Деркульський кінний завод в Луганській області кілька років тому відсвяткував 250-річний ювілей, а зараз переживає не найкращі часи.
Що відбувається і яких рішень від влади чекають люди, які присвятили життя граціозним скакунам, «Східний варіант» дізнався у керівника конезаводу Сергія Гладкова.
Датою заснування Деркульського державного кінного заводу вважають 25 жовтня 1767. Починалося все з 73 коней, через 10 років їх було вже 469, через 20 — під 900. Тут вирощували коней для армії та сільського господарства, як возні породи, так і англійську чистокровну верхову породу. Такі скакуни як Завзятий, Гість, Декабрист були відомі в усьому світі.
«Досягнення у нас були непогані, у нас є свій музей. Які коні були! Завзятий — об'їздив всю Європу. Так, це давно було, але ніхто ж не повторив навіть такого!», — розповідає керівник конезаводу.
Також на конезаводі постійно займалися селекційною роботою і вивели українську верхову породу коней.
Тож не дивно, що на території чимало пам'яток архітектури, в тому числі й унікальних: це центральна тренерська стайня, «японський манеж», адмінбудинок. З 2010 року весь комплекс конезаводу офіційно став пам'яткою національного значення. А 2013-го стали філією держпідприємства «Конярство України».
До речі, за підсумками 2020 року фото «японського» манежу перемогло в номінації «Найкраще фото Луганської області» в міжнародному фотоконкурсі «Вікі любить пам'ятки».
Але тільки зараз все це, зітхає керівник конезаводу, правду кажучи, нікому не потрібно.
Зараз на заводі 150 коней двох порід: чистокровної англійської та української верхової породи. І якщо про минуле, насичене перемогами та звершеннями, можна розповідати довго, то про майбутнє тут намагаються не думати — надто воно туманне. До 2010 року була дотація від держави, після справи йшли гірше з кожним роком.
«Живемо одним днем. Політики державної як такої щодо розведення коней немає. Розвитку ніякого немає, все стоїть на місці. У тому ж Казахстані прийняли державну програму підтримки конярства, воно стало відроджуватися, поголів'я доходить до півмільйона. А ми не знаємо, що нас чекає, перспектив я поки не бачу ніяких. Повинно бути рішення від президента, уряду: потрібні їм коні чи ні?», — пояснює Сергій В'ячеславович.
Наводить приклад: в Україні залишився лише один іподром в Одесі, де державні кінні заводи можуть тренувати своїх коней. Немає державних спортшкіл, де могли б займатися діти або молодь, залишилися приватні стайні.
Раніше коней продавали й за кордон, зараз зробити це навіть в інші регіони важко. Викликає побоювання і земельна реформа:
«Йде велика приватизація, приватизація земель. Ми висимо в повітрі. Якщо вся земля розпайована, то у нас вона державна. Що буде з цією землею? Іноді до нас звертаються інвестори, але всіх цікавить більше земля, ніж коні».
Конезавод живе, додає Сергій Гладков, багато в чому завдяки співробітникам. Люди тут працюють десятиліттями, є цілі династії. Для Новодеркула це, можна сказати, містотворче підприємство, де працює 50 осіб. Колись їх було 600. Молодь же переважно їде. За кордоном люди, які люблять і вміють доглядати за кіньми та тренувати їх, заробляють в рази більше:
«Це важка праця, робота руками. Для нашої місцевості зарплата непогана, але якщо брати по Україні, та ще й за кордоном ... Молодь ще 2000 року почала виїжджати, масово після 2010, до 50 осіб поїхали. Працюють по всьому світу: Англія, Ірландія, Греція, Австралія, Америка».
Переважно на Деркульському конезаводі зараз працюють жінки, які годують коней, доглядають за ними.
Щоб галузь розвивалася, потрібно купувати нових жеребців, розвивати поголів'я, оплачувати роботу жокеїв, перераховує Сергій Гладков:
«Якщо держава не в змозі утримувати, вона повинна якісь варіанти запропонувати приватному бізнесу. Кредит пільговий, інвесторів привести. Будівництво іподромів, брокерські, маклерські контори, відкриття тоталізаторів, щоб можна було проводити кінні перегони. У багатьох країнах це процвітає».
За ці роки, згадує керівник конезаводу, стукали в усі двері. Але допомоги або відповідей поки не отримали:
«Ми зверталися до президента, прем'єра, у 2010 році, у 2015, 2017. У 2017 ми святкували ювілей — 250 років. Провели чудово, намагалися показати, що ми ще “живі”. Так нічого не добилися. Всі тільки обіцяли — депутати, губернатори, хто тільки не обіцяв допомогти. Це як вивести коня: всі подивилися, поплескали, ох, яка краса. А ми її заводимо в денник, її треба нагодувати, напоїти, почистити, полікувати. Раніше якийсь запал був у людей, якісь підсумки ми підводили після змагань. Був стимул. А зараз дивимося тільки на результати наших предків. Конезаводи — це ж була гордість України».
Хоча варіанти, вважає Сергій В'ячеславович, є. Можна використовувати досвід інших країн, де ця галузь розвивається і приносить прибуток. У тій же Англії 47 іподромів, кінні перегони користуються популярністю. Можливо, представники конезаводів могли б об'єднатися і розробити свої пропозиції.
«Сидимо кожен у своєму “колгоспі”. Можна сказати, ми перетворилися на колгоспи. Щось зробили, виростили, подивилися на них і загнали назад до стайні. Українська верхова порода — навіть її не хочуть підтримати. Ми пережили кріпосне право, конезавод, тобто, всіх царів ми пережили, всіх вождів. А тепер уже 30 років ми помалу чахнемо. І чи вистачить нам сил, щоб це пережити?», — резюмує керівник конезаводу.
Фото на обкладинці Андрія Малкова
Болткова Ірина Іванівна — родом з Сєвєродонецька, за освітою економіст. Тривалий час працювала у приватному… Read More
Мешканці Донецька обурені: виконання обіцянок росіян про «покращення життя» вони вже не очікують. Проте виживати… Read More
На тимчасово окупованих територіях Луганської та Донецької областей розпочалася нова хвиля “націоналізації” житла українців. Так… Read More
«Варіанти» — нова YouTube-програма Східного Варіанта, де ми розбиратимемо фейки, боротимемося з дезінформацією й відновлюватимемо… Read More
14 квітня минув рік із відкриття центру «Superhumans». У ньому безплатно надають послуги з протезування,… Read More
Ще за півтора року до настання української незалежності в Донецьку запрацювала організація, члени якої виступали… Read More
This website uses cookies.