звідкись здалеку», — пояснює екоактивістка.
Минулого року перед «чорною п'ятницею» вона опублікувала пост, в якому описала, як продала ковпак для гасової лампи, міксер 1970-х років та пилотяг 1960-х років, швейне приладдя, посуд та багато іншого.
Одна з найдивовижніших історій про те, як їй удалося продати старе блюдце від кавової чашки.
«Мені написала жінка, яка вже багато років шукає саме таке. Багато років тому воно розбилося, залишилася лише чашка. Водночас набір був дорогий сім'ї, тому чашку не викинули. І ось їй вдалося знайти їй пару», — розповідає Наталя.
Ще один цікавий продаж — книга з філателії, яка кілька років провисіла на маркетплейсі, поки нарешті не знайшла справжнього поціновувача.
«Я про неї вже забула, просто автоматично подовжувала оголошення. Але книга дуже якісна та унікальна, я ніде не знайшла подібної. Зрештою зателефонував чоловік і попросив притримати книгу. Він розповів, що його дев'ятирічна дочка захопилася колекціонуванням марок і їй не вистачає такої літератури. Моя ціна виявилася прийнятною для нього, бо нові подібні видання коштують дуже дорого, а в цій, по суті, вся та сама інформація, тільки видана вона на десятки років раніше», — розповідає Наталя.
Вона завжди була впевнена, що на кожну річ знайдеться новий власник, а такі історії лише зміцнили цю думку.
Але щоб річ знайшла нового власника та була йому максимально корисною, потрібно вибирати правильні місця для продажу чи передачі речі. Наприклад, у групах типу «Віддам задарма» не варто навіть намагатися продавати річ, а на сайтах із продажу вінтажного одягу ніхто не купить джинси з мас-маркету.
✅ Маркетплейси на кшталт OLX підходять для продажу майже всього одягу, меблів, техніки та іншого. Але приготуйтеся до того, що речі можуть «провисіти» на сайті кілька років, перш ніж їх знайде та сама людина.
✅ Групи у соцмережах на кшталт «Куплю-Продам». Такі є майже у кожному місті чи великому населеному пункті та продають у них майже все.
«Такі групи доцільно використовувати, тому що місцеві жителі часто шукають те, що не потрібно замовляти поштою, а можна приїхати самому, торкнутися руками й прийняти рішення про покупку», — розповідає Наталя.
✅ Групи «Віддам задарма» або «Реюз». Краще знайти такі групи у конкретному місті, тоді ефективність буде набагато більшою. Якщо у вашому населеному пункті немає чогось подібного, можна використовувати загальноукраїнські та пересилати речі.
✅ Тематичні групи у соціальних мережах. В Інстаграмі є багато акаунтів, де продають вінтажний одяг, вінтажний посуд чи книги. Власники акаунтів спеціалізуються на продажу однієї конкретної категорії речей, тому й аудиторія у цієї сторінки збирається особлива. Часто ці люди вже знають цінність речі та розуміють, що шукають.
✅ Притулки та центри утримання тварин. У таких місцях не вистачає ганчірок, які підстилають тваринам у місцях їх утримання. Тому одяг, постільна білизна та старі рушники, які непридатні для використання, підійдуть для тварин.
Також Наталя нагадує, що ваші непотрібні речі не повинні стати тягарем для іншої людини чи організації.
«Після смерті моєї тітки багато її речей я здала на благодійність, спочатку перебравши їх. Я склала довгий список всього, що є, і відправила його в організацію. Тільки коли вони схвалили, я віддала речі. Так само вчинила і з притулком для тварин. Забирати чужий час своїми шмотками я не маю права», — переконана Наталя.
А це точно працює?
Існує кілька категорій речей, які проблемно віддати навіть безплатно. Здебільшого це одяг та взуття.
Щорічно у світі виробляється близько 150 млрд одиниць одягу. Його так багато, що благодійні розподільні центри іноді навіть не справляються з потоком одягу, який приносять люди, думаючи, що допомагають нужденним.
З одягу продається лише вінтаж чи продукція преміумбрендів. Мас-маркет простіше віддати безплатно.
«Також важко віддати старі меблі. Вони нікого не цікавлять як вінтаж, бо колись була у масовому виробництві. І може стати в пригоді тільки якимось майстрам, але це велика рідкість. Старі меблі я віддала безплатно, і ще була рада, що забрали саме у мене, бо людям було з чого вибрати», — розповідає Наталя.
Як уже згадувалося вище, люди купують вінтажний посуд, але не радянський кришталь, а глиняні, керамічні та фарфорові вироби. Також багато колекціонерів із задоволенням скуповують стару техніку.
«З'являються нові колекціонери, а старої техніки більше не стає, тому такі речі в ціні. Наприклад, я продала кілька одиниць, починаючи від міксера і закінчуючи магнітофоном «Радіотехніка», — ділиться досвідом екоактивістка.
Попри те, що Наталя успішно та екологічно позбулася багатьох речей, вона зазначає, що у невеликих містах Донбасу все ще не вистачає креативних ініціатив щодо реюзу речей.
«У Маріуполі не вистачає своп-вечірок. Щоб у невимушеній атмосфері можна було обмінятися цікавими речами, поспілкуватися за келихом вина та просто добре провести час», — розповідає Наталя.
Ще один цікавий та екологічний формат — благодійні магазини, куди можна відносити речі. Частину з них буде продано в магазині, а виручені гроші передано на благодійність, а частина вирушить до благодійних фондів. В Україні це, наприклад, магазин «Ласка».
Ще більше корисних та екологічних рішень
💚 У Маріуполі активісти самостійно встановили камери спостереження та датчики, щоб стежити за викидами місцевих металургійних комбінатів. Слідкувати за ситуацією можна в онлайн-режимі на їхньому сайті.
💚 Маріупольські активісти встановили різнокольорових рибок для збирання пластику біля міських пляжів. Усі зібрані пляшки вирушають на перероблювання.
💚 На Донеччині тестують додаток, який підказує, чи екологічна та чи інша упаковка. Просканувати товар можна просто у супермаркеті. Також додаток підкаже, в який пункт приймання вторинної сировини нести упаковку.
💚 У школах Костянтинівки дітей вчать сортувати відходи та встановили для цього спеціальні контейнери.