Що зміниться у перемовинах по Донбасу: глава "Восток SOS" Юлія Красільникова розповіла про свої плани у ТКГ

Юлія Красільникова відстоюватиме інтереси мешканців ОРДЛО та прифронтових територій як радниця делегації України. Ми розпитали її про те, якою вона бачить свою роботу в ТКГ та яких результатів хоче досягти.

— Юлія, якими саме питаннями ви будете займатися в ТКГ?

— Я бачу свою участь в експертній якості, це фактично участь не тільки моя, а моєї організації, партнерських організацій, які працюють з питаннями ВПО, прифронтової зони, тимчасово окупованої території. Маю надію, що ми зможемо надавати свою аргументацію, свою інформацію про те, які реальні проблеми та потреби є у людей. Тобто надавати фактаж, щоб процес переговорів був більш аргументований, щоб Україна мала виважену позицію і могла говорити про гуманітарні проблеми, покращувати життя людей. Щоб актуальні та важливі питання, про які ми знаємо у своїй роботі, звучали, виносились на переговори. 

— Які основні з цих проблем?

—  Є дуже багато важливих гуманітарних питань, які Україна не може вирішувати самостійно, це потрібно вирішувати разом з ОРДЛО. Наприклад, вже тривалий час люди не можуть нормально виїжджати, перетинати лінію розмежування. Тому одне з актуальних питань — відкриття КПВВ у Золотому і Щасті. Це було погоджено ще 10 листопада, але цього не відбулося. Це тривалий процес, який, на жаль, блокується з боку ОРДЛО. Постійно виникають якісь умови, в тому числі й безпекові, які Україна не може виконати та піти на поступки, тому що це якісь принципові позиції. На Луганщині КПВВ у Станиці Луганській пішохідний, і виїхати транспортом неможливо. Особливо зараз, коли в умовах ковіду є певні обмеження й між ОРЛО та ОРДО.  

Ще два важливі питання — це звільнення утримуваних осіб і пошук безвісти зниклих. Це ті питання, де потрібна якась взаємодія, обмін інформацією, потрібні домовленості. Є багато випадків зникнень, де інформації про людей немає з 2014 року. У цьому напрямку потрібно говорити та працювати. Якщо процес буде рухатися, будемо виносити й інші питання на порядок денний. 

— Чи будете ви безпосередньо брати участь у переговорах?

— Я входжу до складу гуманітарної підгрупи у якості експертки, консультантки. Я маю можливість висловлюватись, надавати якісь аргументи, якщо буде потреба. Або консультувати голову підгрупи, надавати інформацію. Можливі різні варіанти. 

— Коли у ТКГ почали працювати, наприклад, Денис Казанський та Сергій Гармаш, іноді була не зовсім адекватна реакція опонентів. Як думаєте, стосовно вас це можливо?

— Про нас вже оголосили офіційно, але поки що ніякої негативної реакції не було. Мені здається, це хороший знак. Я і моя колега Тетяна Іванова, ми маємо досвід роботи з людьми, гуманітарної роботи. Це не питання політики, такого протистояння. Це розмова про людей. Тому я сподіваюсь, що до нас не буде такої агресивної реакції. Ми не беремо участь у засіданні інших підгруп, зокрема політичної. 

— Чи вірно я розумію, що раніше представники саме благодійних організацій не залучалися до цього процесу?

— Наскільки мені відомо, ні, принаймні у форматі включення у склад підгрупи. Я знаю, що в окремих ситуаціях, з окремих питань певні представники запрошувались у якості експертів, але це не було на постійній основі, скоріше консультації з вузьких питань. 

Я вважаю, що така фахова участь дуже значуща, особливо з гуманітарних питань. Дуже важливо, коли ти говориш про проблеми людей і дійсно розумієш, про що йдеться. Треба бути в контексті, мати оцю інформацію “з полів”, мати інформацію з гарячих ліній, бувати у прифронтовій зоні. Тому що без всього цього дуже важко заглиблюватись у питання, відчувати його важливість. А весь наш бекграунд дає можливість більш ретельно ставитися до переговорного процесу. 

— Якщо уявити ідеальні умови, яких результатів ви б хотіли досягти?

— Якщо бути відвертою, я не сильно мрію і фантазії в цьому напрямку, хоча б для того, щоб не мати болючих розчарувань. Насправді для мене зараз було б дуже важливим результатом і добрим знаком, якби відкрили ці нові КПВВ. У мене б з’явилось більше розуміння, що це все має сенс, що процес живий, не заблокований повністю, що на це варто витрачати час і зусилля. Сказати, що я бачу у форматі Тристоронньої контактної групи розв’язання конфлікту чи настання миру, деокупацію — ні. Я намагаюсь не плекати ілюзій у цьому напрямку і сприймати усе, що відбувається, максимально реалістично, щоб це ефективно використовувати. 

Моя мотивація участі у цьому процесі така: якщо моя участь зможе вплинути, принаймні в якихось окремих питаннях поліпшити життя людей в окупації або на прифронтових територіях, то це буде дуже хороший результат. Це може стосуватися окремих категорій, для мене це не принципово. Хочеться знати, що ця робота принесе користь. 

Трохи біографії

Юлія Красільникова народилася у місті Довжанськ (тоді Свердловськ) Луганської області. У Луганську працювала у правозахисній організації “Поступ”. Була учасницею луганського Євромайдану.

Після окупації виїхала з міста та стала співзасновницею Благодійного фонду “Восток SOS”.

З 2014 року працювала у найвіддаленіших прифронтових селах, на лінії розмежування, організовувала допомогу переселенцям.

Також займалася документування порушень прав людини в ході збройного конфлікту, допомагала у звільненні заручників, підтримувала їхні сім’ї та сім’ї зниклих безвісти, а також неодноразово брала участь у міжнародних моніторингових місіях. 

З березня 2020 року — голова правління Благодійного фонду “Восток SOS”.

Кандидатуру Юлії підтримали благодійні та громадські організації.