Не тільки коні: що подивитися в Біловодську та околицях

Біловодськ — один з найстаріших населених пунктів Східної України. Його в 1686 році заснували козаки та селяни-втікачі, які обживали вільні землі.

Також селище було центром Біловодської сотні Острозького полку. Через 30 років селище було зруйноване князем Долгоруким, оскільки жителі підтримали Булавинське повстання. Пізніше Біловодськ був відроджений.

Як дістатися?

Трохи більше ніж 100 кілометрів відділяє Біловодськ від обласного центру Сєвєродонецька. Дістатися можна автобусом, але в дорозі доведеться провести понад дві години — дорога не просто залишає бажати кращого, а й місцями складається з суцільних ям.

З тієї ж причини подорож автівкою краще планувати, якщо ваша «конячка» готова до таких випробувань. Дістатися можна і зі Старобільська, також автомобільне сполучення.

Що подивитися? 

Храм у візантійському стилі з п'ятьма куполами вважається однією з найкрасивіших подібних будівель в Україні. Його звели в першій половині 19 століття. Але ще двома століттями раніше на цьому місці знаходилася дерев'яна церква, яку знищив вогонь.

Відновити її парафіяни вирішили своїми силами, збирали гроші на будівництво і працювали на ньому всім світом. Проєктував архітектор Володимир Букін.

Храм став справжнім центром духовного життя селища, до нього згодом проклали дорогу, а поблизу через річку Деркул побудували міст. 

Церква знаходиться в мальовничому місці, приваблює не тільки вірян, але і просто туристів.

Заказник був створений в кінці 19 століття під керівництвом відомого вченого Василя Докучаєва. Названий на честь соратника професора Костянтина Юницького, який заклав дендрарій.

На площі в 1065 гектарів понад 500 видів тварин і близько 300 видів рослин. Наприклад, не характерні для цих широт види: ялина Енгельмана, різні сосни, псевдотсуга, чингиль сріблястий.

А також ясен маньчжурський, оксамит японський, церцис європейський, кам'яне дерево. 12 видів рослин занесені до Червоної книги України, наприклад дібровний тюльпан, тонколиста півонія, болотний зозулинець.

У лісах живуть лосі, дикі кабани, лисиці, борсуки вовки. Серед більш ніж 150 видів птахів зустрічаються дрохви, орли, яструби, вальдшнепи, куріпки. На березі Деркула гніздяться бекаси, крижні, качки.

Родзинкою заказника називають каскад ставків, розташований біля вершини балки Криничний яр. У 1974 році в будинку Юницького був створений музей, присвячений історії степового лісорозведення.

Деркульський кінний завод — пам'ятка не тільки району, а й всієї Луганської області.

Але крім нього в Біловодському районі є ще кілька місць, де займаються розведенням скакунів.

Наприклад, Лимарівський кінний завод, заснований ще в 1818 році. У різний час там вирощували арабських коней, орловських рисаків, тримали волів, поголів'я доходило до 400 тварин. 

Найкращі представники елітних порід завойовували призи на різноманітних змаганнях.

Новоолександрівський кінний завод був заснований в 1925 році. 

Названий на честь імператора Олександра першого. Його створення увінчало формування Біловодського кіннозаводського округу. 

Архітектурно він відрізняється від Деркульського і Лимарівського, побудований у формі квадрата з вежею.

Завод вирощував верхових коней для кавалерії. 

Там навіть вивели власну породу — новоолександрівський ваговоз. Зараз в племінному стаді налічується 138 коней.

Біловодський краєзнавчий музей може похвалитися не тільки більш ніж 5600 експонатами, а й власною картинною галереєю. У ній переважно роботи місцевих художників (Павло Мірошниченко, Михайло Новіков, Микола Шуліка).

В експозиції музею кілька виставкових залів: «Природа», «Екологія», «Археологія», «Етнографія», «Громадянська війна». Також там є не тільки що подивитися, але і послухати: співробітники музею створюють фонотеку спогадів ветеранів Другої світової, свідків і жертв політичних репресій.

Любителям історії в Біловодську варто звернути увагу на пам'ятник учасникам селянського повстання. У 1918 році селяни збунтувалися проти донських козаків, які проводили активну мобілізацію до лав своєї армії. 

У різних історичних джерелах йдеться про сотні загиблих. За радянських часів учасників заколоту «приписували» до червоної гвардії, сучасні ж дослідники схильні говорити про захист рідного краю.

Селище не може похвалитися дуже розвиненою туристичною інфраструктурою. Переночувати можна в готелі «Єрмак».

Любителів «зеленого» туризму може зацікавити невелика садиба «Будинок, закутаний в теплінь». Там пропонують також відпочинок і риболовлю на березі річки Деркул.

Біловодський район — гастрономічний «рай» на Луганщині. Тут спеціалізуються на виробництві продуктів. Наприклад, «Біловодський маслоробний завод» виготовляє не тільки масло, а й сметану, йогурти, десерти, тверді та плавлені сири (навіть моцарелу). Відмінний сувенір з поїздки.

Також тут розливають мінеральну воду «Біловодська», яка містить біологічно активні хімічні компоненти, в тому числі срібло, йод, бром, радон.

Біловодськ вважається найхолоднішим містом України. Влітку буває прохолодно, а взимку мінусові температури б'ють рекорди. -35 нікого вже не дивує. 

При цьому, в селищі вже давно немає центрального опалення, обігріваються автономним. І, як люблять жартувати місцеві жителі, краще 20 градусів морозу, ніж сльота.