Зберігали гроші — тепер книги: як бібліотека в Маріуполі переїхала на місце банку

Історія переїзду бібліотеки була непростою. Спочатку планувалося, що в будівлі, де бібліотека пробула 40 років (проспект Миру, 93-б), просто зроблять ремонт, який внесе не тільки косметичні зміни, а й додасть бібліотеці нового змісту, розширить її функції.

Ось що про бібліотеку писали на сайті міської ради на етапі її ремонту: «Головне — зміниться наповнюваність будівлі. Традиційна бібліотека трансформується в сучасний простір. На першому поверсі розміститься бібліотека, читальний зал і зона відпочинку. На другому — буде конференц-зал і IT-хаб».

В результаті зараз на старому місці від бібліотеки залишилася тільки назва на фасаді та невелика кімната всередині. Весь інший простір зайняв Центр розвитку стартапів 1991 Mariupol. Маріупольці поставилися до цього по-різному — хтось лаяв зміни, а хтось говорив, що все врешті виявилося навіть краще.

Болісний переїзд

Журналістка Центру громадського контролю «Дій-Маріуполь» Ірина Чишко — одна з тих, хто турбувався про долю бібліотеки. Бібліотечний фонд вивозили на час ремонту, і маріупольці побоювалися, що книги більше не повернуться на своє колишнє місце. Цього боялися і співробітники бібліотеки. Ірина згадує, що вони погодилися на зустріч і обговорення ситуації, що склалася.

«Вони показали нам своє тимчасове помешкання в підвалі філармонії, де розміщувалося колись казино. Спеціально таке, звичайно, не вигадаєш — бюст Короленка в сутінках підвалу, червоне килимове полотно, патьоки на стінах. Можливо, на той момент це був і найкращий з варіантів, але в сирих приміщеннях книгам перебувати протипоказано», — розповідає Ірина Чишко.

Ірина та її колега, координаторка «Дій-Маріуполь» Ванда Веровська, публікували пости про стан бібліотеки. Потім, за словами Ірини, співробітники бібліотеки відступили: «Це біда нашого міста — величезна кількість людей працює в бюджетній та комунальній сфері, але вони бояться виступати за свої ж права. Бібліотеку захищали в результаті її читачі ».

Активісти зв'язувалися з місцевою владою і Віктором Гурським — співзасновником 1991 Open Data Incubator і 1991 Civic Tech Center.

«Гурський відповів, що не мав впливу на вибір приміщення, в принципі, це логічно. Як ми пізніше дізналися, співробітники “1991” наче навіть переживали, що до них в місті налаштовані вороже через цю проблему. Але ми не виступали проти “1991”, ми говорили про можливе виселення бібліотеки, адже гроші ЄІБ давав саме на капремонт бібліотеки, а не на центр стартапів. Культура та айті — це рівною мірою важливі речі, але не можна жертвувати одним заради іншого», — вважає Ірина.

«Ми за те, щоб речі називали своїми іменами»

Через ситуацію з бібліотекою проводились громадські слухання, активісти зустрічалися з місцевою владою, щоб зрозуміти, чи буде у бібліотеки власна будівля і де. У соціальних мережах запустили флешмоб #SaveKorolenko на підтримку бібліотеки.

Також активісти влаштували пікет, коли до Маріуполя приїжджав президент України Володимир Зеленський і відвідав відкриття Центру розвитку стартапів «1991 Mariupol».

«Вони бачили наші плакати, але звернула увагу на нас тільки охорона президента і поліція, які намагалися умовити нас піти. Байдужість до деталей відбувається на рівні держави, наша місцева влада тільки відбиває цю тенденцію»,  — каже Ванда Веровська.

На одній із сесій міської ради було ухвалено рішення про купівлю іншої будівлі під потреби бібліотеки — будівля банку на вулиці Грецькій, 43. Тоді й стало остаточно зрозуміло, що за місцем «колишньої прописки» бібліотека не повернеться. Ірина не виключає, що купівлею нової будівлі для бібліотеки влада могла потурбуватися, відчувши громадський резонанс.

«Ми за те, щоб речі називали своїми іменами. Проєкт називався «Капремонт бібліотеки Короленка», бюджет 14 мільйонів, сім з яких надав ЄІБ. Якби проєкт називався “Центр стартапів за адресою бібліотеки”, все було б зрозуміло і чесно. Але спочатку інвесторам і людям розповідають, як осучаснилася бібліотека, і як в неї нахлине молодь, і ліфт для читачів з інвалідністю з'явиться, а в підсумку бібліотека отримала на заміну ті ж умови, що й колись. Там і пандуса-то немає в новій будівлі, читачі з інвалідністю не піднімуться ні те, що на другий поверх, а навіть на перший, тому як біля входу високі сходи. Крім того, гроші витратили на ремонт не тільки від інвесторів, але і з бюджету три мільйони — на купівлю нової будівлі пішло ще 12 мільйонів з бюджету», — каже Ірина.

Нарешті осіли на новому місці

Бібліотека переїхала в будівлю банку в листопаді минулого року. Книжковий фонд кілька місяців зберігався в старій двоповерховій будівлі гостьового будиночка банку. Майже рік бібліотека чекала моменту, щоб остаточно влаштуватися на новому місці.

Це один з найстаріших банківських особняків в Україні, будівля була побудована в 1905 році для Маріупольського відділення Державного банку. До купівлі містом воно перебувало у власності «Укрсоцбанку». 

Тепер, коли банк остаточно з'їхав, у великому залі бібліотеки розставили меблі, стелажі заповнили книги, співробітники, здається, можуть видихнути — історія з переїздом закінчилася. Перший і цокольний поверхи віддані під потреби бібліотеки, на другому буде Центр розвитку малого і середнього бізнесу.

Директорка бібліотеки Вікторія Лісогор задоволена результатом багатомісячної роботи.

«По-перше, атмосферно Високі стелі та великі вікна. По-друге, центр міста. Я б навіть сказала, культурний квартал, тому що тут поруч театр, музей, кінотеатр, ДК «Молодіжний», ляльковий театр, тепер тут ще й бібліотека. Всі такі локації розташовані поруч, ми раніше співпрацювали, а тепер ще більше будемо співпрацювати», — розповідає Вікторія.

Бібліотечний фонд налічує 130 тисяч книг, серед них є і рідкісні книжкові екземпляри — двотомник Шекспіра 1895 року видання старослов'янською, перші видання Великої радянської енциклопедії, видання Чехова, яке увійшло до національної пам'ятки та самвидаву. Вартість рідкісних екземплярів невідома.

Щорічно фонд поповнюється новими книгами, на це з бюджету виділяють близько 50 тисяч, ще 200 тисяч — на підписку на періодику.

Карантин вніс корективи й до бібліотечного обслуговування. Книги, здані читачами, відправляють на двотижневу обсервацію під кварцові лампи.

Технології на службі у традицій

У старій будівлі бібліотеки на проспекті Миру, 93-б залишився невеликий зал, де зберігаються книги й деякі періодичні видання. Це місце називають «електронною філією». Тут стоять ноутбуки, планшети та електронні книги, підключені до українських бібліотек.

Головна бібліотекарка Тетяна Кір’якулова багато років працює з періодичними виданнями в бібліотеці Короленка. Зараз вона займається зацифруванням найстаріших газет Маріуполя.

«Газети швидко старіють, жовтіють. Щоб їх зберегти, ми зацифровуємо газети за допомогою спеціального 3D-сканера. На зацифрування однієї шпальти йде до чотирьох хвилин. Якщо працювати безперервно, то за день можна зацифрувати майже місяць чотиристорінкової газети “Приазовский рабочий” », - каже Тетяна.

«Приазовский рабочий» — найстаріша міська газета, яка випускається в місті й зараз. В бібліотеці Короленка зберігаються її підшивки з 1951 року і до сьогодні. Сама газета випускається з 1918 року.

Тетяна каже, що зацифрування допоможе не тільки зберегти літопис минулих днів, а й допоможе студентам і науковим співробітникам вести наукову роботу.

На карантині це місце стало дуже популярним для людей, які не могли виїхати з Маріуполя через карантинні обмеження. До бібліотеки приходили та зв'язувалися з родичами Скайпом або в месенджерах.

Наступного року в бібліотеці планують «диджиталізувати» обмін книг.

«Читач може прийти до бібліотеки та подати бібліотекарю книгу. За допомогою ручного сканера бібліотекар списує цю книгу з нього. Тобто не потрібно буде записувати до формулярів все від руки», — пояснює Вікторія Лісогор.

Індивідуальний штрих-код книги дозволить відстежити у базі, чи знаходиться вона зараз на видачі або в одній з філій.

У бібліотеці будуть шити та показувати спектаклі

Бібліотека обслуговує 10 тисяч читачів. Вікторія Лісогор каже, що спочатку були побоювання, що читачів після переїзду стане менше, але цього не сталося. До бібліотечного острівця в «1991 Mariupol» потягнулася молодь.

«Молоді люди тягнуться на зручність, комфорт і красу», — визнає Вікторія Лісогор.

А ось молодих співробітників знайти все ще непросто. До філії бібліотеки шукали молоду дівчину, на співбесіду прийшли шестеро людей, але дізнавшись про мінімальну заробітну плату, обсяг роботи та восьмигодинний робочий день, всі відмовилися.

Співробітники чекають закінчення пандемії, щоб розширити роботу. 

У майбутньому тут хочуть проводити майстер-класи зі швейної справи та хенд-мейду, у внутрішньому дворі плануються покази вистав маріупольського народного театру «Театроманія».

«Зараз стало цікавіше, стало жвавіше. Раніше було так, що ти приходиш до бібліотеки, сідаєш за стіл на стілець, а не в крісло-мішок або на пуф. І асоціація була, що все повинно бути дуже тихо. Хто б міг подумати колись, що зараз в бібліотеці будуть проводити ті ж майстер-класи. Зараз бібліотека перетворюється на мультикультурний інформаційний центр», — каже Вікторія Лісогор.

Яким буде це перетворення, маріупольці в повному обсязі зможуть оцінити після закінчення карантину.