Перша масова громадська організація Донеччини: історія Донецького Товариства української мови ім. Т. Шевченка

Російська пропаганда використовує наратив про «проросійський Донецьк та Донеччину», намагаюсь довести, що в регіоні ніколи не було українського. Однак діяльність та історія Донецького Товариства української мови ім. Шевченка (ДонТУМ) вкотре спростовує цей російський міф.

Зачинилися та не виходили, допоки не проголосували за статут

Донецьке Товариство української мови виникло на зламі двох політичних систем. Радянський режим тріщав по швах, але достатньо сприятливих обставин для проголошення незалежності в республік ще не було. Та це не заважало народжуватися громадсько-політичним течіям, які надалі й стали рушієм для відродження української державності. Такі рухи виникали в різних куточках тодішньої Української РСР. У тому числі на Донеччині.

14 січня 1989 року в Донецьку проходило засідання, на якому були представники української інтелігенції, обласної комуністичної партії, Спілка письменників та просто ініціативні люди. Були дві пропозиції. Перша від обкому партії — створити Товариство рідної мови (або "Общество родного языка" на рос.), яка буде стосуватися мов усіх національностей Радянського Союзу. Друга — заснувати Товариство української мови, яке б акцентувалося на одній єдиній мові. У той день перемогла ідея Товариства української мови.

Через два тижні обком партії зібрав працівників бюджетних організацій та все ж проголосили створення Товариства рідної мови. А Товариство української мови визначали, як альтернативну їй організацію.

У лютому того ж року проводилася Установча конференція Товариства української мов ім. Т. Шевченка в Києві. Коли туди прибуло Донецьке обласне представництво, то їм повідомили, що з Донецька делегація вже прибула, говорячи про Товариство рідної мови. Та все ж членам Товариства дозволили приєднатися до конференції.

Через місяць учасники Донецького Товариства, нікому не повідомляючи, зібралися в одному з кабінетів найвищого поверху Донецької обласної філармонії. Двері зачинили на замок та не виходили, допоки не прийняли статут організації та не повідомили про це київське відділення. Так почався офіційний шлях Донецького обласного Товариства української мови ім. Шевченка.

Місія Товариства: «Земля, народ, край повертаються до своїх витоків»

Діяльність Донецького Товариства української мови була направлена на розвиток та розширення української мови у всіх сферах суспільства. Учасники та учасниці влаштовували акції, результатом яких стали відкриття перших україномовних шкіл у містах Донецької області. Наприклад, Донецька спеціалізована гуманітарна школа № 65, про яку Східний Варіант уже писав раніше.

Три роки (з 1989 р. до 1992 р.) за організації Товариства збирався щотижневий «Лекційно-дискусійний клуб», до якого запрошували місцевих та київських професорів, а також представників новітніх національно-демократичних організацій.

У 1992 році члени Донецького обласного Товариства української мови заснували щотижневу газету «Східний часопис», яка спочатку виходила як додаток до «Сільської Донеччини» (зараз — Часопис «Донеччина»). За 5 років існування газети було видано 161 номер. Її первинна концепція — багатотемність, а саме економіка, політика, культурологія та спорт у Донецькому регіоні. На жаль, в 1997 році газета припинила своє існування.

У 1991 році проєктом члени Донецького Товариства взяли участь у заснуванні Хорової капели імені М. Леонтовича, куди також входили фахівці-професіонали Донецького академічного театру опери й балету та Фонду ім. С. Прокофʼєва. Та через рік капела припинила діяльність через брак необхідних коштів.

З початку роботи Товариства тривала дослідницька, наукова та видавнича роботи. Члени та членкині проводили моніторинг української мови та культури на Донеччині, організовували конференції з мовної тематики.

Ще один цікавий проєкт Товариства — відеофільми. У 1991 році ДонТУМ створили документально-публіцистичну стрічку «Перша українська школа в Донецьку», яка присвячена вже згаданій раніше школі № 65. Наступною роботою шевченківців став навчальний відеофільм «Духовні скарби Донеччини». Він мав три частини: «Музей просто неба» про народний побут Слобожанщини, «Церковна архітектура Донеччини» про найвидатніші памʼятки архітектури регіону та «Шкільні літературні музеї Донеччини».

Всеукраїнське Товариство української мови ім. Шевченка, так би мовити, «першого скликання» де-юре проіснувало до 1992 року. Донецьке обласне ТУМ було перереєстроване в обладміністрації. Так само вчинили інші  регіональні Товариства української мови ім. Шевченка, які об'єдналися в Асоціацію Товариств Української мови. На місцях обласні Товариства створювали нові структури. Наприклад, за ініціативи ДонТУМ в 1994 році було створено Український культурологічний центр як дослідно-видавничу фундацію.

Український культурологічний центр, Донецьке відділення НТШ та Східний видавничий дім

Український культурологічний центр працює над освітніми проєктами, займається видавничою діяльністю, аналізує слабкі ланки в культурному розвитку регіону для їхнього посилення. У 1995 році центр заснував аналітично-інформаційний часопис «Схід», який став багатогалузевим науковим виданням з економіки, історії та філософії. Майже 20 років видання друкувалося в Донецьку, з 2014 й до весни 2022 року — у Маріуполі. З 2023 року виходить в електронній версії.

У 1997 році за участі ДонТУМ створено Донецьке відділення Наукового Товариства ім. Шевченка (НТШ), яке об'єднало близько 80 членів-науковців.  Один з його напрямків діяльності — випуск  наукових друкованих видань, серед яких «Донецький вісник НТШ» у 2023 році вийшов 52-м томом.

 У 1998 році Українським культурологічним центром засновано «Східний видавничий дім». Наймасштабніший проєкт видавництва — тритомна Гірнича енциклопедія, а також численні монографії, підручники, книги та краєзнавчі праці. «Східний видавничий дім» працював до 2015 року, але через початок російсько-української війни вимушено призупинив діяльність.

Справа донецьких шевченківців живе. Донині збереглося багато книг, фотографій та архівів про їхню багаторічну роботу у 1989-2014 роках. Активісти ДонТУМ, ДонНТШ, УКЦентру, які вимушено покинули Донеччину, сьогодні продовжують працювати для майбутнього цього чудового українського краю. 

Безсумнівно, що поява таких громадських організацій, як Товариство української мови ім. Шевченка, Донецьке відділення НТШ, Український культурологічний центр, зробила свій внесок у розвиток української державності, та, як наслідок, проголошення незалежності. Бачимо, що український рух був на Донеччині завжди. А його кістяком були не тільки представники української еліти: науковці, професори, митці, викладачі, а й шахтарі, металурги, машинобудівники, якими славиться цей регіон України..

За свою історію Донецьке обласне Товариство української мови об’єднало приблизно 3 тисячі активістів. Вони виступали за збереження та підвищення авторитету української мови та культури в регіоні. Це вчергове доводить, що на Донеччині завжди були й будуть свідомі громадяни, які розуміють важливість української самоідентифікації та ідентичності. Як у регіоні, так і в країні загалом.

***