27300
Інга Павлій
"Знести не можна залишити": у чому проблема пам’ятника Кавалерідзе у Святогірську
На початку жовтня стало відомо, що «Пам’ятник радянському партійному й державному діячеві Артему (Ф. А. Сергеєву)» у Святогірську перейменовано на «Пам’ятник авторства видатного скульптора І. П. Кавалерідзе». Це, своєю чергою, призвело до бурхливих обговорень серед українців у соціальних мережах. Дехто підтримує таке рішення, яке декомунізувало чергову памʼятку мистецтва. А дехто, навпаки, виступив за повноцінне знесення пам’ятника, адже, на їхню думку, його приналежність до комуністичного та тоталітарного минулого не змінити лише перейменуванням.
Східний Варіант розібрався в ситуації та висвітлює основні позиції та події.
Історія пам’ятника та наявна проблема
Пам’ятник авторства Івана Кавалерідзе встановлений на Лисій горі на правому березі річки Сіверський Донець, біля міста Святогірськ на території Святогірського державного історико-архітектурного заповідника. Його споруджено в 1927 році на честь радянського партійного діяча Федора Сергєєва (відомого в народі як «товариша Артема»). Автором пам’ятника є — український скульптор, кінорежисер, сценарист і драматург Іван Кавалерідзе.
Іван Кавалерідзе відомий своїми авторськими скульптурами в стилі символізму, академізму, кубізму, конструктивізму та соцреалізму. Як кінорежисер Іван Кавалерідзе створив такі фільми як: «Злива. Кіно-офорти до історії Гайдамаччини», «Коліївщина», «Наталка Полтавка», «Григорій Сковорода», «Запорожець за Дунаєм» тощо.
За часів незалежності «Пам’ятник авторства видатного скульптора І. П. Кавалерідзе» визначали як один із найцінніших в України. У 2001 році Уряд додав його до Державного реєстру національної культурної спадщини.
Після Революції гідності та початку російсько-української війни в Україні розпочався процес декомунізації. А Федор Сергєєв свого часу активно боровся проти державних органів Української Народної Республіки та проти української державності. Тож ім’я більшовика потрапило до списку постатей, які підлягають позбавленню наслідків комуністичної ідеології.
І ось на початку жовтня 2023 року Донецька ОВА повідомила, що «Пам'ятник радянському партійному і державному діячеві Артему (Ф. А. Сергеєву)» у Святогірську перейменовано на «Пам’ятник авторства видатного скульптора І.П. Кавалерідзе».
У соціальних мережах тема перейменування отримала значний резонанс та хвилю обурення. На думку частини українців, пам’ятник Кавалерідзе — це радянська спадщина, і перейменування не змінює факт, що це символ радянської ідеології. Ось деякі з таких думок.
«Донецька обласна державна адміністрація відверто порушує закон про декомунізацію та бажає зберегти памʼятник більшовику, що є одним з ідейних лідерів донбаського сепаратизму початку 20 століття та ворогів української державності», — пише на особистій сторінці у Facebook правозахисниця з Харкова Наталія Коваленко.
«Ще тризуб йому на лоба намалюйте, як із родіною-матірʼю», — пише голова ГО «Світанок» Вадим Роздняков.
«Я розумію що знести його зараз нереально. Треба проводити серйозні саперні роботи. Але й лишати так не можна. І про «українського» скульптура Кавалеридзе. Він такий же український скульптор як і Шарій український журналіст», — пише журналіст та український захисник зі Словʼянська Дмитро Торець.
У соцмережах Східного Варіанта лунали переважно негативні думки щодо памʼятника. Хоча були й протилежні думки. Ось кілька прикладів з того, що писали наші читачі:
«Українська архітектурна домінанта традиційного пейзажу в тій частині України це Святогірський монастир. А це балалаєчний маркер, це московська мітка території».
«Нехай це шедевр забирають собі в музей і любуються кубізмом. На горі у Святогірську він і далі прославляє совок».
«Це одоробло на горі жахливе. Псує краєвиди й прославляє вср*ті совкові цінності. Прибрати колись і сховати. Хто захоче подивитись, то хай йде в той музей».
«Ну хіба якщо дійсно започаткувати там музей тоталітаризму… А так все одно треба демонтувати нафіг».
«Пам’ятник Артему в жодному разі прибирати не можна. Для багатьох поколінь він знаковий. Люди не пам’ятають, хто такий Артем. Бог із ним. Але пам’ятник не чіпайте!».
«Схожий на Кавалерідзе. Геніально зробити пам’ятник собі. Нехай залишається, усі звикли до нього. Він вцілів після бойових дій, мабуть, треба залишити, перейменувати».
«Треба поміркувати, не люблю цей витвір, але можливо це дійсно мистецтво? Кубізм не є моїм фаворитом».
Проте Донецька ОВА та Святогірська МВА все ж виступають за збереження памʼятника. Чому так? Зараз розберемося.
«Унікальний витвір кубофутуристичного періоду»
Перейменування памʼятника може дати початок музею тоталітарного минулого та потрапити до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. Про це розповідали в Донецькій обласній військовій адміністрації (ОВА).
В Управлінні культури й туризму ДонОВА Східному Варіанту повідомили, що питання знесення або перенесення пам’ятника є досить складним, багатовартісним та несе за собою багато ризиків. Наприклад, обвалення гори, що призведе до пошкодження або руйнації пам’яток історико-архітектурного заповідника у Святогірську та культових споруд Святогірської Свято-Успенської Лаври, а також Меморіального комплексу Другої світової війни, який розташовано поряд із монументом. Окрім цього, памʼятник авторства Кавалерідзе є складовою частиною історико-архітектурного заповідника у Святогірську та знаходиться в межах природного парку «Святі гори».
«Монумент є єдиною скульптурою великого розміру, що були створені на вершині крейдяної гори, та єдиною зі збережених із монолітного залізобетону першої третини XX століття в України. Крім того, це один із 3 найвищих монументів України», — розповідає начальниця управління культури й туризму Вікторія Точена.
Щодо присвяти пам’ятника фігурі більшовика Артема, то начальниця управління згадує висновок авторитетного мистецтвознавця та видавця зі Львова Ростислава Лужецького, який свого часу зазначив: «Для Кавалерідзе це була лише нагода створити щось геніальне, скульптуру небаченого масштабу, і він цією нагодою скористався. А те, що політичні хвилі в той час (а це був 1927 рік) піднесли на гребінь саме цей образ, це вже не його вина. Якщо придивитися об’єктивно, то цей монумент ні портретно, ні антропологічно не має нічого спільного з реальним образом більшовика Артема. Це абсолютно кубічна річ, за реалістичними канонами вона досить формальна й далека від дійсності. А з погляду мистецтва — це унікальний витвір».
Начальник Святогірської міської військової адміністрації Володимир Рибалкін нагадує, що памʼятник авторства Кавалерідзе вже став своєрідною візитівкою територіальної громади. За його словами, пам’ятник має багато цікавинок, які мало відомі населенню. Наприклад, учені й досі не можуть розгадати склад бетону, з якого він зроблений.
«Саме тому нова назва й переосмислення ролі даної памʼятки може надати новий поштовх у вивченні даного обʼєкта. Ті технології, які були задіяні під час будівництва в 1927 році є унікальними для науки та техніки. Наразі 96-річний пам’ятник зазнав пошкоджень, зокрема, і в результаті боїв на Донеччині. У соціальних мережах та суспільстві неодноразово піднімалися питання щодо долі даної памʼятки. Наразі проведено її перейменування, а технічні питання щодо знесення підлягають вивченню», — повідомляє Володимир Рибалкін.
На даний час громадських обговорень щодо знесення «Памʼятника авторства видатного скульптора І. П. Кавалерідзе» Святогірською МВА не заплановано. Але керівництво територіальної громади з повагою ставиться до запитів мешканців громади та висновків експертів.
«Проблема складна, і тому її треба розглядати в декількох вимірах»
Культуролог, краєзнавець та незалежний музейний куратор із Донеччини Дмитро Білько зазначає, що проблема довкола пам’ятника Кавалерідзе складна, і тому її треба розглядати в декількох вимірах. По-перше, це соціально-політичний вимір. Дійсно, пам’ятник має радянське минуле, але, на думку культуролога, його все ж треба зберегти.
«Соціально-політична складова потребує визначення з ідеологемами й символами минулого. Йдеться про деколонізацію та декомунізацію.
Тут, справді, є над чим поміркувати й багато пам’ятників, дійсно, потребують демонтажу. Але треба враховувати й другу складову — культурно-мистецьку.
Слід враховувати вартість тієї чи іншої памʼятки. Як на мене, у випадку зі скульптурою Кавалерідзе йдеться про унікальний витвір, який слід зберегти.
До того ж кейс зі зміною назви говорить про те, що чиновники намагалися відділити ідеологічний вимір від мистецького, аби вберегти пам’ятку від декомунізаційних заходів», — пояснює Дмитро Білько.
У соціальних мережах деякі українці порівнювали памʼятник Кавалерідзе та памʼятники леніну та сталіну. Тобто, якщо зносити памʼятники тим вождям, то слід позбутися і монумента Артема. На це Дмитро Білько відповідає:
«Тут йдеться все-таки про унікальний монумент, насправді. Якщо тих ленінів просто купа, і вони, як правило, не мають жодного культурного та мистецького значення, то пам’ятник авторства Кавалерідзе впізнаваний і унікальний не лише для України, а і для світу. Тут йдеться про певну все ж таки унікальність скульптури, скульптурну форму, яку треба зберегти саме тому, що їх просто немає».
Сьогодні «Пам’ятник авторства видатного скульптора І. П. Кавалерідзе» має суттєві пошкодження через бої, які проходили минулого року у Святогірську, а сама територія замінована. Тож у післявоєнний час тут буде багато роботи з відновлення. Тоді, можливо, обговорення довкола пам’ятника знову виникнуть із новою силою. А, можливо, навпаки, суспільство, державні діячі та мистецтвознавці дійдуть до спільної думки.
Зараз пам’ятник авторства Кавалерідзе отримав нову назву, що розпочне нову сторінку його історії. А подальшу долю визначить тільки час. Східний Варіант продовжуватиме слідкувати за цією темою.
***
Читайте також: "Мета — знищити ідентичність": як історикиня спростовує фейки з доктрини про "русский Донбасс"
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
27300
